Вступ
Сьогодні я планую увести вас трішки глибше в духовний світ кожного з нас, в мистецтво й творчість, у їх глибини та передати деякі дивні думки й почуття із них. Трішки розвинути вашу власну духовну культуру та підкинути пару полін у вогник вашої моралі!
Гадаю, це не просто стаття чи твір, це щось в жанрі викладених думок, гарно впорядкованих та творче переданих.
Я довго намагався написати цю невелечку оповідку, але завжди зупинявся на половині роботи; здавалось вона така чудова, впорядкована й цікава, так все пречудово йде, наче магічною паличкою начаклував, але в один момент все йде шкереберть. Це тяжко передати словами, цілком тяжко передати все в найменших, та дорогих, дрібницях. Зазвичай, я можу сказати: мене переповнюють думки; це натхнення; навряд чи цього буде достатньо, щоб зрозуміти наскільки все це цікаво, наскільки приємно розуміти та відчувати це, наскільки тяжко пробудити ці щирі почуття в собі, опісля поділитись ними, адже це буде дуже тяжко, але наскільки вони окупляться!
Розділ 1
Інколи ліризмом та іронією легше передати різні речі, фундаментально змінити на їхню простішу форму, або передати лише найважливіше, адже, **зазвичай**, позбавлення дрібниць не фатальне. Інколи виходить настільки чудово та гармонічно передати свої емоції словами, що мозок починає чахнути від такої розумової перенапруги. Але це завжди того варте. Наскільки чудові описи можна створити порівняннями, різних тематик, наскільки вони можуть зробити вашу мову пишною, та наскільки інформативніше й зрозуміліше можете сформувати відповідну думку, наскільки сильна може бути ваша мова без просторікування, яке заміняє ваше вміння вести монолог, можливо інтерпритуючи свою мову в пречудові тиради.
Якщо ви читаєте книги, то чудово мене зрозумієте. Я сприймав це як належне, доки випадково не замислювався над глибиною творів та романів(чи відповідних частинок) різних, талановитих авторів; а тепер, це розуміння мене переслідує на кожному прочитаному, чи виданому слові, інтерпритуючись в позитивні, різноманітні почуття, створюючи уявлення чарівності нашої мови.
Мене, цілком, надихають думки про чари слів, слів якими можна передати будь-що(при наявності щедрого словникового запасу). Мені приємно уявляти, як мої думки розтікаються сторінками якогось твору, поміж рядочків трилера, бойовика, розпеченого детектива, чи кульмінації шпигунської саги; так гармонічно й обережно, скрапають із моїх пальців смугами тексту, забарвленого ліризмом. Пропускаючи прозову лірику, таку обережну та потужну, контрастну й філософську, спонукаючу до глибоких роздумів.
Власне, мене надихає не тільки творчість відомих авторів, так і своя, зокрема свій багатий словниковий запас, незвідані теми та підтеми вченої мною галузі, друзі, та такі ж дилетанти, творці, сповненні просторікуватих думок. Поеми та вірші, глибокі роздуми, які переходять наче в спадок мені від різних людей, які пробуджують в мені вивердження натхнення, яке з часом переросло в рожеві окуляри.
Це не спонтанне натхнення; мене надихає творчість та роздуми, які вони викладають в голос, в очікуваннях зворотньої підтримки. Вони, чи хтось конкретний, змушують мене думати про себе, надихатись не тільки ними, а й собою, своєю екстравагантністю в різних речах та галузях, та й загалом, залишатись собою, впевненим собою та багатим унікальністю собою; змушують мене думати про власне буття, про буття всього існуючого, але не так філософсько, як натхненно. Я поступово почав розуміти, що змінити своє життя настільки легко, що можливо змінити думками, які завжди йдуть в руслі життєрадісної особи, інколи спиняючись, аби не втонути. Мене радує своя творчість, творчість інших, радую себе я, інші та й загалом усе що грає власними імпозантими, яскравими барвами. Я почав дивитись на цей світ крізь рожеві окуляри, наче закоханий, закоханий в себе, закоханий в природу, витаючи на сьомому небі щастя від невідступаючого натхнення й бажання жити, отримувати нові знання та інтерпритувати їх в глибокі розуми та спогади, яких у мене вдосталь! Єдине натхнення, змушує носити рожеві окуляри(в адекватних мірах), сприймати світ із легко-ідеалістичної точки зору.
Розділ 2
Поступово, ідеалізм зміг знайти своє власне місце в моїй нещасній, жорстоко реалістичній душі. Я не говорю, що впав у **високі квіти**, що не бачу нічого крім себе та щастя, ні; я намагаюсь брати із яскравих барв свою долю, не в цілях сатисфакції, а тому що я можу, використовую свої можливості, можливості хапання всього найкращого від цього життя. Вона є в кожного, але кожен її використовує суб'єктивно інакше(якщо використовує). Я не дивлюсь на все із суто реалістичної точки зору, я залишаю у всьому свій слід нежорстокими роздумами; інколи вони бувають такі яскраві, забарвленні, хапаючи різні речі собі під крила, та експромтом залишаючи ледве не цілі творіння в голові; а інколи це бувають думки дещо негативного характеру, коли роздратування чи смуток, беруть владу наді мною, то думи хапаються за навколишній світ шукаючи позитиву, якого мені годі шукати, він наче під рукою!
Розділ 3
Таке почуття, наче весь час я чахнув в нещасті. Ні, я весь час тільки набував цього почуття, нові емоції та приємні почуття поступово підводили мене до істини. Я рухався повільно, але широкими кроками поступово не розуміючи чарівність цього життя, а відчуваючи. Я намагався жити насиченим життям, чудовим життям, а тепер... не намагаюсь, тепер все саме собою чарівне.
Кінець розповіді
Тут міг бути висновок/підсумки моєї розповіді, але це не лекція й не прикладна література, це лише викладені мої власні думки. Можливо вони дуже дивні, або передані дивним чином, екстравагантним чином. Може в цій розповіді недостатньо *чарів літератури* для публікації на люди, але пестринка впевненості рухає мною, змушує опублікувати це чудо моєї творчості, аби мої читачі розуміли трішки краще мої роботи та й самого мене як творчу/креативну/життєрадісну/веселу/несерйозну та цікаву особистість, яка здатна створювати по-своєму чудовий та унікальний контент зі своєю пестринкою іронії.
Якщо ж ви дочитали до цього моменту, то хочу поділитись порадою; це все побудоване на контакті із людьми, унікальними особистостями, на контакті із цим світом, два фактора можуть обернутись до вас негативним боком. Як би елементарно не було, але люди занадто різні; аби це зрозуміти(адже це цілком важливо) Вам потрібно більше контактувати із зовнішнім світом, залиште своє комфортне коло спілкування, вийдіть у світ об'єктивності, адже **комфорт вбиває мрії**.
***Дякую всім за увагу**!*
*Тут ви зрозумієте, яку магію в собі приховують слова.*
