Формат мініальбомів поступово втрачає популярність, і справді якісних, стильних ЕР стає дедалі менше. Але тільки не для редакції The Rock Spectrum! З понад 500 мініальбомів наші автори — Дарина Рой, Антон Кістрін, Дмитро Лесик, Денис Пінаєв та Іван Лисько — відібрали найкращі релізи з України у 2024 році.
Це ті роботи, які ми слухали найбільше. Ті, що, на нашу суб’єктивну думку, є достойними й вартими уваги. Ті, що заслужили відзнаки “найкращих”. Ми звернули увагу як на перспективних дебютантів, так і на виконавців, чиї релізи залишили сильне враження.
Усі мініальбоми зі списку зібрані в плейлист, який ви знайдете за посиланням:
Spotify | Deezer | YT Music
HLIBOROB — Donbass Blues
Жанр: гаражний панк, блюзрок
Дата релізу: 09.02.2024
Іван Лисько
На цьому мініальбомі всього три треки. Але які! Неймовірні! Три композиції, повністю просякнуті атмосферою донецьких териконів, втомленою буденністю дикого сходу, з його особливим менталітетом, дивним світоглядом і настороженим ставленням до чужаків.
Попри те, що на мініальбомі лише три пісні, жанрова еклектика вражає. Звук балансує між гаражним панком і брудним блюзом, який дряпає слух, як старий вініл. А голос фронтмена — захриплий, ніби після нічних посиденьок у прокурених забігайлівках. Це звук, що народився на краю міста — між забитими барахолками та дешевими барами.
Микола Пацюк — Грув
Жанр: індірок
Дата релізу: 09.02.2024
Дмитро Лесик
Не буду лукавити: індірок сцена довгий час залишалася для мене невідомою територією. Лише у 2023 році я почав переосмислювати її окремі аспекти. З виходом синглу “Просто чувак” і зростанням зацікавлення навколо постаті Миколи Пацюка та його впливу на сцену стало зрозуміло: незабаром нас чекає щось дуже цікаве.
І я не помилився. “Грув” — це мініальбом індіроку, який вміло поєднує, здавалося б, непоєднуване: від хардстайл-кіка до саксофону Андрія Бармалія. До речі, Бармалія ви могли чути в панків Dity Inzheneriv або в роботах амбасадорки лефтілд-басу YUVI.
Що ж до ідеї, то тут усе зроблено з душею. Микола Пацюк буквально створив типовий портрет молодої дорослої людини, яка тільки починає свій шлях до себе. Ця концепція стає очевидною вже з перших секунд пісні “Просто чувак”.
Шкода лише, що це наразі фінальна точка (якщо не брати до уваги лайв-сесію). Через низку обставин Микола Пацюк призупинив творчу діяльність. І це подвійно прикро, адже з анонсом списку пісень з радіо у грі “Сталкер 2: Серце Чорнобиля” стало зрозуміло, що нових релізів від автора найближчим часом не буде.
Schmalgauzen — La Dame Blanche
Жанр: кабаре, артрок
Дата релізу: 14.02.2024
Дмитро Лесик
Schmalgauzen на початку року та зараз — це два різні звучання. Навіть пересічний слухач відзначить метаморфози, якщо порівняти мініальбом La Dame Blanche з останніми синглами гурту.
По-перше, інструментально. La Dame Blanche — це фактично піаніно композиції, які викликають асоціації з кабаре. Проте, замість веселих і легковажних мотивів тут звучить театральна журба. Ця меланхолійна атмосфера яскраво підкреслена головним інструментом — піаніно.
І як не завершити цей текст простим, але риторичним питанням: “Коли гурт наважиться на випуск вінілу?”
Telema — Страх. Відчай. Лють. Гнів
Жанр: металкор
Дата релізу: 16.02.2024
Іван Лисько
Зараз Telema активно працюють над новим альбомом, вже випустивши два концептуальні сингли про кримінал, наркотики та втрату зв’язку з реальністю. Але навесні вони релізнули мініальбом, у якому дослідили чотири емоційні стани: страх, відчай, лють і гнів.
