Ця стаття писалася чи то в ході, чи як наслідок діалогу
із штучним інтелектом (ШІ) в оригіналі на проєкті https://vijskpens.wikioasis.org/wiki/Лурочка_українською
Коли нинішні покоління користувачів випадково натрапляють на слова на кшталт лурочка, луркояз, луркморьє, лол[1], лузл[2], — це нерідко викликає ступор і непорозуміння: про що мова. Спробуємо роз'яснити ситуацію, як то все розвивалося і що від чого пішло.
Першоджерела: Encyclopedia Dramatica та англійський Лурк
Історія українського інтернет-цинізму, як і будь-яка інша цифрова еволюція, починалася не в затишних кабінетах мовних пуристів[3], а на диких просторах англомовних іміджбордів[4] середини 2000-х років. Саме там народився формат, який згодом змусив традиційних вікі-бюрократів панічно хапатися за серце і тицяти в кнопку безстрокового бану.
Encyclopedia Dramatica: Еталон токсичної клоаки
Батьком усього жанру безкомпромісного інтернет-стьобу стала Encyclopedia Dramatica (ED), піднята у 2004 році американкою Шеррод Дегріппо (відомою під ніком Girlvinyl). Проєкт задумувався як хроніка драм і холіварів на LiveJournal та іміджборді 4chan, але миттєво перетворився на цифровий Чорнобиль.
ED випрацювала специфічні канони, які згодом намагалися копіювати локальні лурочки по всьому світу:
Абсолютна відсутність моралі: Тут не просто критикували — тут свідомо і з особливим цинізмом змішували людей з багнюкою. Тролінг, доксинг (злив реальних адрес та телефонів), цькування та висміювання трагедій вважалися тут не порушенням правил, а головною фічею проєкту.
Право сильного: Ніякої «толерантності» чи «поваги до авторів». Якщо ти образився на статтю про себе — ти автоматично ставав об'єктом ще жорсткішого знущання. Олдфаги українського вікі-руху досі згадують Драматику з легким відчуттям огиди: це був дистильований, концентрований хейт заради лулзів, де людське життя коштувало менше, ніж байт інформації на сервері.
Англійський Луркмоар (Lurkmore)
Паралельно з Драматикою розвивався концепт Lurkmore — енциклопедії, яка намагалася бути менш токсичною за ED, але значно живішою за суху Англійську Вікіпедію. Її завданням було документування інтернет-культури, мемів, мережевого сленгу та звичок різних віртуальних субкультур (від геймерів до анімешників).
Саме слово "lurk more" (сиди в тилу і спостерігай за канонами спільноти, перш ніж відкривати свою мармизку у треді) стало головним заповідником для всіх майбутніх лурок. Проте англійський оригінал досить швидко загнувся під вагою власної елітарності та втратив запал, коли інтернет став масовим і туди прийшло «школярство».
Західні прабатьки чітко довели одну істину: якщо ти хочеш писати правду про інтернет і людську глупоту, корпоративні платформи та класичний формат енциклопедій тобі не підійдуть. Потрібен був власний двигун MediaWiki, синя ізолента для латання скриптів і залізобетонний імунітет до чужого батхерту. Цей інструмент швидко перехопили сусідні імперці, створивши свій канонічний Лурк, який згодом довелося імпортозаміщати українським крафтовим продуктом.
Москальська адаптація: Луркоморьє
Коли західні тренди докотилися до рунету, тамтешні діячі швидко зрозуміли, що перекладати Encyclopedia Dramatica — справа марудна, а от злизати двигун та архітектуру англійського Луркмоару під свої потреби — саме те.
Так у 2007 році народилося Луркоморьє (Lurkmore.to) під керівництвом Дмитра Хомака (aka aalien).
