Глава 2.
Мій сусід – гомосексуаліст
Люблю тварин. Коти посідають для мене заслужене перше місце. Але в моєму зоопарку жила одомашнена альпака. Більш точного опису, як виглядає одомашнена, але зголодніла альпака, ви не знайдете ніде, варто вам лише заглянути на нашу кухню пізно ввечері. В цей час ви цілком ймовірно застанете зненацька цього милого звіра, який запихається розмороженою в мікрохвильовій печі піцою, з його рота вилітають шматки, чимось схожі на сир чи шинку… його пубертатні вуса наче пензлем художника-абстракціоніста хаотично вимазані майонезом… І щоразу як новий шматок заскакує йому до горла, він ковтає його так голосно, як дика тварина, що в процесі полювання дорвалась до їжі і не випускає її зі своєї пащі. На самому початку цієї короткої зоо-вистави, яка розігрується переді мною в той час, як я умиротворено п’ю каву, я одразу тікаю в іншу кімнату, бо стає зовсім несмачно споглядати цей зоо-натюрморт.
Але смак нашого героя дуже відрізняється від смаку людини, яка піклується про своє здоров’я. Його не обходить, що через надмірне вживання газованих солодких напоїв він ризикує залишитися без зубів та заробити собі на малоочікувану старість діабет. Дивний смак стосувався здебільшого харчових звичок. Але смак стосовно дівчат був до нудоти очікуваний та примітивний: щоб модель, щоб довге волосся і такі ж самі ноги, щоб великі груди… перед ним має стояти тільки красуня з типового еротичного журналу. А що в свою чергу готовий зробити він, щоб привабити жіночу стать? Достатньо буде змінити труси, які він зняв з якогось рандомного діда, з брудних на чисті, замінити шкарпетки з двома дірками на шкарпетки з одною, поголитися, а точніше пройтися лезом по своїм пубертатним вусикам, які стирчать, як лапки у таргана, та протерти від жиру та зубної пасти змучені життям окуляри, одне скло яких вигнуте так, що давить йому на ліве око та тримається на математичній константі. Справжній антидот для тих, хто страждає від сексуального перезбудження.
Мушу додати, що від перезбудження страждає і наш герой. М. – великий пліткар. Будь-яка новина про друга, приятеля, знайомого збуджує його нервову систему та в недалекому майбутньому обов’язково зіскочить з його вертлявого язика і піде по світу і десь-таки знайде свого слухача. Дитинство з гіперопікуючою токсичною матір’ю та серед купи балакучих тіток дає про себе знати.
В житті М. є ще один не дуже близький, але все-таки приятель-релігійний фанатик, розумові здібності якого М. позаочі обговорює зі мною щоразу, як ми повертаємося додому після чергової гри в «двадцять один». Це коли по черзі кидаєш баскетбольний м’яч в кошик і в твоїх інтересах попасти туди м’ячем якомога більше разів, бо за це отримуєш бали. В процесі самої гри, розмови достатньо поверхневі, але приятель-релігійний фанатик любить урізноманітнювати їх якимись чудернацькими фактами. Мало не щоразу він заводить балачки про… Металіку. Ну знаєте, це той гурт, де патлаті чоловіки (не всі) грають хеві метал і вже як тридцять років збирають мільйонні стадіони, а фанатів мають по всьому світу. Але одного дня приятель-релігійник фанатик постановив і вирішив нам в цьому зізнатися – більше Металіку він слухати не буде, бо вони… сатаністи. М. цілковито підтримав його у цьому рішенні, бо сатанинська музика суперечить його релігійним канонам. Хоча сама Металіка втратила не дуже багато – півтора недо-прихильника.
