Моя Україно - ти гідність і воля.
Ти мамине серце й дівоча краса.
Ти вітра танок в колосистому полі,
Вінок із пісень і кривава весна.
Тебе твій народ до грудей притискає
Розпеченим плачем й вогнем боротьби.
І віра у тебе щохвилини зростає,
Твоїй перемозі не буде ціни.
Журбою вмивається серце в ночі,
Наш дух догори нас з колін підійма.
Блестітимуть довго гострі мечі.
Допоки тримає земля нас свята.
А ми народились, щоб спрагло любить:
Сади, вишиванки , Франка, полонини.
Вклонімось солдату, що виборює мить.
Попереду світлі і мирні години!