У психології ці стани входять до емоційних спектрів: теорія базових емоцій, когнітивно-поведінкова психологія, теорія стресу. Telema розповідають історію людини, яка опинилася в безодні й намагається впоратися з цими почуттями. З іншого боку, це ще й реакція на повсякденність: життя в умовах війни, невизначеності та небезпеки.
Ми всі проживаємо різні емоції, від радості до гніву, реагуючи на останні новини, впадаючи у відчай або відчуваючи агресію та ненависть. Саме ці переживання Telema майстерно спроєктували у своєму мініальбомі.
The Sonic Temple — No Relief
Жанр: альтернативний рок, хардрок, постгранж
Дата релізу: 01.03.2024
Іван Лисько
Цей рік потішив безліччю релізів у жанрі альтернативного хардроку, але один із них особливо запав мені в серце і залишався у плейлисті протягом усього року. Київський гурт The Sonic Temple, який з'явився на початку року, наробив шуму мініальбомом No Relief, виступив на концертах, зник, а потім знову повернувся з фірмовими синглами, продовжуючи відточувати формулу хітового хардроку.
На No Relief гітарне соло з треку І.О без сумнівів можна вважати одним із найкращих у сучасній українській рок-музиці. У п'яти енергійних композиціях Саша та Ілля створили драйвовий мікс із хардроку 70-х, альтернативи 2000-х, постгранжу та попроку кінця 90-х. У 24-хвилинному альбомі знайшлося місце гумору, романтиці та соціальній реакції, що робить його справжньою перлиною жанру.
Впевнено можу сказати: це — найцікавіший дебют року, який повернув мене у безтурботні часи та подарував надію на відродження старої доброї гітарної музики. No Relief залишився зі мною протягом усього року, і я із задоволенням спостерігаю за розвитком цього талановитого дуету. З нетерпінням чекаю на їхній новий матеріал.
mercurikill, Скажи щось погане — Уникаючий тип прив’язаності
Жанр: індірок
Дата релізу: 15.03.2024
Іван Лисько
Це мало колись статися. Рано чи пізно ця колаборація двох, на перший погляд, різних, але близьких духом і стилем проєктів мусила з’явитися. mercurikill і Скажи щось погане демонструють бездоганну хімію, яка не залишає сумнівів у їхній якості та спільному баченні матеріалу.
Обидва виконавці максимально реалізували свої найкращі таланти, створивши короткий, але яскравий мініальбом. Це робота, сповнена сексуальної енергетики, атмосфери оп’янілої вечірки, де в гру вступають трава, секс і хворі відносини — усе те, чим живе сучасна молодь.
Альбом балансує на тонкій межі між чадним постпанком, гаражним роком і млосним хіп-хопом. При цьому обидва проєкти залишаються рівноправними учасниками, жоден не "перетягує ковдру" на себе, а кожен із них показує свої найкращі сторони.
hoboth — Тримай себе
Жанр: грувметал
Дата релізу: 22.03.2024
Іван Лисько
Кропивницький гурт hoboth впевнено розпочав рік із українськомовним матеріалом, об’єднавши агресивну суміш грув-металу й трешу. Однак найбільше уваги заслуговує трек “Волоцюга”, де хлопці зуміли створити несподівану комбінацію хардкор-панку й трешметалу.
Ця пісня розповідає про вуличного батяра — пересмішника долі, який насолоджується життям, тиняється барами й не може жити без пригод. Але за цим гедонізмом приховується заперечення правди, самообман і руйнівна поведінка, яка здається веселою, але веде до краху.
Мініальбом "Тримай себе" загалом досліджує теми самопізнання, внутрішньої боротьби, байдужості та пошуку сенсу в житті. Він спонукає слухачів замислитися над власними почуттями й діями, пропонуючи не лише музику, а й глибоку рефлексію.