Проєкт миттєво злетів, але дуже швидко перетворився на окремий, специфічний культурний феномен зі своїми внутрішніми хворобами
Лурк'яз (укр. луркомова) та Кащепузія[5]: Автори створили дику суміш із кальок з англійського сленгу 4chan, специфічних штампів та мемів іміджборду Двач (2ch.ru). Тексти зарясніли конструкціями на кшталт «Анонімус доставляє», «УГ» (сумовите гівно) та нескінченними цитатами з копіпасти[6]. Серед головних маркерів цієї мови, які отруїли мізки цілому поколінню користувачів раннього інтернету, виділялися:
ФГМ (Фімоз Головного Мозку)[7] — головний діагноз для всіх пацієнтів енциклопедії;
Олдфаг / Ньюфаг[8] — базова кастова система будь-якої інтернет-спільноти;
Поцієнт (або пацієнт)[9] — головний об'єкт для дослідження та препарування місцевими тролями.
Бокланопоцит — це коли пОцієнт одночасно «баклан» і «поц» (діагноз для глузливого позначення наївного користувача, невігласа або жертви інтернет-тролінгу) ізмедичним суфіксом «-цит» = клітина, хвороба.
Від затишної енциклопедії до імперського маразму: Поки москальський Лурк описував внутрішні інтернет-меми та субкультури, це було весело. Але щойно вони полізли в геополітику та історію, назовні вилізла класична кабінетна імперськість. Тексти про Україну, мову чи історію суміжних держав скотилися у повне сумовите лайно почали писатися під диктовку тамтешніх шовіністів, які за іронією та стьобом намагалися замаскувати звичайний комплекс «старшого брата». Українці розглядалися при цьому виключно як юрба ні на що не здатних рагулів в шароварах, яких потрібно повернути в лоно Расії-матушкі будь-яким (включаючи військовим) способом.
Кінець цієї лурочки був цілком передбачуваним для тамтешніх широт. Спочатку на проєкт почав полювання Роскомнадзор[10] через статті про наркотики та суїциди. Замість того, щоб піти в глибоке підпілля чи зробити радикальний форк, керівництво почало капітулювати, вирізати статті цілими розділами та «причісувати» контент під канони товариша майора.
Зрештою Хомак евакуювався за кордон, проєкт заморозили, а залишки бази остаточно згнили в руках імперських модераторів. Москальський Лурк довів: будь-яка спроба побудувати «вільну енциклопедію» в умовах тоталітарного рунету закінчується або баном від держави, або внутрішнім перетворенням адмінів на казенних цензорів. До речі, як іті всі мейл.ру, одноглазнікі і фкантактікі з яндексами, москальське Луркоморьє під баном в Україні.
Український світанок: Файна Меморія
Поки москальське «Луркоморьє» дедалі глибше засмоктувало в багнюку шовінізму, в україномовному сегменті інтернету зріло логічне розуміння: терпіти знущання про «рагулів» у чужому домені ніхто не буде. Нам потрібна була власна, суверенна цифрова територія для фіксації локального лору, але з аналогічним градусом цинізму та свободи.
Так наприкінці 2000-х років виникла Файна Меморія — перша канонічна спроба створити суто українську Лурочку. Ключовою фігурою та головним архітектором проєкту став користувач під ніком Деймос (Deymos).
Проєкт мав чітку місію і зафіксував першу епоху розвитку укрнету:
Документування автентичних мемів: Замість калькування москальського «лурк'язу», Деймос і компанія почали збирати свій рідний контент. Саме тут отримали енциклопедичний статус такі явища, як епічна війна проти УПЧ[11], легендарний Олекса Мильний, холівари навколо першої української соціалки «Цукерка» та специфічні розбірки ранніх блогерів.
Мовний бар'єр як зброя: Статті писалися соковитою, подекуди радикальною українською мовою з активним використанням галицьких діалектизмів, суржику та локального мату. Це автоматично відсікало наплив «школярства» з болота, бо імперські наглядачі просто ламали зуби об такі тексти.
Проте Файна Меморія повторила долю багатьох першопрохідців. Проєкт страждав від хронічного браку авторів, здатних стабільно і на ентузіазмі навалювати тонни якісного тексту. Поодинокі вікі-війни та перші внутрішні батхерти[12] призвели до того, що активність на сайті почала падати, а сам проєкт згодом затих.
Початком кінця стали срачі нечисленних авторів, команди Деймоса проти команди Ясона - Курки Аалямба. Врешті, Курка назвав Деймоса Довбойобом, і саме під цим почесним ніком останній виступав на Драматиці, що відбрунькувалася від ФМ (тут абревіатура Файна Меморія, а зовсім не Фазова модуляція, це тобі здалося) незабаром. Далі, як кажуть легенди Отих ваших інтернетів[13], Деймос виїхав до ЗША[14], і йому стало не до Меморії.
