Текст-знайомство, для тих кому цікаво, хто пише ці рецензії
*******************************************************************************
Коротка анкета:
Вік: 30
Сімейний статус: не одружений
Гоббі: відеоігри, Формула 1, пиво
Улюблені фільми: “Той, хто біжить по лезу”, “Шалений Макс: Дорога Люті”, “Драйв”, “Гра на пониження”, “Аероплан”.
Улюблені серіали: “В Філадельфії завжди сонячно”, “Загублені”, “Спадщина”, “Офіс”, “Справжній детектив”
Улюблені книжки: “Ім’я Рози”, “Піснь Льоду та Полум’я”, “Нейромант”
Улюблений коктейль: Олд Фешн
*******************************************************************************
Окей, почну тривіально — народився в маленькому містечку Путивль на Сумщині. В 2009 році вступив до НПУ імені М.П. Драгоманова (можна жартувати про Спартака Суботу) до Інституту Філосовської Освіти та Науки. Хоч і не одразу полюбив філософію, але все ж десь із третього курсу конкретно втягнувся. Хоч з академічністю і не склалось, філософський бекграунд став тим, що підштовхнуло мене до кіно та кінокритики, бо саме філософія дала мені мислення “out of the box”.
Як любитель я почав писати ще у 2015 році, хоча перші спроби робив ще раніше. Аматорська рецензійна практика проіснувала в моєму житті якийсь час, а в 2019 стався злам, коли я на регулярній основі почав писати рецензії професійно. І першим таким текстом стала рецензія на фільм “Одного Разу В Голлівуді”, найкращого, на мій смак, фільму Тарантіно. З цього почалась співпраця із Пломінем, де я встиг досить плідно попрацювати і написати з два десятки текстів.
В 2020 році під час проведення Третього Київського Тижня Критики був учасником Другого інтенсиву для кінокритиків. Ця програма дозволила значно покращити свої навички, адже своїм досвідом з учасниками інтенсиву ділились справжні профі: Дарія Бадьйор, Сергій Ксаверов та Аня Дацюк.
Під час інтенсиву разом з іншими учасниками ми робили декілька завдань, в які входило написання рецензій та інтерв’ю. Я написав рецензії на фільми “Кров’янка”, “Тарас: Повернення” та “Повільна Машина” а також взяв інтерв’ю у актора та режисера Ахтема Сеітаблаєва.
Після цього у 2021 році почав писати для онлайн-медіа Ранок у великому місті. Писав досить регулярно аж до початку повномасштабного вторгнення рф в Україну. Ось декілька прикладів моїх рецензій.
Також з початку 2022 року пишу для сайту Вікна-новини. Для прикладу, ось рецензії на фільми “Памфір” та “Вартові Галактики 3”.
Також в січні 2022 року я досяг своєї невеличкої, але бажаної мети — я став членом Спілки кінокритиків України. Це (процитую вікіпедію) — українська неприбуткова громадська організація (ГО), створена у 2018 році з метою “консолідації українських кінокритиків для розробки позиції по питаннях, що становлять спільний інтерес, а також забезпечення діяльності українських кінокритиків на розвиток українського кіновиробництва та його покращення”.
Завдяки членству в Спілці, я увійшов до комітету премії “Кіноколо” — щорічної української премії, що має на меті визначити досягнення українського кінематографа та діячів кіноіндустрії за останній рік від імені спільноти кінокритиків України. Тож в 2022 я був одним із людей, що голосували за досягнення українського кіно, а також мав честь вручати нагороду в категорії “За досягнення”.
Також в 2022 році, окрім того, що брав участь у справах Спілки кінокритиків, продовжив писати рецензії, а також долучився до двух дуже прикольних проєктів.
По-перше, став постійним автором в Gogol Media, де пишу про серіали. Оскільки, “Гоголі”, як я їх називаю, не класичне медіа, то і тексти виходять різноманітні. Дуже радий тому, що можу експерементувати з форматами і робити як серйозні тексти, так і жартівливі.
Також приблизно в один і той самий час долучився до ютуб-каналу Culturno, де став автором і ведучим своєї особистої рубрики “Експертизер”, де я в іронічно-божевільній манері розповідаю про кіно та серіали.
Також на цьому ж каналі разом із колегою Кіром Жаровським робимо відеоподкаст “Два Кирили”, де в легкій манері (окей, іноді душимо) обговорюємо фільми та серіали, а також іноді проводимо стріми та спілкуємось із глядачами.
Також восени 2022 вперше дізнався про Друкарню — в особисті повідомлення мені написала засновниця Анна Часовська із запитаннями про майбутній проєкт. Я поділився своїми думками, а також почав слідкувати за його розвитком.
Також в 2023 році стався ще один важливий для мене момент, адже я отримав запрошення на Міжнародний кінофестиваль в Ротердамі по программі Young Film Critics. Ця програма відбирає молодих кінокритиків з усього світу, надає їм акредитацію на фестиваль та більшість його офлайн подій, а також організовує майстер-класи із досвідченими критиками з усього світу. Дуже крутий досвід, до того ж саме завдяки Ротердамському кінофестивалю я отримав перші публікації в англомовних медіа.
Також в рамках програми для молодих критиків я та мої колеги не тільки писали рецензії, але й брали участь у створенні відеоесе про нідерландський фільм “Маскот”. Ця програма проходить кожен рік (окрім “ковідних” років), тож якщо ви молодий кінокритик чи кінокритикиня до 30 років (включно), то у вас є можливість взяти у ній участь.
Загалом фестиваль пройшов прикольно, а мені ще й пощастило познайомитись із командою фільму “Ля Палісіада”, та привітати їх із нагородою жюрі міжнародної ассоціації кінопреси «FIPRESSI».
Після завершення фестивалю повернувся в Київ та продовжую займатись кінокритикою.
Окрім згаданих вище медіа, активно веду телеграм-канал Spoiler Runner: https://t.me/spoilerrunner
Також активно користуюсь Letterboxd, де іноді створюю списки, а також активно відмічаю свої перегляди фільмів та ставлю оцінки. От тут мій профіль: https://letterboxd.com/kpyshchykov/
З відкритої бети почав писати для “Друкарні” і от нарешті зрозумів, що потрібно детально розказати “хто я і шо я”.
В планах робити все більше крутого і прикольного контенту, розвиватись як критик та автор, та не вішати носа.
Якщо у вас є якісь запитання, особливо про кіно чи серіали, не соромтесь питати в коментарях.
І дякую за прочитання.
