І ти сам теж є витвором сучасного мистецтва
Пишу цей текст не з професійної точки зору, а зі своєї особистої, зі своєї не дуже розумної, не дуже сміливої і не маючої достатню кількість знань у обраній темі точки зору.
Раніше я намагалась не слухати і не читати професійні відповіді на питання стосовно сенсу того, що можна побачити у галереях сучасного мистецтва, аби не набратися тих слів і виразів, чиє значення поставить мою думку під особистий сумнів. Сучасне мистецтво є особливим для мене і не тому, що воно краще за всі інші історичні періоди, а тому що, на відміну від всіх інших, я є частиною бачення саме сучасного мистецтва, бо є людиною сучасною, є людиною сьогодення. Будь яке мистецтво є відображенням того, що можна побачити, відчути і побити саме у той відрізок часу, коли зароджується той чи інших митець сьогодення, отже я маю право сказати, що у цьому світі я є частиною кожної роботи сучасного мистецтва, виставленої у галереї, бо є частиною того людства, яке і породжує наявність мистецтва саме сьогодні. І ні, не через мою здатність малювати чи домовлятись з організаціями, що займаються просуванням у маси подібних речей, а тому що кожна людина так чи інакше приєдналась до того, щоб популяризувати одну з тих мільярдів тем, за яку готовий взятись митець.
Треба враховувати те, що мистецтво може виходити за дорогу рамку або залу, у якій цей експонат розташований, отже, чому б нам не сказати, що кожна людина, яка виходить на вулицю і починає пряму взаємодію з навколишнім середовищем (тобто просто існує), стає частиною сучасного мистецтва, бо відкрито, без сорому та сумнівів відображає наше сьогодення, наше сучасне бачення? Мистецтво сьогоднішнього дня вже є окремим представником культури, тоді як мистецтво вчорашнього дня вже відображає те, чого не існує за межами нашої голови, яка здатна брехати, та пам’яті, яка здатна нас підводити у найскрутніші моменти. Ми не маємо такої ж можливості (але маємо право, пам’ятаємо) казати про мистецтво завтрашнього дня, бо ще вчора мистецтво сьогодення було мистецтвом майбутнього, а якщо ми і починаємо думати про майбутнє сьогодні, то воно і залишається частиною мистецтва сьогоднішнього дня.
Сучасне бачення митців передбачає вихід за рамки, так само як людина передбачає вихід за межі своєї квартири чи кімнати, коли життя їй не залишає іншого вибору, тому воно здається дивним і неправильним, так само як ти, моя люба Жертва Сучасності, можеш здаватися дивним і неправильним для інших. Сучасне мистецтво не розраховане на те, щоб біля нього довго стояли і намагались розгледіти кожний мазок пензля чи кожну встромлену голку у полотно, о ні, воно намагається здивувати тебе тим, що опинилось тут і має право називатись витвором мистецтва, доки ти у голові прокручує фразу «Ну, і що тут такого особливого?». Твої думки у цей час повинні змішатись з твоїми думками про майбутнє, з твоїми спогадами та планами на день і тоді ти почнеш бачити, що ця картина не є окремим об’єктом у цій залі, а вона є цеглою тієї зали, де ти стоїш і ти зрозумієш, що ти вже став її частиною, як осмілився туди зайти і змусити паркет скрипіти. Так, кожна робота має свій окремий сенс, який, до речі, тебе може і не здивувати та не відкрити новий Всесвіт, а знаєш чому? Бо ти теж доклав зусиль до створення цієї картини, вона є відображенням тебе, відображенням твоєї сьогоднішньої натури та поведінки, твоїх планів на день, твого світогляду та ритму серцебиття і ти повинен розуміти: якщо у кожній твоїй кімнаті не стоїть камера відеоспостереження, то це не означає, що тебе не бачить Мистецтво. Ти вже став частиною сучасного суспільства, як тільки тобі дали ім’я та зареєстрували у пологовому будинку, отже, ти у ту ж мить став частиною того, що буде так чи інакше відображати твоє життя, тобто частиною сучасного мистецтва. І доки ти будеш жити ти будеш частиною саме сучасного мистецтва, хочеш ти цього чи ні.
