Переклад інтерв’ю DPR IAN для Ґреммі.
«Проводив ночі я свої, розтоплюючи сніг, печалі власні на золото перетворити зміг», — співає DPR IAN у перших рядках свого нового оркестрового синглу «Don’t Go Insane» зі свого нещодавно випущеного другого мініальбому “Dear Insanity...”. «Життя жорстоке у своїй невизначеності, у своїх нерозв’язних таємницях, у своїх злетах і падіннях — що ще, окрім створення мистецтва, може запобігти тому, щоб нас не поглинув відчай?» — запитує Іан.
Це не просто меланхолійний заголовок, адже Іан знає про боротьбу з печалями з перших вуст. У 33-річного співака, Крістіана Ю, народженого в Сіднеї, Австралія, діагностували біполярний розлад у підлітковому віці, і з того часу він побудував кар’єру, яка перетворює його проблеми та надає їм контексту.
Представляючи свої маніакальні падіння, він розвинув образ Майто — одноокого занепалого ангела з хриплим голосом, навколо якого завжди лунає громовиця. Для його маніакальних злетів є Містер Інсеніті — барвистий, зухвалий суперник Майто, який ніколи не знає, куди він йде. Через них Іан формує свій власний кінематографічний всесвіт Marvel, розповідаючи історії супергероїв/лиходіїв про народження та смерть, блиск і пил.
Але перш ніж реалізувати власні творчі здібності, Іан відточував свої навички в інших професіях. У підлітковому віці він провів кілька років, займаючись бі-боїнґом на YouTube, поки не переїхав до Південної Кореї, де з 2012 по 2015 рік був лідером к-поп групи C-Clown. Після цього він став співзасновником мультимедійного колективу Dream Perfect Regime (DPR) разом з друзями Лайвом, Крімом та Ремом.
Колектив DPR перетворився на один із найбільших незалежних музичних лейблів у Кореї, який займається всім: від бізнесу до візуальних матеріалів. Спочатку Іан працював виключно відеорежисером і монтажером, співпрацюючи з такими відомими артистами, як Боббі з iKon і Міно з Winner, поки в ньому не спалахнула іскра прагнення власного мистецтва. Його перша спроба як DPR IAN - 2020 рік, приголомшлива пісня «So Beautiful», яка пізніше була випущена в його першому мініальбомі «Moodswings in This Order» 2021 року (також відомому як MITO 1). У 2022 році він випустив свій перший альбом Moodswings in to Order — або MITO 2.
“Dear Insanity…”, перший реліз Іана, який не орієнтований на Mайто, описується як побічний квест у відеоігрі або спіноф телешоу. Завдяки його яскравим написанням пісень і власноруч знятим музичним відео — подивіться на це в ностальгійному «Peanut Butter & Tears» або в запаморочливій гонитві «So I Danced» — всесвіт Іана розширюється до безмежжя.
В інтерв’ю GRAMMY.com DPR IAN глибше занурився у свої знання, розповів про те, як був ув’язнений своїми творіннями, і дивувався тому, як його команда перетворює мрії на реальність.
Минуло 15 місяців з моменту виходу вашого першого студійного альбому “Moodswings in to Order”. Коли виникла ідея зробити “Dear Insanity…”?
У мене є оригінальна історія, Mайто, яка заснована на маніакальних падіннях, які я переживаю, але в мене ніколи не було персонажа, який базувався б на моїх маніакальних злетах. Багато разів, коли я відчував маніакальний злет, я відмежовувався від того, ким я є, через те, наскільки радикальними та божевільними я ставав з ідеями. Це просто настільки інше відчуття, коли я просто я, як зараз, просто дуже теплий. Коли я перебуваю в маніакальному стані, я більш активний, я придумую більше ідей, і багато ідей, які я придумав для Mайто, були створені саме в такому стані.
У “Moodswings in to Order” у мене є пісня під назвою “Mr. Insanity”, тож історія як би почалася звідти. Навіть у візуальному зображенні цього альбому, “MITO Movie (Part I)”, я передусім сказав, що був творець цього всесвіту, якого випадково звали Містер Інсеніті, тому наступне, що я подумав, це те, що мені потрібно глибоко зануритися в цього персонажа.
Я вважаю, що гарним прикладом є Бетмен і Джокер. Ви отримуєте подальше розуміння Бетмена через Джокера, ви усвідомлюєте, що Бетмен здатний відчувати, і ви бачите це в різних ракурсах — але це відбувається лише через налагодження їхніх стосунків. Ви залишаєте глядачам право вибирати, хто з них може бути лиходієм, а хто супергероєм. Ось що я хотів зробити в цьому мініальбомі.
Я думав, що це має бути про когось, хто представляє мої найвищі маніакальні злети, але загалом я завжди вважав Містера Інсеніті більш страшним персонажем. Ви ніколи не знаєте, на що він здатний.