Small Depo — Терпіння
Жанр: постпанк
Дата релізу: 05.04.2024
Дмитро Лесик
Дебютний україномовний мініальбом Small Depo — це яскравий приклад невеликої концептуальної історії, яка однаково добре сприймається як цілісно, так і потреково. Перехід старого постпанк гурту на українську мову виявився чудовим рішенням, яке вже принесло плоди у вигляді фіту з ДК Енергетик та другого мініальбому.
На мою думку, "Терпіння" перевершує "Карнавал". Одним із головних аргументів є участь ddrimandr'a — лоуфай-амбасадора меланхолії з Долини, який додає релізу особливого шарму. Не можу не відзначити й звук, який у "Терпінні" є більш різноманітним, ніж у свіжій роботі.
Скажи щось погане — Крик
Жанр: гаражний індірок
Дата релізу: 12.04.2024
Дарина Рой
Після того як трек «Лох» завірусився у TikTok влітку 2022-го, київський проєкт «Скажи щось погане» здобув увагу українських слухачів і встиг відгриміти чимало концертів. Гурт складається з двох людей — Артура Ситнікова (вокал, бас) і Маргарити Гонтаренко (ударні).
«Скажи щось погане» (далі — «СЩП») балансує між інді, альтом і гранжем, піднімаючи актуальні для молоді теми та зберігаючи власний стиль. Можливо, цей стиль у чомусь простий, але він чіпляє.
Наразі останній мініальбом «Крик» включає три треки: «Брудний секс», «Персонаж у вебкам» і «Bad son(g)». У рамках творчості «СЩП» цей реліз виявився неординарним — як за темпом, так і за тематикою та загальним вайбом киплячої в жилах крові, яка приливає у дуже конкретні частини тіла.
Так, композицію «Брудний секс» можна сміливо додавати до sex-плейлистів поряд із The Weeknd. Головне — не обпектися, бо надто вже гурт піддав жару цим треком. За спокусливим, сексуальним (так, тавтологія тут доречна) звучанням він нагадує деякі хіти американського проєкту Two Feet і відчутно вирізняється з-поміж інших релізів гурту.
Якщо «Брудний секс» підсмажує атмосферу навколо до стану well-done, то «Персонаж у вебкам» — до medium well. Темп у треку повільний лише в основній частині, а на приспіві повертається звичніший стиль «СЩП» із глухим вокалом. Проте розміреність і спокусливість не зникають.
Ну а «Bad son(g)» — це сміливий medium, ідеальний для завершення EP. Як візуальне доповнення до пісні гурт випустив кліп, доступний на YouTube.
Grayshapes — Початок кінця
Жанр: металкор
Дата релізу: 01.05.2024
Дмитро Лесик
Металкор колектив Grayshapes з початком повномасштабного вторгнення розпочав серію рефлексій у співпраці з іншими представниками метал-сцени. Так, у листопаді 2022 року вийшов трек Bonebreaker за участю True Tough, який став другим найбільш прослуховуваним у їхньому репертуарі. Згодом Grayshapes попрацювали з Burned Time Machine, Telema (Terror), Demian (Тінь) та Sick Solution (Білий шум).
Щоб завершити цей творчий етап, гурт випустив сольний сингл, який об'єднав усі ці композиції у мініальбом Початок кінця. Переслуховуючи реліз, можна зрозуміти, що всі ці треки створено на високому рівні, і кожен з них має свої унікальні нотки, що відображають співпрацю з іншими колективами. Результат вийшов очікувано приємним, що стало поштовхом для подальшого розвитку гурту.
Berliner Döner – жуки в бурштині
Жанр: артпанк, гранж
Дата релізу: 17.05.2024
Дарина Рой
Berliner Döner — київський виконавець, що створює максимально різножанрову музику. Його суміш гітар, синтезаторів і вокалу варіюється від арт-панку, інді- й альт-року до гранжу й акустики.
Мініальбом «жуки в бурштині» зібрав воєдино все можливе й неможливе — як за жанрами, так і за текстами. Це робота, яка змушує застигнути й вдуматися.
Уже перший трек «модель» демонструє абсурдність і непередбачуваність: вокал змінюється від кривлянь до скріму, створюючи несподівану динаміку. Інструментал, можливо, не найоригінальніший, але композицію точно важко забути — подібних пісень мало, особливо в українському сегменті.