Люди — божевільні створіння, які зрозуміли, що концепція реалізму в картинах вже є не такою цікавою для тієї маси суспільства, яка думає, що ШІ може замінити митців, і будуть дивувати, збивати тебе з ніг тим, що ти просто не осмілився питати у згенерованого представниками і продуктами сучасного мистцетва розробників та програмістів штучного співрозмовника. Я є мистецтвом, Ти є мистецтвом, ми всі є частиною великого мистецтва, яке ми маємо право називати сучасним, бо ми ж його породили і почали споживати у тих людях, які готові були взятись за створення того чи іншого експонату і зробити так, щоб ти побачив цей експонат і сказав «Та я теж так можу, навіть краще», а знаєш чому ти так кажеш? Бо ти можеш. Ти вже міг це зробити, але вирішив у цьому суспільстві взяти на себе роль того, хто лише спровокує появу цього експонату, зробленого руками тієї особи, якій на долю випало стати провідником між сьогоднішнім божевіллям і пустою залою, куди треба було вмістити все те, про що варто і не варто казати. Ким би ти не був і яку роль не виконував у суспільстві, ти маєш один і той самий влив з людиною, яку вважаєш повною протилежністю себе, бо кожен з вас є частиною сучасного мистецтва, де всі або мають, або не мають значення і чи несете ви позитивний або негативний вплив залежить від вашого оточення, але, що головне, вплив ви все ж таки маєте.
Людям варто виходити зі своєї зони комфорту і приймати той бруд, який бачать на вулиці, який бачать у очах інших, який вони помічають на собі, дивлячись у дзеркало, і як би вони не намагались це приховати від інших, то від самого себе це не приховаєш, правда? Твої брудні шкарпетки стануть таким же витвором мистцева, як і половина з того, що ти можеш побачити у галереї, коли зрозумієш, що це та річ, з якою ніхто у руках не народжується, але вона була хоч раз абсолютно у всіх, кого тобі доводилось знати або це та річ, яка краще ніж будь хто знає шлях, який ти проходиш під час прогулянок на самоті. Твоя згорблена спина, доки ти сидиш за комп’ютером і дивишся фільми, програмуєш, закриваєш борги, задовільняєш свої потреби забороненим, якщо ти, звісно, у цей час сидиш, теж буде витвором мистецтва, тобі головне змусити себе так думати, а що ще важливіше, змусити так думати інших і тоді вже не ти будеш працювати на цей витвір, а він на тебе.
Весь концепт сучасного мистцева каже тобі «Думай, багато думай, ЧОМУ Ти тут як глядач, а Я тут як витвір мистцетва, за погляд на який ти навіть міг заплатити гроші; не у якому виді Я з’явився на цей світ, а ЧОМУ САМЕ Я тут і чи маю я справжні рамки, що обмежуються твоїм поглядом, залою чи будівлею галереї. І подумай: ЧОМУ Ти себе не вважаєш витвором мистцетва, якщо Я є просто відображенням Тебе». Людство винайшло фотографію, вийнайшло ШІ і винайде ще дуже багато продуктів їхньої уяви і питання «ЯК (БУЛО СТВОРЕНЕ/ВИКОНАНО)» буде вже недоречним, бо все тобі зможе пояснити Інтернет або посібник для «чайників» і вже зараз питання «ЧОМУ» має значно більшу вагу ніж ти можеш собі уявити. ЧОМУ ти це читаєш? Тебе справді цікавить сучасне мистецтво? Тобі подобаються галереї? Тобі подобається слухати потік думок невідомої тобі людини і уявляти, що хтось вже знайомий сидіть поряд з тобою і каже тобі це, дивлячись прямо у твої очі? Або ти теж так думаєш і потім будеш вважати, що це і твоя думка також, ці пропущені розділові знаки, там де треба і не треба, теж є твоєю власністю, бо ти б написав так само, а, можливо, навіть краще? ЧОМУ ти задаєш так багато питань, коли бачиш сучасність у галереях сучасного мистецтва? ЧОМУ тебе лякають нагота або тема сексу у таких закладах? Бо ти звик це ховати від всіх і тут твоє Я, яке ти так вміло ховав не просто показують всім, так ще і називають витворами мистецтва? ЧОМУ тебе лякає бруд у таких роботах? ЧОМУ тебе лякає те, що може взагалі не містити сенсу? Ти шокований побачити тут це? А тепер подумай: ЧОМУ тебе так лякає або дивує сучасність, представником якої ти є сам, якщо ти ж цю сучасність породжуєш, змінюєш або відверто намагаєшся ігнорувати і при цьому вважаєш, що мистцетво вчорашнього дня було кращим? Тобі нема місця ні там, ні у завтрашньому мистецтві, бо твоє місце лише одне, тут, сьогодні, і сучасне мистецтво намагається тобі це донести, дозволяючи стати між двох експонатів у одній з зал і відчути себе їхньою частиною, відчути себе витвором мистецтва, яке ти не зможеш ніколи зрозуміти повністю, як ти ніколи не зможеш повністю зрозуміти себе самого.
Ти є мистецтвом, а Мистецтво є тобою, навіть якщо ти ніколи не був у жодній з галерей або ніколи не хотів стати митцем. Ти = частина Сучасного Мистецтва, Ти = Сучасне Мистецтво, Ти = Мистецтво.
