Глава 2.
Марина повернулася додому після наради.
- Ну що, донечко? Як твій перший день на роботі? - запитала Вікторія.
- Все добре, матусю. Є деякі непорозуміння з капітаном судна "Буря" Романом, але я це владнаю. Ти ж мене знаєш. До речі, я сьогодні їду в порт на перевірку, тому хотіла тебе попередити.
- Але навіщо це тобі, Марино? Не розумію?
- Мамо, оскільки я керуюча цією компанією, то маю все контролювати. Зрозумій мене. Пані Маргарита довірила мені "Нептун", тому я не можу підвести її.
- Добре, моя рідна. Тобі видніше. Бережи себе. Я дуже люблю тебе.
- А я тебе, матусю. Ну добре, я переодягнуся і поїду в порт.
Капітан Роман вже був готовий відпливати, та раптом побачив на пірсі Марину, яка йшла в бік його судна.
- Оце так несподіванка! А Ви що тут робите? - здивовано вигукнув Роман.
- Я прийшла проконтролювати вашу роботу, бо замовнику потрібна велика партія риби. То коли відпливаємо? - впевнено відповіла Марина.
- О, ні! Цього тільки бракувало! Щоб на моєму судні була жінка? - навідріз відмовився Роман.
- Згідно контракту, який Ви, капітане, заключили з компанією "Нептун", я, як керуюча, маю повне право робити такі перевірки. Отже, не треба сперечатися. Вам все зрозуміло? - суворо сказала Марина.
Хлопці з команди Романа тільки посміювалися з перепалки між цими двома.
- Щось мені підказує, що Роман запав на цю красуню. А ви як думаєте, хлопці? - спитав Назар і посміхнувся.
Ігор і Олег засміялися.
- Та точно закохався. Сумнівів немає - впевнено сказав Ігор.
Роман ближче підійшов до Марини, подивився їй в очі і сказав:
- Люба пані, я добре знаю умови контракту, але Ви ніколи не були в морі, коли шторм, і навіть не уявляєте, як це. Та якщо Вам так хочеться, то добре, прошу на моє судно. Але потім не треба скиглити, якщо щось піде не так.
- Я знаю, що роблю. Менше розмов - відповіла Марина.
- Ну тоді вперед. Віддати швартовий! Хлопці, до роботи!
Марина знайшла на палубі для себе місце і сіла робити записи у блокнот.
- А що це Ви, записуєте? - запитав Роман і сів біля Марини.
- Все, що мені потрібно для звіту. А Ви, потурбуйтеся, щоб риби було багато - сказала дівчина серйозним тоном.
- Я свою справу знаю. План виконаємо, пані бос.
- А Ви, капітане, не можете без насмішок, правда? - сказала Марина.
- Ок, давайте вже припинемо підколювати один одного. Добре?
- Добре, я не проти - відповіла Марина.
Роман посміхнувся і крикнув своїй команді:
-Хлопці, до роботи! Сітки готуйте! Бачу великий косяк риби!
Назар, Олег і Ігор швидко все зробили, тому і риби спіймали багато. Для риболовлі сьогодні був вдалий день.
- Ви дійсно молодці, добре попрацювали. Замовлення буде виконано - задоволено сказала Марина.
- О, невже пані начальниця нас похвалила. Я здивований - сказав Роман і посміхнувся.
- Я вмію цінувати людей відповідальних і працьовитих. Бачу, що ви дружня команда і добросовісно виконуєте свою роботу. Ви, капітане, погано мене знаєте, якщо думаєте, що я пихата і зарозуміла.
Марина більше нічого не сказала і пішла в самий кінець судна. Вона стояла і мовчки дивилася в морську далечінь.
Роман провів Марину поглядом і вперше по іншому на неї подивився. " Вона хоч і колюча, як троянда, але ж яка смілива жінка. Не побоялася вийти в море разом з нами. До того ж вона така красуня" - думав Роман про себе. " Та що це я? Романе, отямся . Що за думки? - сам до себе сказав він.
- Назаре, Олеже, Ігоре! Повертаємося в порт! - крикнув хлопцям Роман.
