Оригінально публікація на ЖЖ від 02.12.2021.
Червона луна пожежі надавала постатям якогось міфічного вигляду…
«Червона луна пожежі» — гарний артефакт старої мови. На жаль, нині майже повністю забуте первинне значення слова «луна» (~ рос. «зарево»). Саме з цього значення у росіян колись розвинулося нове — місяць.
Всього лише сто років тому Словар Грінченка подавав заграву першим розумінням.
Луна, -ни, ж.
1) Отраженіе свѣта, отблескъ, зарево. Базарь горить, а на море луна йде. Скальков. Ист. Н. Сѣчи, 1846, III. 224.
2) Отраженіе звука, эхо, отголосокъ. Задзвонили, задзвонили, — пішла луна гаєм. Шевч. 157. Розпочав нам Шевченко довгу і широку, справді вже рідну пісню, — пішла луна по всій Україні. Хата IX. Аж луна пішла (так голосно). Ном. № 13893. Робила як могла, щоб таки добра луна дійшла до того, кого мені треба. Г. Барв. 270.
3) Куриная слѣпота (болѣзнь)?. Cм. лунавий.
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.Том 2, ст. 381.
Дивовижно, як швидко те забулось. Старенький СУМ-11 вже подавав сенс відблиску як значення «переносне» до звукового, не виокремлюючи цифрою.
ЛУНА, и, жін.
1. Відбиття звукових коливань від перешкоди, коли вони сприймаються роздільно від первісних коливань. Защебетав соловейко — Пішла луна гаєм (Тарас Шевченко, I, 1951, 6); Він голосно й протяжно загукав, оглядаючись: — Ого-го-го-го-о!.. Луна пішла тайгою (Олександр Довженко, I, 1958, 124);
* Образно. [Курінний:] А я урожаєм на весь район вжарю, аж луна по області піде… (Микола Зарудний, Антеї, 1962, 83);
* У порівняннях. По селу луною розкотилася вістка (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 273);
// перен. Те, що доноситься здалеку; відгомін (у 2 знач.). В країну смутку вітерець прилине І принесе мені луну розмови (Леся Українка, I, 1951, 97); Пісню душевну співає Сосюра, Аж до Джамбула доходить луна (Літературна газета, 16.XII 1948, 3);
// чого, перен. Про те, що є відгуком на що-небудь. Побачиш ти [читачу] в пісні моїй Луну своїх власних надій… (Максим Рильський, I, 1960, 143).
2. перен., розм. Те саме, що слава. У колгоспі машина молотить — луна по всьому світу котить (Українські народні прислів’я та приказки, 1955, 366); Робила як могла, щоб таки добра луна дійшла до того, кого мені треба (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 271).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 555.
Первинність «заграви» підтверджує російський Морський етимологічний словник Миколи Ткаченка.
Є щось кумедне у тому, що тепер етимологічне значення вважається переносним до вторинного.
