У нас, українців, є одна така погана риса, як завищені очікування від себе та інших. Щодо інших, то вони ще хоч якось виправдані - очікувати від крупних міжнародних організацій дій стосовно усіх наших гуманітарних, екологічних і технічних криз, які викликані російською війною, цілком справедливо, просто ми не помічали, що до нас ООН та подібні організації робили те саме і нічого нового в цьому нема.
Куди більшою проблемою є завищені вимоги до нас самих. Є патріотичний мерч - погано, бо надто поверхнево. Ні, я не кажу про геть сатанинські випадки, як "Буча-комбуча". Оці всі брілки, футболки, чашки та інші штуки з псом Патроном чи "русскій воєнний корабель, іди нахуй" не є злом самі по собі. Мати патріотичний мерч не несмак в усіх випадках. Та й проблема не в несмаці, вона криється в товарному фетишизмі (чому Сорос досі не платить мені за згадки Маркса?) - коли продукт набуває певне культурне значення, яке виходить за межі прямого призначення. Тобто футболка це не просто футболка, а символ того, що ти точно підтримуєш правильну сторону у війні. В них нема нічого страшного, від них наша культура не паде. Те саме з вишиванками. Вишита сорочка у домодерні часи була одягом простолюду, вишивати її вручну було банально дешевше, ніж купувати якісний одяг, який зроблено повністю на заводі. Але потім што-то проізошло і тепер навпаки дешевше купувати вироблену на машині вишиванку, ніж вишивати самостійно. Це ідейне продовження тих самих вишитих сорочок - народні сорочки з вишивкою, які так обожнюють історичні пуристи. Тоді в чому ж проблема таких вишиванок? В тому, що вони дешеві?)
Ну і куди ж без українських пісень. Пісні з юґославських війн кумедні, але наша воєнна творчість є проблемою? Західна попса прикольна, але наша попса має надто прості текст і мелодію?
Висновок: треба простіше до себе ставитися і підходити до аналізу певних культурних явищ комплексно. Варто відкинути історичний пуризм в культурі, елітарність та класизм. Ні, в жодному разі не кажу, що попсові пісеньки та вишиванки з маками є витвором мистецтва, однак я також розумію, що порівнювати їх з шедеврами Бетховена та дизайнерським одягом не варто, бо вони їми бути і не намагаються. А також варто поважати інших людей, які можуть не бути достатньо забезпеченими, щоб купити якісний патріотичний мерч із сенсом, "професійними" українцями, які знають тисячі видів візерунків вишиванок з різних регіонів та періодів історії, або поціновувачами високого мистецтва, яким просто хочеться відпочити під приємні пісеньки.
