Тисячі вже спочили,
а я лише починаю проживати історії,
які забрали у них
не живі і не мертві
вигнанці з усіх світів,
що автостопом по всіх піках
теренового вінця
несуть стяг занепаду і гріха
І тануть у часі мрії,
і танець світил і сузір’їв
вже бачимо з різних трибун ми,
розділені мурами хвиль,
полями хрестів і трун,
ми бачимо світла мить
серед всемогутньої тьми,
ми чуємо ехо струн,
неначе проміння лун хтось
зачепив і втік,
наляканий тим,
що пробудив
у темряві.
5.07.2023
поезія із самого дна воєнно-зимової апатії
актуалізація сумнівів у власній необхідності та реалізованості в ролі поета
весь оцей зайвий і трохи притягнутий за вуха фаталізм
В жаху свій глузд з останніх сил тримає, до поки в треморі не задзвинять його кістки.
Цей вірш пронизаний емоціями втрати і пошуку. Він передає відчуття, коли почуття, які були важливими, з'їдені кимось іншим, і тепер лишається лише спогад про них. Образи біжутерії та вина, притаманні романтиці, але водночас вказують на поверхневість стосунків.
Цикл віршів про любов, що потроху відходить з нашого серця в час розлуки.
В жаху свій глузд з останніх сил тримає, до поки в треморі не задзвинять його кістки.
Цей вірш пронизаний емоціями втрати і пошуку. Він передає відчуття, коли почуття, які були важливими, з'їдені кимось іншим, і тепер лишається лише спогад про них. Образи біжутерії та вина, притаманні романтиці, але водночас вказують на поверхневість стосунків.
Цикл віршів про любов, що потроху відходить з нашого серця в час розлуки.