Доля плутаності проявляється і в пісні «лютий», яка, можливо, відсилає до відомої композиції «Wake Me Up When September Ends» (хоча це не точно). Приспів (якщо його взагалі можна так назвати) звучить як благання: «Розбуди мене, як закінчиться лютий, благаю». Трек був випущений раніше як окремий сингл, а в альбом включено його розширену версію.
Музики, схожої за стилем на «мої думки тихі», в Україні небагато. Однак за змістом — багато цікавого. Наприклад, треки «я звук» і «мої думки тихі» вирізняються агресивним речитативом, глибоким сенсом і важким емоційно інструменталом.
А от «кукурудзяне поле» — це справжній акустичний сум. Хоча композиція не є революційною чи новаторською, вона відчувається щирою. Зміна темпів додає їй характеру, а образ кукурудзяного поля викликає болючо теплі емоції.
First to Die, VMRE — FTD x VMRE
Жанр: блекнед-хардкор, неокраст, грайндкор
Дата релізу: 24.05.2024
Денис Пінаєв
Цього року першоздохлі запам’яталися найбільше своїми гастролями з Sick Solution. Ви стільки не заробите за день, скільки кісток було переламано на цих концертах. Епішка FTD x VMRE містить дві похоронки — одну історію, розбиту на дві пісні, кожна з яких є фірмовою оковичавлювальною агресією від грайденят.
Новий формат відкриває нові горизонти можливостей для музикантів і слухачів: тепер можна отримати свою порцію люлів вже на першій хвилі цільнометалевої ненависті виконавців (Лють-експресс). А потім довго й болісно страждати, поки тягнеться другий трек (найдовший у дискографії гурту на сьогодні), пригадуючи “кожен плач і біль” з відомих досі.
Дует VMRE також нагородив нас кількома піснями в межах цього релізу. Одесити звучать менш агресивно, ніж їх партнери по єПід̶т̶р̶и̶м̶к̶а̶, принаймні вони не обіцяють розбити мій пиздак (тобто, не мені особисто, а слухачу). Хоча, ще пару всратих рецензій — і можна буде очікувати більш інтимні пропозиції.
Перший трек Курган (без агрегату) відзначається неймовірною швидкістю: здається, що музиканти вирішили озвучити броунівський рух у співвідношенні 1:1. І неочікувано для такого музичного супроводу, цікавий, наповнений образами текст, який, на жаль, мало хто почує і ще менше хто розбере. Другий трек Ритуали звучить набагато цікавіше: ідея поєднання грайнду з блеком, як не дивно, спрацювала, додавши атмосферності та мелодизму. Хотілося б більше такого на повноформатному релізі, порівнюючи з першим треком.
Stedam — Im Not Doing Fine
Жанр: індірок
Дата релізу: 01.06.2024
Іван Лисько
Дуже прикро, що цей чарівний ЕР залишився поза увагою серед гучніших виконавців, які мають нахабнішу стратегію просування. Ба більше, прем’єра цього мініальбому пройшла майже непомітно. Stedam — гурт-невидимка. Вони є, але мало хто про них знає. Мабуть, це гірка доля талановитих — залишатися в тіні.
На своєму другому мініальбомі одесити змінюють напрямок звучання, залишаючи гаражне минуле позаду. Тепер це стильний індірок з нотками дрімоти та альтернативного року. Stedam зберігають свою меланхолійність, трохи зажурені, але продовжують експериментувати зі звучанням.
Єдина вада цього мініальбому, — це позбутися одноманітності в аранжуваннях, адже вони вже довели, що можуть створювати неймовірно красиві треки, на кшталт How to Build the World. Тепер їм залишається лише знайти хітову формулу звучання і нових слухачів, звичайно ж. Навіть дещо кривувата вимова англійської не заважає насолоджуватися цим прекрасним індіроком з чудовим голосом Олі Левченко.
