Мені вже 18, а я ще не мільйонер

Я вже не раз чула це від інших і сама ловила себе на такій думці.

Річ у тому, що зараз ми можемо бачити безліч прикладів успішних людей. Соцмережі переповнені історіями про створення свого бізнесу, першого мільйону, покупки машини чи квартири своєї мрії. І з однієї сторони це дуже цінно. Адже ми маємо можливість вчитись, слухаючи розповіді інших. Ми отримуємо шалену кількість інформації щодня.

Але також це має негативну сторону.

Дивлячись на успіх інших (особливо у ранньому віці), часто ми починаємо шукати якісь проблеми в собі. Думаємо, що робимо щось не так, або недостатньо. Ми обезцінюємо свої старання. Адже навколо усі вже давно заробили свій перший мільйон, а я ще ні… Ось у когось уже три машини та будинок в Лас-Вегасі, а я ще досі не знайшов себе.

Тенденція щодо раннього успіху та реалізації себе почала стрімко зростати. І якщо половину людей це мотивує, то інша частина сама «заганяє себе у депресію».

Першою проблемою є те, що ми починаємо порівнювати себе з кимось іншим і це вже неправильно. Але на додачу до цього, ми ще й відмовляємось бачити, що у кожного з нас свій власний шлях. У кожного різний початок, так званий фундамент. Хтось народився у багатій сімʼї і батьки допомогли їй/йому відкрити власну справу. А хтось у 12 років шукає способи заробітку щоб закрити свої базові потреби. У когось є більше знань, а хтось - новачок у даній сфері.

Не порівнюйте свій початок з чиїмось кінцем чи серединою шляху.

До чого ж це я? Нам притаманно порівнювати себе з тими, хто чогось уже досягнув. Але ж ми не знаємо з чого вони починали. І ми не можемо з самого початку перестрибнути кілька сходинок і відразу бути спеціалістами. Для цього треба час, зусилля та терпіння.