Є такий цікавий англомовний канал на тематику валлійської культури, мови та історії - Ben Llywelyn. В його останньому відео з серій про історію Уельсу є вельми цікаві рефлексії: нема сенсу асоціювати себе з найбільш пригніченими прошарками населення, якщо ми вважаємо, що ми самі ж себе і пригнічували, то ми нічого не досягнемо.
У валлійській історіографії є тенденція на те, аби асоціювати себе із залежними селянами, а не валлійськими королями чи шляхтою, бо та пригнічувала простих людей. Там нічого такого прям нового, типовий феодалізм, майже як у Київській Руси. Оскільки їхні національні рухи виникли під впливом робітничих рухів, а головним істориком був марксист, то історію їхнього феодального минулого описано з точки зору класової боротьби. І описано так, що в ній нема місця королям, шляхтичам, владі, перемогам та іншим позитивним моментам. Подібна біда є і в black history - чималій кількости темношкірих американців остогидло асоціювати себе виключно з рабами та громадянами без прав, тому проєкти на кшталт @blackaristocrat (ig) на тему чорної аристократії за межами Африки.
Як мені здається, в нашій історіографії та ж проблема - надто багато страждань нещасних селян. Hromada (@hromadianka в тґ) критикує схвальне ставлення до княгині Ольги - мовляв, вона палила людей, які не хотіли коритися та платити, чому ми ґлорифікуємо скандинавську верхівку, а не своїх пращурів? У цьому зауваженні є раціо, але наскільки доцільно робити це основним історичним наративом? Ми ледь "відвоювали" собі історію Руси, яку до цього майже повністю монополізувала росія. Наша історіографія переповнена стражданнями - православні страждали під поляками, селяни страждали під московитами, усі страждали під совєтами, невже нам потрібен ще й наратив про страждання під скандинавськими князями? Що нам це дасть? Я абсолютно не проти, аби мати свій власний погляд на історію та асоціювати себе не з тими, з ким себе асоціюють українці в мейнстримній історіографії. Нам би "відвоювати" ще й руську шляхту (неправославну у тому числі!) та українських ака малоросійських діячів часів РІ, бо позиція постійної жертви не є продуктивною і з нею ми далеко не підемо.
В будь-якому випадку, це дискусійне питання і остаточної позиції щодо нього я не маю. Якщо у вас є думки, діліться в коментарях, подискутуємо.