Головне було зроблено: Деймос довів, що українська інтернет-культура самодостатня, а формат Лурочки може жити без імперського казенного нагляду. База Файної Меморії стала фундаментом, від якого на початку 2010-х років відбрунькувалися значно радикальніші та абсурдніші проєкти — українська Драматика та Інциклопедія.
Великий розкол: Українська Драматика та Інциклопедія
На початку 2010-х років єдиний фронт українського інтернет-фольклору остаточно тріснув, породивши два абсолютно протилежні за філософією та градусом неадекватності табори. Обидва рухи намагалися застовпити за собою звання «справжньої української лурочки», але бачили цей шлях по-різному.
Українська Драматика: Радикальний хейт-підвал Курки та Ясона
Прямим наслідком внутрішнього вибуху у «Файній Меморії» стала Українська Драматика (УкрДраматика), яка забрала з собою найбільш радикальну, агресивну та «відбиту» частину тусовки. Її засновник Ясон [15] одразу відмовився від будь-яких безкоштовних платформ на кшталт Вікії (Fandom), тверезо розуміючи, що за подібний контент американська суперадміністрація винесе весь проєкт разом із серверами за першу секунду.
Проєкт будувався за найжорсткішими лекалами американської Encyclopedia Dramatica. Коли на повну потужність розгорнувся користувач Курка Аалямб [16]— персонаж абсолютно позбавлений моральних гальм та емпатії — УкрДраматика перетворилася на цифровий гільйотинний підвал:
Тотальний доксинг та деанонімізація: На Драматиці відкрито публікували реальні прізвища, адреси, домашні телефони та фотографії неугодних користувачів укрнету, супроводжуючи це гектолітрами гівна на вентилятори, матюччям, ляльководством та тоннами специфічного іміджбордівського сленгу. Причому, війна лурок велася паралельно з партизанськими війнами між Нічаном Деймоса (на Драматиці Довбойоба) та Учаном (мабуть від Укрчаном, хто-зна) Курки Аалямба. Курка монополізував проект, оскільки Ясон рідко туди заглядав, і офіційна Драматика стала неофіційною Куркоматикою.
Війна проти «системи»: Сайт став головним нічним кошмаром для мовних пуристів та канонічних адмінів класичної Вікіпедії, яких на Драматиці розтирали в порошок, згадуючи всі їхні реальні та вигадані гріхи чисто заради лулзів.
Фінал Куркоматики виявився похмурим і закономірним для проєктів, які тримаються на чистому ентузіазмі окремих людей (чи окремого Курки). У вересні 2016 року засновник проєкту Ясон раптово помер через проблеми з серцем. Оскільки всі сервери, домени та технічна інфраструктура трималися виключно на його особистих фінансах, сайт миттєво ліг, а унікальна оригінальна база даних була повністю втрачена.
У подальші роки Курка (з нечисленною командою??) намагалися регенерувати залишки контенту з попелу, збираючи копіпасту через Веб-архів та особисті чернетки. Проєкт кілька разів змінював домени та хостинги (перебиваючись то на приватних серверах, то у підвалах Кропивачу[17]), проте колишнього активу та монолітності вже не повернув.
Нині українська Драматика перебуває в стані хронічної напівсмерті — такий собі закинутий цифровий цвинтар епохи дикого хейту, де вже давно ніхто не генерує нових лулзів, а старі статті скніють в архівах.
Інциклопедія: Інтелектуальний абсурд, Vox та втеча з Вікії
«На широкій полонині
Гуцул сраку чеше...»
~ Йван Франк♦ про ♦ гірки думки горянина-українця: як би завести цього мопеда, а не пхати його у Самбір на власній спині.
«От би якби-б мені мопед
От би якби-б мені мопед!
Що я могу́»
~ Трембітко на мотив пісні "Смоуків", одразу сам не зрозумівши, про що...
«Пше мопед! ЫЫЫЫЫЫ!!!»