Так він ділився зі мною подробицями, а точніше відсутністю інтимного життя свого приятеля, тепер вже антиприхильника Металіки. Мовляв той тільки те і робить у свої тридцять плюс, що молиться по дві години на день – одна зранку, друга ввечері, п’є перед сном молочко і лягає спати о дев’ятій, а найголовніше і найганебніше – слідує целібату і планує зайнятися сексом тільки після шлюбу. Наш герой хоч і теж частково слідує релігійним канонам (це я про м'ясо зараз, ага), але таємно грішить за закритими дверима, щойно я йду до своєї кімнати. Якось М. зізнався мені, що оглядаючи черговий фільм для дорослих за участю жінки та чоловіка та задовольняючи себе при цьому, він частенько уявляє себе в пасивній ролі. На моє питання «А чому б тобі не дивитися такий фільм, де ти не будеш УЯВЛЯТИ себе в пасивній ролі?» він категорично відповів, що йому БРИДКО ДИВИТИСЯ на двох чоловіків, що всіх ЛГБТ треба лікувати, бо вони серйозно хворі. Ніxуйoве таке розщеплення, чи не так? При цьому він теж називав себе хворим, нещасним та колись навіть відвідував так званий «клуб анонімних гомосексуалістів», ціллю якого було допомогти таким, як він, тобто стати «нормальним здоровим гетеро-чоловіком». Але потреба в самозадоволенні нікуди не дівалася і наш герой щоденно вдавався до любовних втіх зі своєю рукою, підігріваючи цей процес гомосексуальними фантазіями. А ще була потреба грати в ігри - «Сексом мають займатися лише протилежні статі, все інше патологія!», «Я хочу займатися сексом з жінками, але вони мене не хочуть», «Я не гей! Я просто мастурбую, уявляючи себе на місці жінки».
Виходить, що зручніше помістити себе у банку, закритися щільно гумовою кришкою і казати, що це і є ідеальний світ, а в кінці кінців задихнутися від своїх же органічних відкладень, і піти в небуття. На цьому власне і полягали страждання М.
Також наш герой любив постраждати від нерозділеного кохання, в якому зізнавався мені мало не щоразу, коли я поверталась додому. Моя відсутність, яка тривала пару годин, була дуже відчутна для М. і він як справжній домашній кіт вився навколо мене, щойно я ступлю на поріг квартири, і допитував, де і з ким я була. Його «кохання» було як зелена вишня – недозріле і занадто кисле, яке, до речі, він тикав усім своїм співмешканкам, раптом хоч одна клюне. Але завжди є «але». Одного разу ми повертались з ігрового майданчика і на мені була футболка з логотипом однієї польської команди. Я подумала, що не сильно фанатію по футболу і передарувати її моєму сусіду було б чудовою ідеєю, футбол для якого мав теж певне сакральне значення. Запропонувавши йому поміряти цю футболку тут і відразу, він завагався - «Але ти ж спітніла після гри?». І навіть справа не в тім, що я сильно спітніла, а в тім, що «здоровий гетеросексуальний хлопець» відмовляється міряти футболку, щойно зняту з дівчини, яка йому «так шалено подобається»?
Якщо в пташиному світі існують так звані шлюбні ігри, це коли з надходженням весни в кров самців надходять специфічні гормони і вони гучними звуками, танцями привертають увагу самок, то у світі мого сусіда теж існує певна закономірність. Пам’ятаю, як одного разу він повернувся додому в дуже натхненному настрої і з сяючими від захоплення очима. Повертаючись зі своїх занять з учнями, він натрапив на хлопця, що стояв один біля метро і голосно сповідувався в мікрофон. Він закликав перехожих дослухатися до його сповіді, привернувши тим самим увагу нашого М. Вони мило спілкувалися, навіть зробили спільне фото, на якому, як пізніше зізнався мені М., вони виглядали трохи «педерастично». Але блиск в його очах продовжував сяяти і наступного дня. Ніколи я ще не бачила свого сусіда таким. Навіть після перегляду «Міс Всесвіт», де він, наче як належить гетеросексуальному чоловіку, вдивлявся та «вибирав» найгарнішу дівчину…
Всі ці показушні спроби здаватися «гетеро» були нестерпно штучними в порівнянні з тим, як він захопливо розказував про якогось знайомого хлопця чи якусь селебріті чоловічої статі… А ті сигнали, які диктувала йому сама природа, він пускав у світ, але тільки, коли був сам вдома, де не було глядачів. З часом він звикнув і до мене, і дозволяв собі прогулюватися по квартирі в довгому рожевому рушнику, що нагадував спідницю і був зав’язаний попід його грудьми, які трохи звисали і своєю структурою нагадували скоріше шкіру немовляти, чим шкіру брутального самця, яким він так мріяв стати. А коли він сидів в тому ж самому рожевому рушнику за комп’ютером, склавши свої продовгуваті та, як для брутального самця, жіночі ноги так, як Шерон Стоун в «інстинкті», в походженні цього птаха не залишалось і сумніву.
