У книжковій ілюстрації вона шукає не лише сюжет, а й атмосферу. Саме тому читає книги кілька разів, шукає символи та працює з палітрами так, щоб вони «розповідали».
Поліна Тимець — про роботу над книгою Тані Гуд «Дім між трьох світів», співпрацю з видавництвом READBERRY і натхнення.
Про те, як Поліна Тимець потрапила у світ ілюстрації для книг і про натхнення в цій справі
Скільки себе пам’ятаю — я завжди любила малювати, у зокрема створювати роботи за мотивами прочитаних у дитинстві книжок або за сюжетами, які створювала сама.
Більш серйозно до цього ставитись я почала в художній школі, де для робіт на конкурси обов’язковою вимогою була наявність літературного першоджерела, на основі якого вони були зроблені. Під час навчання в університеті ми щосеместру створювали з нуля оформлення до 1–2 книг. Проте моїм першим замовленням стало створення суперобкладинки до книги «Babel» Ребекки Кван для індійського видавництва у 2022. Із цього все й почалось.
Оформлення книги — це теж свого роду екранізація твору.
Мені хочеться вірити, що своїми роботами я допомагаю читачам ще більше зануритись у сюжети книг, познайомитись із їхніми персонажами. Саме це й надихає в роботі ілюстраторкою.
До того ж приємно, коли у відгуках люди пишуть, що однією з причин покупки книги, окрім зацікавлення сюжетом, стало її оформлення.
Про процес співпраці з видавництвом READBERRY: як усе розпочалось?
Таня Гуд слідкувала за моєю творчістю в Instagram деякий час. Пізніше, у 2023, мені на Behance написала редакторка видавництва «Ранок» із пропозицією розробити оформлення для книги «Дім між трьох світів», бо їм сподобалося моє портфоліо. Я погодилась, бо ідея проєкту була цікавою та й до цього я ще не мала досвіду роботи над книгами жанру фентезі. В університеті ми переважно працювали над науково-популярними виданнями, а в дитинстві я робила малюнки на основі казок. Так і почалася робота над цією трилогією.
Про творчий процес роботи над книгою «Дім між трьох світів»: від ідеї до готової обкладинки
У процесі створення зовнішній вигляд обкладинки кілька разів змінювався. До того ж достатньо кардинально. Початкова ідея полягала в зображенні головної героїні трилогії — Зоряни Чорнозір — на фоні Будинку Городецького в Києві. На звороті ж — крук, ліс та розбите дзеркало. Це була більше сюжетна ілюстрація, тому після перших ескізів від цієї ідеї вирішили відмовитися і сконцентруватися радше на обкладинці, яка передаватиме сюжет книги символами. Ними стали лялька-мотанка, крук, архітектурні елементи Будинку з химерами (він же Будинок Городецького), а саме — колони та дерево, яке перед цим було намальовано до ілюстрації на форзаці).
Палітра від початку мала бути в приглушених помаранчевих та коричневих тонах, аби символізувати осінню пору, проте врешті змінила кольори на рожевий, синій та фіолетовий. Такий собі перехід осені в зиму. До того ж у такий спосіб книга гармонійно виглядала поруч із наступними частинами трилогії, сюжети та ідеї яких уже були детально продумані Танею.
Щодо самого стилю обкладинки, то за основу я брала обкладинки періоду ар-нуво та вікторіанської епохи з притаманними їм симетрією, рамками, великою кількістю дрібних деталей та важливих для сюжету символів, на відміну від другої частини книги, у якій я більше надихалася дизайнами театральних декорацій Марії Бйорнсон та третьої, де основним джерелом натхнення стала архітектура Києва.
Що в роботі важливіше: передати атмосферу книги чи розповісти історію через образи?
Перед тим, як почати оформлення та ілюстрування, я прочитала книгу 3 рази. Щоразу під час прочитання я занотовувала події ключових сцен, описи локацій, персонажів та їхніх характерів. Без прочитання книги ілюстрування неможливе: ти маєш розуміти персонажів та уявляти їх, аби відтворити якнайточніше. Як я і казала раніше: оформлення книги це своєрідна її екранізація.