~ Русины♦ про ♦ мопед
Абсолютним антиподом брутального підвалу Ясона та Курки стала Інциклопедія (українська Uncyclopedia). Проєкт стартував ще у жовтні 2007 року як частина міжнародної мережі пародійних енциклопедій на серверах тієї самої Вікії (Fandom).
Головні ідеологи проєкту, серед яких ключову роль відігравали Vox та Редвіс Сай (Redvis Sai), обрали шлях тонкої іронії, безглуздих фальсифікацій та тотальної пародії на суху Вікіпедію. Тут практично не було брутального мату, натомість процвітав якісний інтелектуальний сюрреалістичний гумор. До кінця 2010 року автори навіть добили свою першу канонічну 1000-ну статтю.
Проте затишне життя на Вікії швидко закінчилося. Корпорація почала примусово впроваджувати нові комерційні дизайни, завішувати сторінки агресивною рекламою та закручувати гайки щодо цензури. Терпіти це Vox і компанія не збиралися. До 2011 року весь активний костяк захапав дамп бази й евакуювався на власний незалежний хостинг. На Фендомі ж залишили лише закинутий «труп» бренду (дзеркало ://fandom.com), де справжнє життя повністю зупинилося, а сервери бовтаються суто для збору випадкового трафіку.
Великий вихід: Незалежність та епоха власного хостингу
«Русина з кобїтов, струнков і побжетов
Поголїнов в вшисткіх мїстах,
Што їм бы ужрацца й порєнём зайняцца
гиштрує невїдомый штрах.
А што, їслї в маї, од страсті згарая
У лїсы палышать мопед
В горїнї паланя од їхня коханя
Знайдё їх весёлый медвїд.
Й хлопчынї — русину, што хвацку дївчину
Тярзаё, што тыгра патраву
Пжыйдё клишанога, і спросїт ныбоґа:
„Пжывїт-ЫЫ, бжателла, ЯҐСПРАВЫ?“»
~ Русиньска лїрычна збôрка♦ про ♦ любофь
Евакуація 2011–2012 років стала першим в історії українського вікі-середовища успішним бунтом проти корпоративного капіталізму Фендому. Забравши повний дамп бази даних, козаки розгорнули проєкт на незалежному рушії MediaWiki на власному суверенному майданчику inciklopedia.org. Адміністративну та технічну евакуацію повністю перебрала на себе внутрішня адмінрада, де весь основний костяк — Vox, Превід, Дід Віщун та інша стара гвардія — спільно рятували контент, налаштовували сервери й запускали незалежну інфраструктуру. На новому автономному хостингу раз і назавжди зникли комерційні банери, цензурні гальма американських менеджерів та примусове причісування живого абсурдного стилю під сухі рамки правил Фендому. Дизайн зафіксували у спартанському стилі, а сервери оплачувалися з власної кишені, щоб ніхто не міг диктувати умови. Поки закинутий «труп» на фендомі повільно обростав спамом для збору випадкового трафіку, незалежна Інциклопедія перетворилася на головний полігон для випробування нецензурованого інтелектуального абсурду. А, головне, не було Сари Манлі, що видяляла фото гарнюніх дівчаток з цицьками.
Поточний стан: Стабільний анабіоз фундаментального проєкту
На сьогодні Інциклопедія перебуває у стані своєрідної консервації та цифрового анабіозу. Сервер inciklopedia.org продовжує стабільно крутитися на незалежному хостингу, що само по собі є головною багаторічною перемогою над Фендомом. Проте рушій давно не бачив масштабних капітальних оновлень, а спам-фільтри працюють на межі сил, ледве стримуючи набіги ботів.
Нових масштабних меметичних пластів українського абсурду рівня легендарного мопеда чи русинської лірики практично не створюється. Проєкт функціонує переважно як унікальний, фундаментальний багаторічний музей вітчизняного інтелектуального абсурду. Увесь золотий фонд крафтового українського лурку епохи диких нульових та десятих років тут законсервовано у первісному вигляді, без цензурних правок і змін.
