Малюючи мольберт, я пригадаю,
Як тримав руками своїми.
Як до себе пригортаю,
Залишаючи сліди у фарбі,
Червоно-чорних, занурюючись у глибини.
Перші рани, порізи паперу,
Мене здолають, немов дитину,
У прозорих снах, віддаляючись, я кохаю.
Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
На Друкарні з 2 жовтня
Більше від автора
“ Любов “
Любов розтане під гірськими дорогами, а млини й пасовища вдихнуть пахощі майбутнього, що були поверхами зведені, в очікуванні поглядів, на світлі вітрини.
Теми цього довгочиту:
Поезія“ Вибух “
Прохання про залишок, втіху з рідним плечем, імпонує та свідчить про тривогу, - катастрофою, що трапилася незадовго до " найкращих " канікулів, в проміжку озера, забутого тінню зими.
Теми цього довгочиту:
Поезія“ Пустеля “
Супровід під лихо, - передає пахощі, ніжні, щирі, дбаливо мрійливі. Поринають у світ, поринувши руки до земної пустелі, за столиком емоцій. Які звабливо опустить очі, щоб не заплакати під шум.
Теми цього довгочиту:
Поезія
Вам також сподобається
Теми цього довгочиту:
Віршімереживо подихів
скупа поезія смутку, що ще лишилася після тієї зими. смутку лишилось більше
Теми цього довгочиту:
ВіршіТеми цього довгочиту:
Поезія