Lady Aphina - Крихке. ч. 1
Жанр: артрок, індірок
Дата релізу: 07.06.2024
Іван Лисько
Коли влітку вийшов новий ЕР Lady Aphina, він вразив, зачепив болючі точки й торкнувся найглибших емоцій українців, які вже понад 10 років живуть у стані війни. Ще ніколи Lady Aphina не були настільки відвертими, прямолінійними й ображеними на гальмівну систему демократії у світі, який стоїть на порозі масштабних війн.
Lady Aphina фіксують гірку реальність через погляд митця, чиї ілюзії про мир і людяність розбиваються на уламки. Вони говорять прямо, але не забувають про метафори і символи, перетворюючи марні сподівання людини на крихку матерію непевного майбутнього.
ZzuppamanN — RAGGABABAGALAMAGA
Жанр: експериментальний рок
Дата релізу: 21.06.2024
Іван Лисько
ZzuppamanN провели цей рік продуктивно, випускаючи сингли та мініальбоми, водночас розвиваючи свій інший проєкт “Гурт Тварини”. За таку працьовитість вони заслужено потрапили до списку найкращих мініальбомів. ZzuppamanN шукають нетривіальні рішення, ігноруючи шаблони та однотипність популярної музики. Їх можна назвати авангардом для тих, хто лінується глибоко копати.
Їхні твори легкі для сприйняття, адже вся художня метафоричність і завуальованість текстів насправді лежить на поверхні. Лірика — це маркер воєнного часу, і вона зовсім не складна. Вона є лейтмотивом цього мініальбому. Натомість охарактеризувати ZzuppamanN конкретним жанром не вдасться. Звукові експерименти гурту поєднують фанк, реггі, рейв, індастріал, електроніку і багато інших елементів, і, найцікавіше, що все це в купі звучить органічно. При кожному новому прослуховуванні відкриваються все нові деталі.
Трек Donbasu — це рефлексія за рідною домівкою у дещо абстрактній формі, зрозумілій митцям. Трек Bolodia насміхається, самі знаєте, з котрого лисого диктатора. Zbochentsi — моя улюблена пісня, бо крутішого висміювання стереотипів суспільства ще не бачив. “Мене оточують самі брудні збоченці” — дідько, це ж геніально! Особливо під реггі/фанкові мотиви! Так майстерно, дотепно і креативно висміяти кастомізований люд, який легко піддається маніпуляціям, — для цього треба мати талант!
Трек Збоченці — це хіт, що повинен лунати звідусіль. Може, це карма, але інколи здається, що ми, українці, справді не варті якісної музики, бо просто не цінуємо її.
dughouse, Mauser — Split
Жанр: хардкор-панк
Дата релізу: 16.08.2024
Іван Лисько
Хорошого хардкору багато не буває, а тим більше, коли це спліт одеситів dughouse і львів’ян Mauser. Чотири композиції, наповнені песимістичним настроєм: dughouse порівнюють реалії з поганим німим кіно, а Mauser закликають до дій. Mauser трохи здали по активності, і тому цей спліт — приємна радість вкотре послухати фірмовий рок-н-рольний вокал Ібрагіма, котрий, як завжди, неперевершений. Подібних виразних тембрів на нашій сцені дуже мало.
Тільки дуже шкода, що для гітариста dughouse цей спліт став посмертним. Через це ЕР сприймається по-іншому, дуже разюче. Проте це все ж якісний хардкор з небанальними сенсами, від людей, що все життя занурені у цю справу.
MapleMaps — Голий
Жанр: постгранж
Дата релізу: 30.08.2024
Іван Лисько
Київський гурт MapleMaps поки випустили небагато релізів, але змогли запам’ятатися виступами на столичних івентах. Мініальбом Голий має довгу історію створення, не завжди приємну, але кінцевий результат, як мені здається, завжди важливіший.
Однойменний трек Голий звучить як повноцінний хіт, який сміливо може претендувати на радіоротації, потрапити у кураторські плейлисти або лунати як саундтрек у кіно. Схоже, що саме на цій пісні MapleMaps знайшли дієвий інгредієнт власного звучання, не зраджуючи вірності мейнстримовому постгранжу.
