Край світу справді існує. У цьому можуть переконатись відвідувачі Beachy Head на південному узбережжі Великобританії.
«Небесна гавань», або просто Бічі-Хед (Beachy Head) — це мис на південному узбережжі Великої Британії. Цей крейдяний обрив у Східному Сассексі поблизу Іствборна на більшій частині свого простягання є майже прямовисним. Бічі-Хед — найвищий крейдяний морський кліф у Британії, що здіймається на 162 метри над рівнем моря. З вершини відкривається захопливий краєвид: на сході видно Данджнес, на заході — острів Уайт.
Назва мису не має нічого спільного зі словом «beach» (пляж). Вона є спотворенням старофранцузького «beau chef», що означає «гарний мис». Вже у 1274 році мис згадується як «Beauchef», а сталою форма «Beachy Head» стала приблизно у 1724 році.
Геологія та ерозія
Крейда, з якої складається Бічі-Хед, утворилася в пізньокрейдяну епоху — від 66 до 100 мільйонів років тому, коли ця місцевість перебувала під морем. Наприкінці льодовикового періоду рівень моря підвищився, Ла-Манш сформувався та врізався у крейдові породи, утворивши драматичні кліфи вздовж узбережжя Сассексу. Цікаво, що саме ерозія утримує кліфи такими білосніжними: крейда просто не встигає потемніти чи обростати рослинністю, перш ніж осипається.
Маяки
Через небезпеку мису для суден у 1831 році на сусідньому мисі на захід від Бічі-Хед збудували маяк Бель-Ту. Однак туман і низькі хмари часто приховували його вогонь. Тому у жовтні 1902 року в морі під скелею запрацював новий маяк заввишки 43 метри — смугасто-червоно-білий, що миготить двічі кожні 20 секунд і видно за 26 миль у відкрите море.
Понад 80 років маяк обслуговували три смотрителі, а з 1983 року він перейшов на автоматичний режим. Маяк Бель-Ту також зазнав змін через ерозію: у 1999 році, коли обрив підступив надто близько, всю споруду пересунули на 17 метрів углиб суші.
Сьогодні колишній маяк працює як унікальний готель типу «ліжко і сніданок» з дуже гарними номерами та краєвидами з вікна. Забронювати номер можна онлайн. Ціни стартують від £210 (12 445 грн) за 2 ночі на двох при ранньому бронюванні.
Морські битви та воєнна історія
Бічі-Хед — безмовний свідок кількох значних морських баталій. Третій день битви при Портленді (1653) під час Першої англо-голландської війни розгорнувся якраз біля Бічі-Хед. А 1690 року тут сталася Битва при Бічі-Хед під час Дев'ятирічної війни — французький флот під командуванням адмірала Турвіля переконливо розгромив об'єднані англо-голландські сили, здобувши контроль над Ла-Маншем. У Першу світову у вересні 1916 року німецькі субмарини потопили поблизу мису 30 торгових суден. Під час Другої світової RAF встановило тут ретрансляційну станцію для поліпшення радіозв'язку з літаками; у 1942 році тут навіть перехопили телевізійний сигнал з Ейфелевої вежі — німці транслювали передачі для військових шпиталів.
Сумна слава
На жаль, у мису є й похмура сторінка історії. За кількістю самогубств Бічі-Хед поступається у світі лише мосту Золоті Ворота у Сан-Франциско та лісу Аокігахара в Японії. Команда волонтерів-капеланів (Beachy Head Chaplaincy Team), заснована 2004 року, щодня і щоночі патрулює кліфи. Лише 2020 року вона відреагувала на 853 надзвичайні ситуації. На табличках вздовж обриву розміщено номери телефонів служби психологічної допомоги «Самаритяни».
У кіно та культурі
Бічі-Хед охоче обирають кінематографісти. Тут знімали відкриту сцену фільму про Джеймса Бонда «Смертельна зброя» (1987), де автомобіль злітає з обриву; «Читі-Читі-Бенг-Бенг» (1969); «Брайтон Рок» (2010), а також сцени Чемпіонату світу з квідичу у «Гаррі Поттері та кубку вогню» (2005). Крім того, саме тут за власним бажанням розвіяли прах Фрідріха Енгельса — одного з засновників наукового комунізму.
Як дістатися
Бічі-Хед чудово доступний як на авто, так і громадським транспортом.
Потягом і автобусом з Лондона — найзручніший варіант: з вокзалу Лондон Вікторія щопівгодини відходять прямі поїзди до Іствборна (у дорозі близько 90 хвилин), а звідти автобус № 13X (щогодини) довезе до вершини кліфу приблизно за 20 хвилин.
За бажанням можна взяти таксі чи Uber — це коштуватиме близько £10, або ж пройти пішки близько п'яти кілометрів від залізничного вокзалу за годину.
На авто — із заходу орієнтуйтеся на траси M4, потім A27; з півночі — M23/A23 до Іствборна, далі за вказівниками на Beachy Head. Вздовж дороги Beachy Head Road є кілька платних парковок.
Пішки — любителі природи можуть пройтися знаменитим маршрутом South Downs Way, що веде просто до мису.
Варто пам'ятати: уздовж стежки немає жодних огорож між пішоходами і краєм обриву, тому за дітьми і тваринами слід пильно стежити. Через постійну ерозію краї нерідко утворюють нависаючі виступи, значно менш стійкі, ніж здаються здалеку. Підходити до краю дуже небезпечно!
