Найяскравіше явище природи, яке пронизує наше пізнання та збуджує мозок це її безкрайні простори, яким не видно ні кінця, ні краю. Ці величні поля та луги, ці неперевершені сади та ліси, ці випалюючі очі кольора моря та піску, які хвилюють кожну частинку людського єства.
Це все не може залишити байдужим справжню людину з почуттями та думками більшими за звичайні побутові проблеми, з якими більшість стикається кожний день в своєму мінісвіті не виходячи за обумовлену межу буденності. Природна безкрайність, природна краса, природна гнучкість це справжні чудеса нашого світу, які не заперечуються нічим когнітивним або метакогнітивним. Природа не піддається сумнівам або запереченням. Це безсумнівне явище, яке відбирає подих та залишає свій слід в нашому мозку при кожній зустрічі. Розуміючи це ми усвідомлюємо парадокс, що сама наявність природи це її найкраще явище.
Чи яскрава блискавка,чи різнобарвна веселка, чи теплий літній дощ є прекрасними лише, тому що вони існують. Я сприймаю цей світ як найліпшу та невід'ємну частину нашого життя, якій потрібно приділяти увагу та захоплюватися всім серцем.
Післямова
Це твір, який я написав раніше. І так, я пишу не лише щось жахаюче, а і таке.
