Хай душа моя
Втамує голод його
Хай кров моя
Втамує спрагу його
Хай зірки з небес
Вказують шлях
Хай невірні
Згинуть у муках
Хай сонце ніколи не встане
Хай душа моя
Втамує голод його
Хай кров моя
Втамує спрагу його
Хай зірки з небес
Вказують шлях
Хай невірні
Згинуть у муках
Хай сонце ніколи не встане
Я йшов з нікуди в ніщо. За цей довгий час, що я тут я побачив безліч людей та тих, хто був людьми. Це місце... Воно вічно темне та наганяє страх. Мого страху немає, я його втратив. Все ж дійшов кудись.
Вірш про зорі
Ніч. Темна. Автостанція. Останній автобус. Тільки одинока лампочка спробувала розривати в'язку темноту.
Цей вірш — про втому жити серед тих, для кого існують лише табори: або чорне, або біле. Про байдужість до складних людей і ненависть до нейтральних. Тут немає місця тихим голосам — лиш вимога вибрати бік, навіть якщо ти не з них.
У вірші йдеться про глибокі почуття та спогади, які викликають листи з чужими звістками. Головний герой відчуває ностальгію за рідним містом, яке є для нього особливим і неземним.
Цей вірш — про втому жити серед тих, для кого існують лише табори: або чорне, або біле. Про байдужість до складних людей і ненависть до нейтральних. Тут немає місця тихим голосам — лиш вимога вибрати бік, навіть якщо ти не з них.
У вірші йдеться про глибокі почуття та спогади, які викликають листи з чужими звістками. Головний герой відчуває ностальгію за рідним містом, яке є для нього особливим і неземним.