Він непередбачуваний.
Так, це слово чудово підходить. І через цю непередбачуваність ви не знаєте, чим закінчиться історія. Це дуже важлива частина знань про “Mайто”, тому що вона представляє концепцію того, де знаходяться ці знання в контексті.
Я кажу «Ласкаво прошу на Той Бік» у своїх піснях, як-от “No Blueberries”, тож це місце фактично дуже довго називали “Той Бік”. Тож тепер, у “Dear Insanity…”, ми не лише представляємо персонажа “Містера Інсеніті”, але й його походження.
То що ж таке "Той Бік"?
Той Бік(Інша Сторона/Потойбіччя) — це, по суті, всесвіт, який існує лише у свідомості того, хто мріє, і це також гра слів на нашу назву «DPR» «Dream Perfect Regime»(Ідеальний режим для мрій). Ми називаємо свій фандом «Дрімерз»(Мрійники), тому те, що цей всесвіт існує лише у мріях, мало сенс.
*(невелика ремарка перекладачки - “Dream” англійською може перекладатись і як “сон” і як “мрія”. На одній з трансляцій Крістіан зазначив, що його всесвіт збудований на принципі усвідомлених сновидінь, тому варто припустити, що переклад “dream“ як сон теж має сенс. Однак тут згадано назву лейблу, що само собою одразу вказує саме на переклад “dream“ як мрії. Тож це ще одна гра слів.)
Якщо ви бачили Людину-мураху, він спускається до Квантового царства, і прямо під нами існує цілий всесвіт. “Потойбіччя” щось на кшталт цього, але це не просто сон. Іан повертається з сувенірами та деякими речами, і він знаходить лазівку туди. Як тільки він виявляє це, він починає вирушати в ці подорожі, все довші і довші. Але проблема в тому, що чим довше ти там залишаєшся, тим більше божеволієш, і в цьому вся ідея цього мініальбому.
Коли Іан вирішив розпочати цю подорож, це схоже на те, якби ви вирішили взяти на себе зобов’язання піднятися на гору Еверест. Він нарешті готовий вирушити на борт, знаючи, що зійде з розуму. Він розуміє всі ризики цього, але як тільки він повністю віддає себе, ми отримуємо першу пісню, “Famous Last Words”, саме тоді він починає писати листа своєму майбутньому. Він уже знає, що зійде з розуму, але все одно вирішує піти цим шляхом.
Ви згадали про Бетмена та Людину-мураху, і ваші останні музичні кліпи також піддались великому впливу фільмів про супергероїв. Це одне з ваших головних джерел натхнення останнім часом?
Господи, так. Підростаючи, я читав стільки коміксів, і мені подобалася ідея персонажів. Я пам’ятаю, як дивився мюзикл «Кішки», і це були просто люди в костюмах котів, але вони так добре грали роль кота, що, будучи дитиною, я так шоковано це дивився.
Лише візуальний стимул від того, скільки я побачив речей, які викликають мою творчість, я вважаю, що це було таким благословенням. Я також дивився багато фільмів Стівена Спілберга. А потім був Тім Бьортон, який має такі божевільні сюжети. Це настільки правдиво, та в той же час настільки мистецьке, що ви не можете відвести погляд від нього.
Отже, я зрозумів, що можна зобразити різні типи емоцій у різному світлі та все одно донести (свою думку). Так я починав з Mайто. Наприклад, коли люди розглядають щось на зразок психічного розладу — я знаю, що в Кореї (біполярний розлад) все ще вважається дещо табуйованим — я думав: «Я завжди можу перетворити це на мистецтво».
Чи буває період, коли ви відчуваєте себе ув’язненими власними героями? Або що за ними легко сховатися?
Це чудове запитання. Я справді вірю, що персоніфікація персонажа на 100 відсотків впливає на те, як ти думаєш, на те, яким ти є. Гадаю, можна сказати, що є і плюси і мінуси.
Існує певна сіра зона. Mайто, наприклад. Очевидно, той факт, що коли я дав йому назву, я оживив його, це ніби ви куруєте своїх власних персонажів. Але ви також іноді не розумієте (їхню) силу, і я був дуже обережний щодо цього, тому що я знав, щойно я ступлю в цей фантастичний світ, він стане для мене більш реальним. Тож мені потрібно було знайти помітну сферу, де я міг би виділитися, тому що, як ви сказали, мене завжди ув’язнюватимуть, навіть коли я цього не підозрюватиму.
Тепер я знаю, що підчас своїх маніакальних занепадів, іноді я дійсно думаю, що я Майто. Спроба вийти з цього стану — було важко навчитись цьому — означає: «Добре, отже, ось на що (він) здатний».