- Добре, капітане - вигукнув Олег і розвернув судно.
Швидко стемніло. Море стало неспокійним. Невдовзі почався шторм. Судно хитало в різні боки. Роман був на палубі і поправляв вітрила. Марина вийшла з каюти і піднялася наверх. Коли Роман побачив дівчину, то голосно закричав:
- Марино, негайно йди назад в каюту. Тут небезпечно. Сильний шторм.
Та зненацька судно накрила величезна хвиля і в одну секунду Марина опинилася за бортом у відкритому морі. Роман не довго думаючи стрибнув у море слідом за Мариною. На диво, йому вдалося знайти і вхопити дівчину.
- Хлопці, кидайте шлюпку хутчіш - голосно кричав Роман.
Назар все бачив і побіг за шлюпкою. Хлопці допомогли Роману і Марині і витягли їх на палубу. Марина була без свідомості. Скоріше за все вона наглоталася багато води. Роман швидко зреагував і почав робити штучне дихання. Марина прийшла до тями і раптом дала ляпаса Роману.
- Ви що робите? Нащо цілуєте мене? - крикнула дівчина.
- Ну взагалі то я врятував Вас? Може подякуйте?
Роман був мокрий, як хлющ. Його сині, як море, очі дивилися на Марину і вона на мить зачарувалася цим поглядом.
- Вибачте. Я дуже злякалася і не розумію, що кажу. Дякую, капітане.
Дівчина тремтіла від холоду.
- Все добре. Я розумію. Ви дуже змерзли.Ходімо, я відведу Вас в каюту.
Роман зненацька підняв Марину на руки і поніс. Від несподіванки дівчина не встигла нічого сказати, а просто обняла Романа за шию, бо була дуже слабка.Роман дав Марині сухий одяг і сказав:
- Можу запропонувати тільки свою сорочку.
- Я вдячна, капітане. Ви врятували мені життя.
- Та будь ласка. Відпочивайте. Я піду - відповів Роман і вийшов з каюти.
Марина була стомлена після всього, що сталося, тому швидко заснула.
Наступного ранку дівчина прокинулася від стуку в двері. Це був Роман.
- Доброго ранку. Прийшов спитати, як Ви?
- Все добре. Я гарно виспалася. Ще раз дякую за порятунок.
- Що ж, я радий. До речі, моя сорочка Вам личить - сказав капітан і посміхнувся.
Марина приязно подивилася на Романа і посміхнулася у відповідь. Він вже не здавався їй грубим і нахабним.
- А Ви можете бути милим і турботливим. Це приємно.
- Хоч ми з Вами і не порозумілися з самого початку, та я маю визнати, що Ви смілива жінка, а я таких поважаю. Що ж, я ще прийшов сказати, що через годину ми будемо в порту, тому будьте готові.
- Я зрозуміла. Добре, дякую.
Роман подивився на Марину, знову посміхнувся і пішов на палубу.Марина закрила двері, а в голові промайнула думка. " Цей чоловік викликає в мені бурю емоцій. Він, то дратує мене своєю поведінкою, то дивує водночас. Сьогодні, якби капітан не врятував би мене, я потонула би. Він сміливець. Я маю віддячити Роману. Ще подумаю як, але обов'язково щось зроблю ".
Нарешті судно капітана вже в порту. Роман допоміг Марині зійти з трапа.
- Капітане, я тепер ваша боржниця. Чекаю Вас після обіду у себе в офісі. Поговоримо.
- У мене краща ідея. Давайте зустрінемося в парку і прогуляємося. Там і поспілкуємося. Ви не проти, сподіваюсь?
Марина зробила паузу і сказала:
- Ну добре, я згодна. Чому б і ні. Тоді до зустрічі.
Роман провів Марину поглядом і подумав:" Неймовірна жінка. Вона, як море. Така мінлива. І це приваблює. І дуже."
Капітан зловив себе на думці, що часто думає про Марину. До цього моменту жодна жінка не цікавила його так, як вона. В Марині було щось пристрасне, загадкове. З нею не буває нудно. І ім'я їй дуже пасує і підходить. Ну точно хвиля морська - то спокійна, то накриває.
