Ховай свої руки рукавами
Темними пальтами з барахолки
Чорними порваними брюками
І кривавими вологими серветками
Бо хто тебе такою справжню сприйме
Хто гріх на душу власную підніме
Не варто пробувати чогось
Все одно вони не приймуть, не оцінять
Ліпше на самоті загоювати
І розгризати до непритоми рани
Ніж допомоги просити в людей
Які на то геть не мають здібностей.
Ти сприйняла оце?! Малая ну для чого?
Поглянь в лице кожному рядкові
Ти бачиш хочась десь проглядну правду?
Ну і я ні. Господи я пишу не для загалу
Їм страшно довірять такий правдивий твір
Він нашкодить може особливо лагідним
Я ж і сама такою є й була ще гірше.
Ех, малая, не сприймай оте. Це все іронія, по вашому сарказм