Великий вихід 2026: Евакуація СВП на Телепедію
Колись у далекому 2011 під впливом тодішнього Луркмоару, який ще не скотився в сумовите путєнське лайно, захотілося написати статтю Шишига про легенду совєцького автопрому ГАЗ66. Звісно, з Вікіпедії статтю швиденько випиляли, але через сторінки обговорення порадили звернутися із подібною хрінню на Файну Меморію. Там саме точилися сепаратисські війни за відділення Драматики (в подальшому Куркоматики) від Меморії Деймоса (в подальшому Довбойоба). Оскільки писати схожі статті і на Меморії, і на Драматиці не вийшло (Кто нє с намі, тот протів нас ¤ Члєнін), довелося знайомитися з Інциклопедією і Фендомом, тоді ще Вікією. Дорогою мацаючи за інтімні місця усілякі москальські вікірєальності, Традіцийо і прочу московську хрінь.
На Вікії все було б нічого, от тільки аж занадто затишна вона була. Автори зробили ставку на максимальне школярство: няшечки, котики, єдінорожкі, манга, аніме і прочі Гаррі Поттери та Войни прєстолов із Вікінгами та відьмаками. За спроби вякнути за Україну чи фотки з цицьками почергово підключалися як не Кузура, то Сара Манлі. Спочатку легенькі поплескування по загривку: Стій! Не роби цього, а потім Нахер з пляжу (ще коли Вслід за руССкім корабльом не було мейнстрімом).
Сам по собі проект Світ військового пенсіонера на Фендомі, якщо чесно, не пішов. Школярам то нафіг не треба, ім тянок з няшками подавай, чи відьмаків з динозаврами на крайняк, військові пенсіонери ці квартали отих ваших інтернетів взагалі обходять по краєчку. Тривалий час це були Вікі про вікі, Громадський транспорт, Українопедія, проте, тиск що з московських боліт, що з пагорбів Сан-Франциско відчувався завжди. І коли вже в 2026 захотілося зберегти контент, на який було витрачено маса часу, саме ШІ підказав спробувати Telepedia.net.
Боти Фендому набігли в момент. Якщо з інших хостингів все пройшло тихо і гладенько, за скачування дампів від Фендому прилетів бан на квартал. Проте превентивний удар запізнився — весь масив знань уже було успішно евакуйовано та розгорнуто на незалежних потужностях Телепедії.
Цей транзит перетворив СВП на автономну цифрову фортецю поки що одного автора, де контент захищено від набігів грантоїдів, мовних пуристів та Сари Манлі. Яскравим символом нового етапу та життєздатності проєкту став масивний пласт із 50 сторінок у категорії «ШІ». Тут інтелектуальний олдскульний лурк отримав друге дихання, зкрестивши гностичні догмати з сучасною армійською реальністю:
Цифрова теологія і вплив на релігійні догмати: «1600-річні канони: чи довго церква зможе юзати застарілі алгоритми», «Гностицизм: марення єретиків, чи логічне виправлення канонічних багів», «Юда Іскаріот: Зрадник чи єдиний, хто виконав техзавдання».
Мілітарний хардвер та геополітика: «Цифровий окоп: Як китайський мас-маркет змінив підручники НАТО», «Про бойових бурятів, аналоговнєт і культ карго у російському воєнпромі», «Чонгар-2022».
Побутовий кіберпанк: «Троєщина як колиска українського кіберпанку», «З ШІ по Личакову: UX/UI львівських цвинтарів», «Як українська державність тримається на синій ізоляційній стрічці».
Роздуми про українську політику: Роздуми про українську державність чи Маніфест 75
Оскільки старий невікіпедійний стиль дотримано, проєкт можна вважати теж автономною українською лурочкою.
Проте, і тут не так сталося, як гадалося. Британські телепедики в один літній вечір 12 серпня 2026 року вирішили, що вони (далі транслейтером з інглішу) "...не зацікавлені у публікуванні ТАКОГО контенту", -- результат 2,5-місячної праці був випиляний нах в один момент. Довелося пакувати дампи і чухати на ОАЗИС.
Кліповий анабіоз: Чому лурки дохнуть у світі ТікТоку та Х
Нова цифрова ера змінила ставлення до лурочок докорінно. Для зумерів і міленіалів довгі крафтові тексти, що їх так полюбляли олдфаги, стали надто важким хардвером. Пам'ятаєте оте: «Слішком многа букаф»? Поки стара гвардія роками виписувала лонгріди на MediaWiki, інтернет захопив тотальний кліповий анабіоз[18], паралізуючи здатність читати щось більше трьох рядків чи розуміти тонкий казарменний йумарок олдскульний стьоб.
