падіння від розбитої усмішки,
і розпач усвідомлення буття,
коли тобі, в моменті, так розкішно,
а потім молишся про каяття.
щастя — не вічне, — всі колись так скажуть,
коли збагнуть його нікчемність у момент
падіння від розбитої усмішки,
і більше не повірять в хепіенд.
зухвало й тільки так
надто буденно для творчості
передихни.
Вірш, що брав участь у конкурсі на сайті самовидавництва "Флотилія". Ця геральдична поезія наповнена відсилками до реальних людей та гербів
коли влітку Ніхто грав на сопілці, утворені ним звуки ненадовго завмирали у повітрі, а потім назавжди розчинялися. через декілька вічностей прийшла зима, і ті ж самі звуки стали замерзати та падати на землю, і так з’явилися речі...
Мабуть, тобі слід почати писати трилер, якщо ти відчуваєш, що народжена для цього. Може, його будуть навіть вивчати в американських школах замість Толстоєвського! Просто подумав, що зараз якраз слушний момент, щоб увірватися в Світову літературу…
Вірш, що брав участь у конкурсі на сайті самовидавництва "Флотилія". Ця геральдична поезія наповнена відсилками до реальних людей та гербів
коли влітку Ніхто грав на сопілці, утворені ним звуки ненадовго завмирали у повітрі, а потім назавжди розчинялися. через декілька вічностей прийшла зима, і ті ж самі звуки стали замерзати та падати на землю, і так з’явилися речі...
