Є в мене друг, котрий любить пити пиво, з дитинства уникати фізичної діяльності, триматись за болючий поперек і примовляти: вага підіймається — матка опускається...
Якщо бути чесним, чи можна заробити травму і попортити здоров'я, тренуючись з важкою вагою?
Можна. АЛЕ. Відсоток людей з зіпсованим здоров'ям, і спинами в тому числі більший серед тих, хто якраз не працює з вагами та уникає фізичної активності. Парадокс...
А тепер до суті. Є така штука, як нейроендокринний відклик. Відбіжу назад і поясню. В нас є гормони. Їхнє виділення — це природна реакція на наші дії, чи емоції.
Умовно: радієш — на тобі ендорфінів, окситоцинів і серотоніну в добавку. Паніка — викид норадреналіну. Час бити мордяки — адреналін пішов в дію. Це працює всюди, але нас цікавить фізична діяльність.
Накачка м'язів і спалення боків. Нам потрібно багато гормонів: тестостерон, гормон росту, адреналін, а на здачу — кортизол та компанія.
Перелічую їх, і в мені прокидається внутрішній сексист, і каже: але жінки не схильні до набору колосальної м'язової маси! Ну не виділяються потрібні для цього гормони в достатніх кількостях, хоч ти трісни. Ні, не виділяються, оскільки прогестерон і естроген наклали на це вето. І що тепер? Не займатись? Займатись. І робити це з розумом. І є таки дослідження, котрі намагаються довести, що естроген та прогестерон допомагають жінкам у фізичному розвитку. Але я не біохімік і дослідження ці відносно нові.
Що? Де тут важка вага, питаєте? Все просто.
М'язи, незалежно від статі, мають в собі колосальний потенціал. І можуть вони більше, ніж ти, юний падаван, можеш собі уявити. Їх тормозять зв'язки, скелет, пульсові зони. Зв'язки поступово укріпляється, скелет садиться на заспокійливе у вигляді хорошої техніки, серце контролює свою пульсову зону твоїм диханням. Тіло поступово адаптується до роботи з вагами. І часто адаптується так, що перестає розвиватись.
Ось перший підводний камінь монотонної роботи з малими вагами. Тілу стає просто пофігу. Втома є, прогресу немає. Щоб прогрес був, потрібно змусити організм виділяти гормони. Значить треба дати йому стрес, але так, щоб домінуючим гормоном під час цього не став кортизол. Він якраз і відповідає за знищення м'язів, a.k.a. катаболізм.
Тут ми й повертаємось до нейроендокринного відклику. Це свого роду датчик, котрий завдяки нервовій системі та реагує, що потрібно тілу, щоб справитись зі стресовим навантаженням. Відповідно гормони виділяються — боки забираються.
Не можеш ти, умовно, присісти з грифом, бо сідниці слабкі — пішов відклик і тіло починає робити свою магію, роблячи твою дупу підтягнутою. І методом найменшого опору стає зрозумілим: силова робота запускає цей процес, економлячи серцеві ресурси та суглоби. Менше часу, менше повторень — а результату більше. Тіло сильніше. Для того і підіймається важка станова, робляться багатосуставні вправи й вага на присяді починає дорівнювати твоїй власній. Мозок дає команду укріпляти тіло. Кілька секунд напруження = більшому прогресу. Йти до цього треба поступово. Наробляти техніку, оскільки 95% травм люди отримують через неуважність. Також не можна постійно займатись в силовому режимі. Для того є певна періодичність і підбирається вона індивідуально.
НЕ підіймати важке треба лише тоді, коли:
— В тебе запущена форма варикозу. Варикоз великі ваги не любить.
— Травми опорно-рухового апарату в запаленому стані. Тобто: німіють ноги, болять коліна, ти не можеш встати з ліжка без болів в попереку та матюків.
— Хочеться завагітніти.
— Ти лише починаєш тренувальний процес.
—Твоя техніка викликає сором в тренера. В цих випадках обходи ваги боком.
У всіх інших — піднімай!