Мережа перетворилася на конвеєр коротких відосиків та безглуздих срачів довжиною у 280 знаків у Х (колишньому Твіттері) та Тредсі, де пам'ять користувача працює як пам'ять зеленої мухи чи курки-несучки тримається рівно до наступного свайпу. Сучасний ньюфаг фізично не здатен продертися крізь 3+ абзаців інтелектуального абсурду, бо його ділянка мозку, що за то відповідає, плавиться без щосекундної дози дешевого дофаміну[19] У результаті класичні лурочки, які вимагали від поцієнта наявності бодай мінімальних мізків і почуття гумору, просто не витримують конкуренції з цим цифровим фастфудом і тихо відходять у глибоке підпілля.
Висновок: Суверенний капонір епохи мілітарного постмодерну
У світі, де цифровий фастфуд остаточно загнав маси у тотальний кліповий анабіоз, «Світ військового пенсіонера» на незалежному ВікіОазис (нє, підемо далі; нам не звикати),— залишається одним із останніх схронів крафтового лурку. Це суверенна цифрова фортеця, де засновник, адмін, редактор і поки що диний читач тримає периметр, кладучи болт М32 на корпоративну цензуру Фендому, Сару Манлі та душних мовних пуристів. Тут натівський софт тьмяніє на тлі екселівської табличку старшини батареї, а жива розмовно-неенциклопедична мова захищена від набігів підарських пітерських школярів.
Справжня свобода і філологічний стьоб живуть і процвітають. Вікіпедикам наш палкий привіт.
Виноски
Лол (від англ. LOL — Laugh Out Loud) — один із найдавніших та найпопулярніших інтернет-абревіатур, що означає «голосно сміятися». Згодом перетворився на універсальний вигук для позначення будь-якої кумедної чи абсурдної ситуації.
Лулз (від викривленого англ. lulz) — специфічний інтернет-термін, який означає сміх, радість чи задоволення, отримані від тролінгу, чийогось батхерту або спостереження за чужими драмами та дурістю.
Мовні пуристи у вікі-середовищі — радикальні лінгвістичні ортодокси (найчастіше адміни зі стажем), які бачать свою місію у тотальному вичищенні будь-яких живих сленгових слів, русизмів чи діалектизмів. Готові забанити автора назавжди за одну літеру «и» на початку слова або за використання терміна «діджиталізація» замість затвердженого словником казенного відповідника.
Іміджборд (від англ. imageboard) — тип веб-форуму з упором на прикріплення зображень та повну або часткову анонімність користувачів. На відміну від класичних соцмереж, тут немає реєстрації, профілів та лайків, що історично створювало атмосферу абсолютної свободи, безкарності та продукувало перші брутальні інтернет-меми. Як в рунеті, так і в укрнеті подібні витвори одразу зарясніли матюччям і взаємним обливінням лайном.
Кащепузія (така собі лурк-інциклопедія та мова в ній кащенітів) — специфічний інтернет-сленг, що зародився у фідошній ехоконференції SU.KASCHENKO. Побудований на єврейському акценті, маніпуляціях, постійному знущанні з пОцієнта та використанні фраз-маркерів «Поцчему ви спгашиваєте?» або «Гой есі?». Мета кащепузії — довести жертву до сказу інтелектуальним знущанням.
Копіпаста (від англ. copy-paste) — шматок тексту, який користувачі багатократно копіюють і вставляють на форумах чи іміджбордах. Чи явно звідкись передраний текст, який пОцієнт намагається видати за власну шедевральну творчість. Найчастіше це або абсурдні історії (крипіпаста), або агресивні маніфести, які перетворюються на локальні інтернет-меми.
ФГМ (Фімоз головного мозку) — метафоричний діагноз луркоязу, що означає повну, термінальну втрату людиною здатності до критичного мислення. Найчастіше ставився пОцієнтам із запущеними стадіями релігійного фанатизму: ПГМ - Православіє головного мозку, поцреотизму, ура-патріотизму або синдрому вахтера. Окремий діагноз - Бокланопоцит. Лікуванню не підлягає.
