Наснилося вночі тривожне море,
І хвилі бурею покраяли пітьму.
А потім вийшли опівнічні зорі,
Прогнали геть ту хмарну чорноту.
В нічному небі зорі так яскраво,
Сіяли наче бурі й не було,
І та краса така була щаслива
Що я збудився від ясного дива.
Я подивився на твоє обличчя,
Щока твоя немов пухкий пампух,
І бачу місяць трохи вже ущух.
Рука твоя холодна як крижина,
Її накрию, ніжно обійму
В нічнеє море я не відпущу.
