В ейфорії і в мистецтві є риси спільні
Ти дощем стікаєш по білизні, по карнізу й клавесині
Гак кубічний, статику притримав
Тінь змалювала всі твої портрети
Кожен порух зафіксовано, нестерпно, і віднині
Стій, стрибай на полотні чи в плині по чорнилі
Ніч зблагально морфій запускає в сквери
На, собі, і на тобі, малюй, веди, ліпи папером
Воскові фігури з терцю в промінь
Горизонт закрив Гермес, зі статуї на Оболоні
А Атлант не втримав небо, бо підкурював тобі цигарку
Світ застиг, побачив відображення твоє через вітрини, фари і дзеркальні арки
Бриз тебе вкриває шаром пилу й бруду
Рутина, будні, трутень, знову не помив посуду
Замаскувався у вазон, в контексті хаус-арту
Лише щоб споглядати тебе, кожен порух, кожну цятку, кожну - варту-варту
