Оригінально публікація на ЖЖ від 22.10.2020.
В принципі, не дивно, що в українських перекладах інтертекст зазвичай втрачається. Адже оригінали здебільшого посилаються на класичні тексти, досі не перекладені українською мовою. А коли щастить і переклад світової класики існує, то він просто невідомий широкому загалові. Тож губиться будь-який сенс у старанні, узгодженні, позаяк усе одно не буде впізнаваності рядків серед читачів.
Хоча інколи старанність би не завадила.
Назва роману Джо Аберкромбі «The Blade Itself» є посиланням на 13-ий рядок 19-ої пісні Одіссеї, щоправда не в формі канонічного англійського перекладу: «For iron by itself can draw a man to use it» (грецький оригінал: αὐτὸς γὰρ ἐφέλκεται ἄνδρα σίδηρος).
У російському перекладі Одіссеї рядок має наступний вигляд: «Само собой прилипает к руке роковое железо». «Роковое железо» — чудова назва для книжки, однак російські перекладачі звично схалтурили: у Росії роман видали під назвою «Кровь и железо».
Які ж були варіанти в українських колег? «Бо тягне до себе людину залізо» — не надто придатне для заголовка речення. Проте тут є з чим працювати. Як варіант, можна вичленувати «Тяга до заліза». Можна навіть перефразувати, прояснюючи сенс: «Притягальна зброя», «Притяжне оружжя», «Єство зброї», «Природа меча», «За природою криці» тощо.
А чим погане «На лезі клинка»? Така назва радше натякає на небезпеку для життя, аніж на спокусу вдатися до насилля.