В обкладинці, форзаці та ілюстрації розділу оформлення містить більше елементів символічних. У той час, як ілюстрації (оверлеї) — більш прямолінійні та прості. Їхнє завдання полягало в тому, аби відтворити ті чи інші фрагменти сюжету якнайточніше згідно з написаним авторкою текстом.
Про терміни роботи над книгою та оверлеями до неї
Від початку роботи як над обкладинкою, форзацом та ілюстрацією розділу, так і над сюжетними ілюстраціями мала зайняти 2 місяці. Проте через те, що оформлення книги я поєднувала з очним навчанням в університеті, а також дипломним проєктом (для якого теж треба було оформлювати та ілюструвати книгу), увесь процес трохи затягнувся. Але я дуже вдячна видавництву за те, що вони поставилися до цього з розумінням.
Щодо оверлеїв, то суттєвої різниці немає. Відмінність полягає в тому, що вони йдуть окремо від книги, а не вшиті в неї та надруковані на іншому папері: тонкому та дещо прозорому. Папір для оверлеїв схожий на той, на якому працювали раніше художники-аніматори. Його прозорість дозволяє точніше відмальовувати рухи персонажів на ранніх етапах роботи над серією кадрів. У книжці ж оверлеї влаштовані набагато простіше. Текст, який просвічується крізь зображення, додає атмосфери, своєрідної містичності та недомовки як ілюстрації, так і самому твору.
Думаю, найважчим для мене був той факт, що це моя перша співпраця з великим видавництвом та самою книгою. Через що я дуже хвилювалася щодо результату та за те, як створені мною оформлення та ілюстрації сприймуть читачі.
Про улюблені інструменти та способи, які стали «фішкою» ілюстраторки в роботі над книгою «Дім між трьох світів» та в оформленні продовження
Якоюсь мірою (принаймні мені так казали інші) моєю фішкою стали деталізовані та стилізовані під старовинні рамки симетричні композиції та розбиті дзеркала, а також імітація текстури олівця та акварелі й сильно приглушена колірна палітра. Свого часу на мене велике враження справили роботи Марії Бйорнсон, Гаррі Кларка, Катерини Штанко та Олени Кульчицької.
Усе вищеперераховане пішло в діло і під час створення ілюстрацій та обкладинки «Дому між трьох світів», а також в оформленні його продовження.
Про те, що означає «бути» ілюстратором сьогодні?
Бути ілюстратором — допомагати читачеві краще відкрити всесвіти, створені письменниками, та глибше зануритися в ту атмосферу, відчути їх.
В умовах сьогодення та війни — ще один спосіб заявити про українське книговидання, його культуру та традиції, розкрити світу сучасних українських художників, поетів, письменників та науковців, адже багато українських видавців беруть участь у міжнародних книжкових фестивалях та виставках.
Про тренди в українській літературній ілюстрації
Я слідкую за багатьма українськими художниками та брала участь у кількох благодійних художніх артбуках та збірках, тож здебільшого моє коло спілкування — художники. У кожного з них свій абсолютно унікальний і неповторний стиль. У кожного свій підхід до створення ілюстрацій. Кожен трактує книжки по-своєму, тож виокремити кілька якихось певних трендів неможливо.
Порада молодим ілюстраторам, які хочуть працювати в літературній індустрії
Я насправді й сама молода ілюстраторка. Тож єдина порада, яку можу наразі дати, — вивчайте мистецтво. Вивчайте історію мистецтва, слухайте музику, дивіться фільми та мультфільми, читайте книги, комікси та манґу, ходіть на виставки, вечірні замальовки, концерти та театральні вистави. Аналізуйте мистецтво.
Робіть скетчі всього, що бачите навколо.
Беріть участь у благодійних художніх проєктах. Це чудовий спосіб познайомитися з іншими художниками, перейняти їхній досвід, отримати фідбек щодо своїх робіт, а також отримати досвід роботи в команді.
Коректорки: Ангеліна Іванченко та Анна Ковбасенко
Дизайнерка: Вероніка Варшавська
Маєш цікавий матеріал про сучасну українську літературу та хочеш, аби його опублікували? Надсилай на пошту [email protected].
Популяризуймо сучукрліт разом!
