Сьогодні куди б ти не подивився тебе очікує ну дуууже успішний бізнесмен, котрий навчить тебе заробляти сто п’ятьсяот грошей, або мєга крутий коуч навчить тебе “правильно” думати, чи супер заможна леді покаже 1000 і 1 шлях до успіху. Проте тобі доведеться розбиватись в фарш інакше “ти не допрацював і через тебе самого нічого не вийшло!”
Хіба що не за кожним кутом нас очікує порція “Just do it!”. І всі ходять такі за мотивовані, готові бігти, досягати, летіти, плисти, гризти, що аж нудить. (вже бачу камінь, що летить мені в голову)))
Чи так воно добре, що навколо мотивація ллється аж через край, або це все ж таки не здорова фігня? Давайте розбиратись.
Для початку, що ж таке мотивація? Якщо коротко, то це спонукання, стимулювання до дії. В цьому процесі задіяні, як емоційні так і фізичні ресурси людини. Варто зазначити, що вони обмежені!
Так наприклад, коли у людини критична крововтрата - вона помирає! І всі знають, що у випадку кровотечі її треба зупинити.
Так чого ж на жодному марафоні, тренінгу чи прийомі у коуча, ніхто не каже, що при витраті всіх ваших сил до рівня 0, максимум, що ви отримаєте - вигоряння, хронічну втому, а в гіршому випадку депресію???
Без умовно, людина сама по собі достатньо лінива істота (саме тому прогрес в цьому світі не заставляє себе чекати), проте, розвиток не повинен забирати всі наявні ресурси, інакше “заряду” не вистачить навіть на існування у стані амеби!
Давайте уявимо наші ресурси, як батарею з трьома секторами:
1. зелений-безпечний для витрати;
2. жовтий-витрата можлива, але в не великій кількості;
3. червона-витрачається тільки для “системних задач”, тобто забезпечення роботи організму.
І при шаленому навантаженні “мусиш”, “повинен”, “забов’язаний”, “треба” спочатку з’їдається весь потенціал зеленого сектору, наповнення не відбувається. Продовжуємо витрачати вже жовту частину батареї, тіло і мозок активно подають сигнал, що ти втомився, але ж ти “мусиш”! І ми переходимо до червоного сектора. Організм розуміє, що так просто цей ритм не спинити і він дає збій -захворювання.
Питання: на хіба? Треба просто трохи уважніше слухати своє тіло, а не мотиваційний брєд, що заганяє в могилу.
От напрошується висновок, що я абсолютно лінива, і мені просто впадлу переступити через себе))) Але це не зовсім так) От тепер я розкажу про свій досвід.
Моє життя тісно пов’язано зі спортом, а в якому ще напрямку є така жага до перемоги над собою та суперниками? Саме тут ти чуєш “чого встали, бігом в стійку!” довше ніж працюють твої м’язи. А стан “вижати себе на тренуванні” - це є норма в професійному спорті, АЛЕ на те він і професійний, а по друге мова йде про одну ланку життєвого циклу, а не про все буття взагалі.
Окрім того, в мене є дурна звичка починати вивчати одразу декілька нових навичок, або удосконалювати старі, проте до логічного фіналу доходять тільки деякі з них. Тому, що дуже важливо розділяти навантаження та вивчати хоча б по 1 новій тематиці за раз. Це значно підвищить продуктивність і не зжере всю енергію за тиждень. Хоча навіть в такому форматі, я отримую задоволення від самого процесу навчання.
Хотіла б зазначити, що жодна з цих складових мого життя не базується тільки на мотивації, або бажанні досягти шалених висот. Я просто обожнюю цим займатись, як спорт, так і різні (часто творчі) речі дають мені натхнення, гармонію і задоволення. Коли ж навколо всі кричать, що ти “повинна тому що…”, бажання щось робить помирає (я хочу діяти тому, що хочу, а не тому, що мушу). А все, що я “повинна” прописане в законодавстві, і пункту переходити за межу “ще трохи і кукуха відчалить” там не написано)))
На мій погляд, все чим ти живеш, має приносити тобі моральне і психологічне задоволення. Найщасливіші люди ті, чиє хоббі та робота - одна і та сама річ. Вони не віддають всі свої ресурси на роботі, ні! Вони отримують задоволення від улюбленої справи і гроші за те, що люблять робити!
Дякую за увагу!
elvi_ackerman