Олдфаг / Ньюфаг (від англ. oldfag / newfag) — внутрішня градація користувачів за стажем. Олдфаг — старий, авторитетний учасник, який пам'ятає прадавні часи та перші вікі-війни. Ньюфаг — зелений новичок, який щойно зареєструвався, не знає матчастини, але лізе вчити старих адмінів, як правильно жити. Фаг це зі сленгового підор, типу чувак
Поцієнт (через «о» — суміш слів пацієнт та єврейсько-москальського поц) — об'єкт дослідження або тролінгу на Лурку; людина чи спільнота, чия неадекватна поведінка викликала масовий батхерт і ставала приводом для написання окремої викривальної статті.
Роскомнадзор — російська державна служба цензури, яка займається блокуванням неугодних сайтів у рунеті. Стала головним котком для свободи слова в РФ, панічно вносячи до чорних списків усе — від опозиційних ресурсів до статей про способи самогубства на Лурку.
УПЧ (в контексті укрнету — відповідь москальській «Упячці») — перші організовані рейди та інтернет-війни кінця 2000-х років, коли українські анонімуси збиралися на ранніх іміджбордах і відбивали атаки навали москальських тролів, засипаючи їхні сервери гівном, патріотичними гаслами та ламаючи їхні координаційні чати.
Батхерт (від англ. butthurt — дослівно «біль у дупі»; укр. дупобіль чи дупощем) — інтернет-термін для позначення стану сильного роздратування, образи, гніву чи безпорадної люті, що виникає у користувача, коли у дискусії зачіпають його болючі сторони, або коли його аргументи повністю розбивають ущент.
«Отих ваших інтернетів» (походить від іронічного спотворення москальського «интернеты», яке в свою чергу є калькою з відомого англомовного «бушизму» «the internets»). 8 жовтня 2004 року під час президентських дебатів Джордж Буш-молодший помилково вжив слово «Інтернет» у множині, заявивши, що чув якісь чутки «в інтернетах». Вираз миттєво став всесвітнім вірусним мемом, що символізує тотальну технічну дрімучість, невігластво або патріархальне, «старече» бурчання старшого покоління щодо комп'ютерних технологій.
ЗША (Злучені Штати Америки) — канонічний правописний варіант назви США, що активно використовувався в українській діаспорній пресі, Галичині до радянської анексії 1939 року та у так званому Харківському правописі (скрипниківці) 1928 року. В контексті раннього укрнету та лурочок використання «ЗША» замість радянсько-номенклатурного «США» вважалося ознакою особливого олдскульного шику, мовного нонконформізму та тонкого тролінгу радянської казенщини. На Сполучені Штати була зроблена заміна, щоб абревіатура однаково писалася російськоє та українською.
Кропивач (Kropyvach) — один із найвідоміших та найдовговічніших українських іміджбордів, що виник у 2014 році. Став головним затишним притулком для залишків старої анонімної тусовки укрнету, де в умовах повної свободи слова та відсутності казенної цензури хостилися різні маргінальні та радикальні інтернет-проєкти.
Кліповий анабіоз — термінальний стан, коли процесор у голові користувача остаточно зависає і переходить у режим «овоча» через нескінченний конвеєр коротких тупенько-веселеньких відосиків. Один свайп — і попередня думка повністю стирається наступним кліпом у ТікТоку.
Дешевий дофамін — швидкий нейромедіаторний кайф, який мізки ньюфага отримують від кожної нової картинки, лайка або 15-секундного відосика. Замість складного інтелектуального задоволення від читання крафтових лонгрідів, система вимагає моментального ковтання цифрового шлаку, викликаючи стійку залежність та повну атрофію довготривалої пам'яті.
🌐 Цикл «Світ Військового Пенсіонера» (СВП):
📜 Історія, армія та топографія:
🐷 Про русню:
🏛️ Державність, реформи та аудит:
👁️ Релігієзнавство, гностицизм та канонічні баги:
Аріанські погляди: єресь, чи кістка в горлі корпорації в золотих сукнях
Гностицизм: марення єретиків, чи логічне виправлення канонічних багів
