Ти це говориш, і єднаєш душі,
І грієш струну серцеву мою,
І насолоджуюся я Тобою в тиші,
Повільно, в радість, пізнаю Природу Твою,
Прекрасна з Тобою йде хвилина,
Можу з Тобою говорити вічно,
Мене ж захоплює те, що на потоці є така Перлина,
Що бажає рости і розвиватись, мислить тверезо; їй розум йде впомічно.
Де ж Ти була, скарб такий безцінний,
Несамовита радість від буття,
Як не вбачив інтелект такий помітний,
Як не відчув навколо ауру життя?
Щось я відчув спочатку - це безумовно так, на перцепції ментальної хвилі,
Але подумав - це кришталь буття, що світить лише зараз,
Маленька радість, крапля у пустелі,
А то насправді є Евклаз,
Каміння дорогоцінне світить у Дівочій Душі,
І знахідку Оазису усвідомив я уважно...
І Радий я, що саме я, цієї Миті,
Твій Дух наповнюю старанно і відважно.💙🩶