Це така складна ідея, тому що, наприклад, коли я пишу пісню, іноді я відчуваю, що Майто (зробить її) набагато кращою. І іноді я хочу направити його на цей потік, тож... мені доводиться чекати до наступного перемикання, щоб завершити почате. А коли я повертаюся то думаю: "Що це за пісня?" *Сміється*.
Ви були в чотиримісячному світовому турі та виступали на деяких з найбільших фестивалів цього року, таких як Coachella, Head in the Clouds і Lollapalooza. Як ви знайшли час для створення цього мініальбому?
Під час туру я хотів зробити мініальбом. Я думав, що це буде мій перший світовий тур, я переживу стільки всього, і я напишу про це. Але після 46 міст я просто не міг. Я загруз в бруді і просто не мав сил. Я навіть не пам’ятаю останню частину (туру).
Тепер я розумію, чому будь-якому артисту так важко здійснити світове турне. Постійна зміна енергії, подорожі настільки виснажливі, і врешті-решт ти все одно хочеш висловити свою вдячність фанатам, тому що в кожному місті вони бачать тебе вперше, і ти маєш привнести ту саму кількість енергії, що й зробив минулого разу. Але ми пройшли 46 міст, і я подумав, що це… божевілля. Ось чому я потім випустив цей альбом. *Сміється*.
Ви не писали жодної пісні під час туру?
Я писав пісні, але не закінчив їх. Я був у цьому процесі на початку, а потім відбувся тур, і він став глибше, і глибше, і глибше. Мій настрій постійно змінювався. Це смішно, пісні, які я написав на початку, здавалися набагато яскравішими, а потім поступово ставали темнішими.
Чи впливає цей творчий процес і на ваші музичні кліпи? Як вам спадають на думку такі ідеї?
Це завжди було в моїй голові. Наприклад, усе пояснення “Того Боку”, я думаю, першою і головною думкою було: як виглядає Потойбіччя? Основним кольором теми був зелений, просто тому, що чомусь він мене так захопив. І я мав зрозуміти, що існує в цьому світі, наприклад, як виглядають громадяни, і це просто ці рожеві люди.
Партнера містера Insanity у злочині звуть Зелений, і це буквально просто людина в костюмі зеленого екрану(*ґрінскрін/хромакей - техніка, за допомогою якої блок певного кольору у відеозображенні може бути замінений на інший колір або зображення.). Це має подвійне значення для мене, як відео/візуального художника, тому що я люблю використовувати зелені екрани, оскільки вони можуть зробити неможливе можливим. Отже, мені подобається ідея, що Зелений був просто людиною в зеленому костюмі, і врешті-решт він має найбільшу владу. Ми дізнаємося про це в майбутньому.
Скільки часу вам потрібно на монтаж одного такого відео?
Боже мій. Я зараз редагую, поки ми розмовляємо. Я працюю над іншим музичним відео, яке вийде відносно скоро після (виходу альбому). Я думаю, що “So I Danced”, “Don't Go Insane” і “Peanut Butter & Tears” ми зробили все це протягом трьох місяців, але я мав максимум два тижні на одне відео.
Але у мене така дивовижна команда, без них я б нічого з цього не зміг зробити. Неможливо зробити цілий кліп за два тижні самотужки. До цього можна дійти лише з ними, і щодо мене, я не бачу сенсу робити це самотужки. З кимось будувати щось має сенс.
Я думаю, що це завжди був підхід DPR взагалі. Ми хочемо будувати речі разом. Цей всесвіт, ці знання, які ми будуємо, це можливо лише тому, що ми будуємо це разом. Ми всі говоримо про це, і багато ідей приходять від нашого стиліста, або нашого відділу відео, або мого менеджера, тому що всі вони також дуже захоплені цією історією. Іноді я просто відходжу назад і дивлюся на те, що відбувається.
Як ви думаєте, чи є кінець усієї цієї історії?
Зрештою, я завжди хотів завершити це трилогією. Основною сюжетною лінією є Майто, тож у вас є MITO 1, MITO 2 і буде MITO 3, де я збираюся її закінчити. Але я вірю, що це ненадовго, тому що, як ви сказали, моє мистецтво є відображенням того, через що я проходив у той час. Отже, щоб Mайто закінчився, я маю бути готовим відмовитися від цього персонажа.
Я не хочу, щоб Mайто закінчувався.
*Сміється* Так, я думаю, що багато людей так скажуть. Але хороша новина полягає в тому, що у вас є основна сюжетна лінія, і тоді я збираюся продовжити з Потойбіччям, а Майто є величезною частиною цього. Я не знаю, коли (це станеться), але загалом така ідея.
Посилання на оригінал: https://www.grammy.com/news/dpr-ian-interview-new-ep-dear-insanity-mito-lore-videos
Посилання на українську фанбазу DPR:
В телеграмі - https://t.me/dreamperfectregime_ukraine
В твітері - https://x.com/dpr_ukraine?s=20