Я не можу пояснити, чому з усього мініальбому саме цей трек так сильно мені подобається, але саме він асоціюється з дорогами, плином часу, постійними переїздами і життям у провінційних містах. Досі не знайшов для себе відповіді, що такого в цій пісні, що не відпускала протягом кількох місяців. Хотілося б, щоб ця наївна й по-справжньому добра магія не зникала у MapleMaps на майбутніх релізах.
Psol — Contradiction Syndrome
Жанр: доброзичливий дезметал
Дата релізу: 03.09.2024
Денис Пінаєв
Гарна річка Псел восени: вода очистилася від зелені водоростей, замість віддзеркалення літньої спеки вона тепер дарує приємну прохолоду в сонячні дні, птахи вже починають пакувати валізи, готуючись до відпустки у вирій на берегах Яванського моря.
Не менш гарною є й музика гурту PSØL з мініальбому Contradiction Syndrome. На музичних широтах якого відбувається справжній танок стихій: агресивний вокал, властивий дез металу, підспівує подекуди лагідним, деінде не дуже, переливам класичного року. А іноді всі складові досягають катастрофічної злагодженості: на жорсткі гітарні рифи під суворі барабанні ритми в дві бочки, які підкреслюються стріляючим басом, лягає вже знайомий гроулінг безжальних буднів. Хоча й чистого вокалу тут теж достатньо, який, мов осінній вітерець, освіжає мікс в особливо спекотні моменти.
В якості жанру колектив обрав собі альтернативний метал: ніяких суворих обмежень чи заборон — грай, що там муза на хвості принесла. І слухаючи Contradiction Syndrome, складається враження, що мої земляки з Кременчука сприйняли таке трактування жанру занадто буквально.
Гарною демонстрацією цьому є пісня Kuningooroo — смілива спроба поєднати блюзовий рок з блек металом, і, тільки уявіть собі, доволі вдала (улюблена пісня серед усіх чотирьох). Цікаво, що всі присутні тут скажені тремоло та бласт-біти не звучать злісно, а навпаки, вони добрі та сповнені надій.
Я б охарактеризував музику PSØL як доброзичливий дез метал. Суперечливо, чи не так? А тепер ще раз, яка назва альбому? C O N T R A D I C T I O N syndrome на хвилиночку. Ось тепер стає щось зрозуміло: і чому музика так дивно змінює свої жанрові уподобання, і що назва альбому означає.
А для тих слухачів, хто користується Ютубом, є кліп на пісню Postmoderninja.Всім раджу глянути: там чарівні панянки та козел танцює брейк-данс.
uvi sni — в блідому сяйві лампи
Жанр: гаражний індірок, нойзпоп
Дата релізу: 20.09.2024
Іван Лисько
Наш Кирило Грудень колись про цей реліз сказав, що досить прості, але алегорично складені тексти про почуття, відносини та кохання доповнюються постпанковою атмосферою аранжування "на межі", яка залишає післясмак легкої, нарочито підкресленої незграбності.
Це додає звучанню щирості та чесності, якої часто бракує у вилизаних до блиску записах. Нюся Галушка співає щиро, їй віриш — той випадок, коли горить вогник, і це чутно. Треки “ілюзія” та “ейфорія” розкривають потенціал гурту у площині гаражного індіроку та нойзпопу, що хвилює і зачаровує меланхолійною атмосферою, яку приємно смакувати.
Rohata Zhaba - Від людей для людей
Жанр: фолькрок
Дата релізу: 04.10.2024
Антон Кістрін
Одні з яскравих дебютантів останніх років в сучукрмузі, Rohata Zhaba, восени 2024 презентували 4 треки під однією обкладинкою, які найкраще репрезентують потенціал гурту на цей момент. Гурт цьогоріч мав вдалий концертний сезон, з легкістю підкупивши тінейджерів, які підсвідомо тягнуться до будь-чого з мінімальними ознаками фьюжн-субкультур, а також привернувши до себе увагу вже немолодих любителів порубитись у “Witcher” або інші жанрові RPG.
