Яндере

Двері на замок, ключі в карман.

Залиш мене самого тут... В моїй реальності.

Я сподіваюся, в мене знайдуться гальма

Не опинитися зранку в твоїй пастці.

Краще

Я знищу себе сам.

Не закриваючи вхідних дверей,

Я попливу в напрямку вулиці,

Проходячи вздовж ліній електромереж

І сподіваючись, що мене нарешті відпустить.

Наївний... Скоро я зрозумію,

Що ти зв'язала мої рухи моїми ж словами

Сильніше, ніж будь-який джут,

Поки я захоплено тримаю свій власний титул нездари,

Потрапивший в пастку, маленький пацюк.

"Клята наволоч." Знов подумаю я.

Розуміючи, що реальність не збігається

з реаліями нашого поламаного життя.

І в тобі я шукаю лиш значення.

У змаганнях із підсвідомістю,

Головне залишитися свідомим,

Але й це не гарантуватиме адекватності.

І у мого життя всі ті самі симптоми:

Більш за все яндере люблять зламаних.

Пусті обіцянки

В перегонах із совістю.

Я перший, я перший...