Вчора це нарешті сталося. Я дописала свій перший оріджинал і зрозуміла, що мені потрібно було починати з невеликого оповідання, а не з чогось дуже великого-.-
Тут розкажу, як це відбувалося і що мене дещо здивувало.
А почалося все з того, що я сиділа за комп’ютером, а в голові раптово виникла думка, що мені потрібно щось написати! Але я ж взяла відпустку від фанфіків до літа і впевнено виконую обіцянку відпочити від них. Але руки свербіли щось написати, тому я почала думати.
Аж поки не згадала, що років сто назад дещо писала. Ідея мені дуже подобалася, тому я знайшла оповідання й швидко перечитала. «Потрібно переписувати все заново», - подумала я тоді. Тому я сіла це робити, але вже через годину пішла спати.
Проте на наступний день, коли я сиділа в кафе, чекаючи свою Карбонару, я згадала про оріджинал і дістала блокнот. Стала тією самою загадковою дівчиною, яка в кафе щось пише в блокноті. І щось я відійшла від початкової ідеї дуже сильно… З ким не буває.
Що мене здивувало? Персонажі самі створилися, коли я писала оповідання. Чесно, коли я починала писати, що й уявлення не мала, які вони. Навіть імена. А потім все якось само з’явилося. Але ніколи так не робіть, якщо хочете писати щось велике! Не будьте мною, яка 100 разів заплуталася в оригінальних персонажах моїх фанфіків.
Мені сподобалося! Справді, я тепер хочу писати більше оригінальних творів, поступово збільшуючи обсяг слів.
Н.О.Р