Можна було б додатково казати, що цей мініальбом сподобається і частині старшої аудиторії з поціновувачів “Jethro Tull”, але музично матеріал українців Rohata Zhaba — це псевдо-бароковий симбіотичний фольк з поки що нечітким і абстрактним всесвітом, який додає загадковості та дрібку містичного реалізму. В будь-якому разі, це цікавий і якісний зразок того, як український фольк-рок-гурт досліджує різні прояви карнавалізації та вигідно відрізняється на тлі костюмованих непорозумінь з електрогітарами, які, можливо, навіть не чули про “Misfits”, але наслідують “Король і Шут”.
Tom Mars — Enter EP
Жанр: індірок
Дата релізу: 15.10.2024
Антон Кістрін
EP “Enter” від інді-виконавця і сонграйтера Tom Mars — цікавий і важливий для української сцени реліз, адже такої музики зараз бракує. Мініальбом, у якому автор трансформує свої інспірації найкращими зразками західної гітарної інді-меланхолії, звучить теплим, як австралійська зима, і затишним, як цілодобовий кіоск у комендантську годину.
Том Марс запакував свою музику в настільки прозору подарункову обгортку, що з неї постійно визирають гострі кути музичних референсів. І хоча впливи тут читаються напрочуд чітко, компанія натхненників приємна: Michael Kiwanuka, Beck (у вокалі й інтервалах), Balthazar (флегматичний саунд), і, звісно ж, Tame Impala.
Саме тінь Tame Impala помітно нависає над творчістю Tom Mars, і це йому лише на користь. Якщо свій Mac Demarco в особі Данила Галика з Blooms Corda ми вже маємо, то власного Кевіна Паркера українській сцені справді бракувало.
Reminded — Everlasting Dark
Жанр: металізований хардкор
Дата релізу: 25.10.2024
Іван Лисько
На новому мініальбомі (не враховуючи спліт із Sand) Reminded досягають свого звукового крещендо. Everlasting Dark — наймоторошніший реліз цієї осені, ніби його заховали в холодному підвалі старої занедбаної школи, просякнутому вологою й темрявою.
Тут майстерно переплітаються хардкорна структура з елементами дезметалу й постметалу. Гітари створюють атмосферу руйнівного катарсису — звільнення, що накочується хвилею, яка після довгої подорожі нарешті досягає берега.
Багно — Гук
Жанр: равлик-метал
Дата релізу: 27.10.2024
Денис Пінаєв
Скажи чесно: як ти? Ми всі зараз переживаємо таке, що й в голові не вкладається. Хочеться трошки відволіктись від усього цього і забутись? Мені теж, і я знаю як (дістаю з кишені розкладного ножа, сідаю навпочіпки і починаю копирсатися в найгустіших кущах. Через пару хвилин повертаюся звідти і простягаю тобі білу квітку): тримай, це Багно.
Від музики цього гурту з міні-альбому Гук спочатку губишся в тягучій драговині басових рифів, потім не можеш вхопитися за бодай якусь гіллячку поряд, бо все навколо зламане барабанними ритмами, допоки тебе не поглине повністю мелодійна важкість гітари. Кожна пісня EP — це окрема деталь загального пейзажу, а не три копії якогось важливого елементу в різних барвах, що доволі поширене явище серед релізів такого формату. Однойменний Гук наповнений гарними атмосферними мелодіями, які по черзі виконуються гітарою чи басом. Брума експериментує з рахунком і часом, тоді як Повінь накатує на слухачів потоком важких програшів.
Окремою маленькою радістю особисто для мене є самодостатність гітари: вона тут одна і звучить просто божественно з басом, який заповнює будь-які пустоти, навіть твоєї душі. Хочеться побажати успіхів та творчої наснаги музикантам, і багато педальок кожному (і навіть барабанщику) на новий рік, які ми почуємо вже у 2025 році.
