Час швидкоплинний. Основна його риса це неминучість змін. Я точно знаю, що коли ТИ вчився (або вчишся) в школі, тобі казали “от в наш час такого не було”, або “от попередній клас такі хороші діти, а ви хто зна що”, чи ще “так ні хто не робить, ваше покоління пропаще”. Скажу більше, зараз і в мене вириваються такі думки (отакої, не очікувала, що в 28 вже постарішаю)). Та чи дійсно, минуле покоління було ліпшим?
Я хочу розібрати цю тему на трьох прикладах з мого власного життя. *Всі персонажі трохи вигадані, і я всіх їх люблю.)
І. Отже, сквер, сонячна погода, кава та цікаві розмови між 2 дівчатами. (хотіла б написати молодими, але мій ментальний вік іноді трансформується в 90, так що не буду брехати)) Повз проходить тінейджерка, в рожевому платті та крутих червоних кєдах. Її обличчя поціловане сонечком та вкрите ластовинням. І от одна з коліжанок видає таку фразу:
- Яка яскрава, га,-ці слова не адресуються дівчинці, вони скоріш продовжують діалог.
-Так а що ж не так?
-Ну як, кєди з сукнею, це взагалі що?
На це питання є в мене відповідь, котра напевно багато кому не сподобається. Це взагалі - свобода. Я, та багато хто з моїх однолітків, боялися (або навіть досі страждаємо) від невпевненості та залежності від чужих думок. Проте ота яскрава красуня має силу, волю та можливість виражати себе найкращим для неї чином. Вона не має 100500 комплексів, вона не повинна перед кимось виправдовувати свій зовнішній вигляд. Вона живе з цілим ментальним здоров’ям, що найменше в цьому напрямку.
ІІ. Невеличкий басейн, закінчилося тренування юних плавчинь, тренер юніорської групи вже мав би почати своє тренування. Проте дівчата виходять з басейну на 10 хвилин пізніше. Тренер, чоловік з великим досвідом, і жорсткими внутрішніми переконаннями вичитує дівчат, починається невеличкий (але дуже не приємний) конфлікт. Дівчинка підвищує голос і сварка влягається далеко не одразу. Зараз мова не йде за те хто прав в цьому конфлікті, сенс в тому що на сварку з більш дорослою людиною, дівчинка-підліток відповідає тим самим.
Сенс цієї історії, що молода людина в змозі постояти за себе та своїх друзів не зважаючи на вік опонента. Хтось скаже, що це не виховано, бо немає поваги до дорослої людини, хтось розцінить її дії , як стервозність, комусь прийде на думку, що вона наривалась на конфлікт. Чесно, я б промовчала, сказала б “вибачте”, та пішла збентежена додому. Але вік не дає сертифікат “розумності”, це просто більша кількість досвіду! Та чи не краще в такому випадку мати хоробрість давати відсіч, тим хто знецінює твої права?
ІІІ. Червень, випускний в школі, мати з дочкою 17 років і розмова.
-Мамо, ти розумієш, я не хочу іти далі вчитися!
-І що, це значить? Без освіти ти не будеш ні кому потрібна. Тебе навіть прибиральницею не візьмуть!
-Пф,-таких закатаних очей давно не бачила))) - Ти розумієш, що наразі це для мене гаяння часу - як мінімум 4 роки! Я не знаю, яка професія мені до душі, а йти просто куди всі я не хочу, бо для мене важливо зробити свій вибір! Я в будь-який час зможу подати документи до ВНЗ або піти на курси! Зрозумій мене!
Цей діалог мені прямо в серденько. Бо я економіст, а друга моя освіта це тренер. Я зрозуміла своє бажання тільки на 3 році бакалаврату. Кидати було не можна “я ж почала” і “просто бакалаврат це не закінчена вища освіта”. Так 5 років мого життя були віданні справі, котра мені не подобається. Навіть зараз я іноді чую “це крута професія, ти просто не пробувала!” (мені прям потрібен тут смайлик з palm face))
Хлопець на пару років старший за мене. Його батько всією душею бажав, щоб син був хірургом. Він вивчився на червоний диплом. (На секунду це 9 років навчання!) Приніс додому диплом про закінчення, віддав його батькові та відкрив своє СТО. Отакої.
Тож чи добре те, що покоління цих галасливих, шалених, незалежних, вільних, думаючих людей получило голос? Думайте самі. В залежності від вашої думки, можливо ви зможете чути їх і розуміти трохи краще.
Дякую за увагу!
elvi_ackerman
