Друкарня від WE.UA

Монстр монстрами породжений

Theseus killing the Minotaur | Hellenic Art
Тезей убиває Мінотавра

Усі ви, мабуть, чули міф про жахливого мінотавра: покруч людини та бика. Однак не стільки покруч, скільки жертва егоїзму та античних БДСМ-практик.

Як усе починалося: був собі цар Мінос, молився богам ревно й клявся, що всіх молитов своїх дотримається. Ну, Посейдон повірив царю і послав йому білого бика, щоб Мінос приніс того в жертву. Бичка Міносу стало шкода на яловичину пускати, й він залишив тварину у своєму стаді. Посейдону це не сподобалося, і вирішив він підійти до образи “з іншого боку”.

У Міноса була дружина Пасіфая, от на ній бог морів і відігрався. Наслав він на неї постійну фазу овуляції, й захотіла вона злягтися з биком. Придворний майстр Дедал (так-так, саме той) зробив для неї… well, дерев’яну корову, в яку Пасіфая залізла, а бик ззаду – кхм – підійшов.

Минає декілька місяців, і Пасіфає народжує дитя з головою бика. Думаю, в Міноса було декілька запитань. Але вже вродила, ну нехай. Ріс Мінотавр і поживою йому мало бути м’ясо людини, такий вже метаболізм. Мінос вирішив, що такого раціону його бюджет довго не витримає, і закинув Мінотавра в лабіринт, який збудував Дедал.

Ну а якщо вже така атракція на Криті з’явилася, то треба залучати аудиторію. Аудиторією стали чотирнадцять афінських жертв (7 юнаків і 7 дів), яких Мінос підкидав у лабіринт за те, що цар Афін убив його сина Андрогея (цей був більш нормативною дитиною).

Так ось: а Мінотавр-то що не так зробив? Народився.

І справді, я не жартую. Єдиною проблемою Мінотавра була фізіологічна потреба. Ми не вважаємо, скажімо, лева монстром, бо той убиває антилопу. Це ж не Мінотавр заманював жертв у свій лабіринт, а саме людина.

Варто аналізувати Мінотавра як міфологему, тобто універсальну частину міфу, яку зустрічаємо й в інших оповідях. Конкретно ця міфологема полягає у синтезі тваринного та людського начал. А що, як я вам скажу, що чимало міфологем є проявами психологем.

Звісно, у нашій свідомості відсутня психологема на народження дитини з головою бика, але вочевидь присутня психологема, що реагує на девіантність.

Мінотавр – інший, не схожий на більшість від народження, неунормований, монстр.

Та чи посилають до нього на згубу невинних жертв, тому що він монстр? Чи, можливо, Мінотавр – монстр, тому що до нього на згубу посилають невинних жертв?

Від перестановки доданків тут сума все ж змінюється. Мінос зробив монстра з дитини, яка народилася “не такою”. А тепер подумайте, скільки таких мінотаврів у світі. Скількох дітей з вродженими вадами батька закривають удома, закривають від світу. Бо вони “інші”, вони “монстри”. Так, вони справді інші, але не монстри. Монстрами роблять їх люди, які значно частіше демонструють власну монструозність.

Статті про вітчизняний бізнес та цікавих людей:

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
Юрій Попович
Юрій Попович@popovychyurii

Про літературу та переклад

4Довгочити
42Перегляди
6Підписники
На Друкарні з 14 червня

Більше від автора

  • Лицемірство літери Ґ

    Про послідовність використання літери ґ в словах англомовного походження

    Теми цього довгочиту:

    Українська Мова
  • Червоне то любов, а жовте…

    Концепція жовтого кольору в потрактуванні хроматичних гам Мішеля Пастуро

    Теми цього довгочиту:

    Література
  • От би зараз в Глобус

    Аналіз історичної хроніки Вільяма Шекспіра "Генріх V" в контексті російсько-української війни

    Теми цього довгочиту:

    Класична Література

Це також може зацікавити:

  • П'яна

    Годину, другу заколисую дитину. Та — ні в яку. Постійно вимагає маму. Але що я можу вдіяти? Мами немає.

    Теми цього довгочиту:

    Література
  • Моя думка про роман «Потоп» Генріка Сінкевича

    Роман залишив дуже хороше враження. Він легко читається, захоплює подіями, персонажами і загальною динамікою. Це не той тип літератури, який змушує постійно копатися в підтекстах, але при цьому він не поверхневий. Тут є чіткі ідеї і сильні сюжетні лінії, які дають про що подумати

    Теми цього довгочиту:

    Література

Коментарі (0)

Підтримайте автора першим.
Напишіть коментар!

Це також може зацікавити:

  • П'яна

    Годину, другу заколисую дитину. Та — ні в яку. Постійно вимагає маму. Але що я можу вдіяти? Мами немає.

    Теми цього довгочиту:

    Література
  • Моя думка про роман «Потоп» Генріка Сінкевича

    Роман залишив дуже хороше враження. Він легко читається, захоплює подіями, персонажами і загальною динамікою. Це не той тип літератури, який змушує постійно копатися в підтекстах, але при цьому він не поверхневий. Тут є чіткі ідеї і сильні сюжетні лінії, які дають про що подумати

    Теми цього довгочиту:

    Література