Загреб — Чотири
Жанр: постпанк, ньювейв
Дата релізу: 08.11.2024
Дарина Рой
Четвірка дніпровських постпанкерів «Загреб» назвала мініальбом «Чотири» своїм "найліпшим осіннім альбомом". Наша редакція була доволі скептично налаштована до останніх релізів гурту, але особисто я щиро люблю його ще з часів дебютного мініальбому «Betrays Before Explore» 2016 року та довоєнного російськомовного періоду.
«Чотири» — це тетраптих про меланхолію, сподівання та надії. Це переосмислення стилю «Загреб», удосконалена його версія — перетин постпанку, нью-вейву, електроніки та шугейзу зі специфічним вокалом.
Вступний трек «Залишився лиш час» чітко пахне лайтовим постпанком, особливо через гнітючий бас і тему. Хоча гурт відходить від класичної думерської стилістики, у цій ритмічності зберігається певна депресивність.
Я теж не вірю в дива, а тому «Див немає (молодість)» перекликається з моїми почуттями, як і, думаю, з почуттями багатьох людей, які стикалися з кризовими ситуаціями та стагнацією. Гітарні рифи й накладений на них ефект викликають екстаз.
«Поговори зі мною» створено спільно з Alexjazz. Це композиція з найбільш чистими вокалами, не "шугейзівськими" і не затюненими (що часто відштовхує слухачів у творчості «Загреб»). Утім, я вважаю її через це сухою. Тут губиться стиль гурту, і ввижається наслідування «Джозерс».
І ще один фіт, цього разу з maxandruh, — трек «Лети моє світло». Дивно космічний, майже футуристичний. А парт Артемія Гоголєва, вокаліста «Загреб», буквально відправляє в далеку подорож. Якщо хочете знати, що таке сп'яніти від голосу — слухайте.
Renie Cares - la princesse lointaine
Жанр: індірок
Дата релізу: 21.11.2024
Іван Лисько
Щоб створити емоцію, історію, Renie Cares не потрібно для цього писати цілий альбом. На ЕР la princesse lointaine Рені доводить звучання майже до блискучого, емоції — до катарсису, заходячи у хащі авангарду. Вона віддає дань поваги Луїсу Бунуелю і надихається артхаусом, торкаючись важливих соціальних тем жінок.
Renie Cares відверта і щира настільки, наскільки це можливо. Наскільки їй дозволяє внутрішній голос розкритися. Іра Панчук впускає слухачів у закутки своєї душі, демонструючи різні емоційні стани: від боротьби до повного прийняття себе.
На цьому релізі Renie Cares встановила високу ланку якості. Усього за 17 хвилин звучання вона перевершує навіть свій дебютний повноформат. Індірок, в руках Renie Cares звучить темно, з нотками альтернативного попу, склавши в єдине візерунки експериментального мистецтва. Відтак з’являється ще більше інтересу до нових робіт і до того, чим нас здивує у майбутньому команда Іри Панчук.
0%Mercury — Аокігахара
Жанр: металкор, маткор
Дата релізу: 29.11.2024
Іван Лисько
Що це, як не детально продуманий сторітелінг? Розвиток власних персонажів в окремому всесвіті, що перетворюється на повноцінну історію. Тепер я розумію: у 0%Mercury нічого не буває просто так. Це, мабуть, єдиний метал-гурт, який із однойменної пісні створив спін-офф, видавши найкращий мініальбом року.
Варто зазначити, що не всі гурти наділяють свої тексти глибоким змістом, часто вважаючи їх лише додатковим інструментом. Але 0%Mercury — виняток. Вони розповідають екзистенційні історії про людину, що шукає зв’язок із природою та своє призначення в житті.
Ліричний концепт тут ідеально доповнений музикою: насичені гітарні партії з елементами металкору й альтернативи, які спираються на фундамент маткору, а також складність звукових текстур. Хітові приспіви, що перевершують навіть попередній альбом, перехід на українську мову та філософський відтінок лірики роблять цей мініальбом обов’язковим до прослуховування.
"Аокігахара" — один із найважливіших релізів з настільки продуманим сторітелінгом у сучасному металі.
