«Підкажи, як затримати літо?…». З фразою з відомої пісні наша авторка Анна Дьоміна звернулася до дитячих письменниць, у яких цього року вийшли літні новинки: яскраві соковиті книжки сповнені морських, гірських і калюжних пригод.
Галина Кирпа, авторка збірки віршів «І це називається літо!� («Видавництво Старого Лева»):
Можна було б сказати, що ця книга — автобіографічні роздуми про літо. Про найріднішу пору моїй душі. Це саме вона, моя душа, дивиться на літо, бачить літо, слухає літо, малює літо, бере собі в співрозмовники літо. Власне, книжка почалася з «Літніх віршиків» (ВСЛ, 2019) — збірки, до якої видавництво запросило два мої вірші. Потім я випадково побачила на ютубі «Посиденьки з Марійкою»: незнайома гарнюня дівчинка читала вірш «І це називається літо!». Дуже гарно читала! Тоді вперше прийшла думка видати книжку про літо. Це був 2021 рік.
А назбиравши віршів цілий кошик, я запропонувала видавництву збірку вже в розпал війни. Таке собі наївне бажання захистити літо від ворожих ракет.
Мені часто здається, що моє дитинство ще не закінчилося. Або що воно почнеться заново. І я знов шукатиму в нашому саду після дощу калюжі. То щось загадкове й неповторне. Дуже бережу той ключик, яким відчиняється брама в дитинство, щоб він, чого доброго, не поржавів. Літо дитинства нагадує безмежний простір для непримітних для стороннього ока дитячих пригод, відчуттів, таємниць, натхнення: до всього того, що збагачує душу на все життя. Я досі вибираю з тих літ свої дитячі вигадки. І щоразу виринає якийсь напівзабутий кадр. І перетворюється на вірш.
Порада: любіть ЛІТО! Встигайте його налюбити! Бо кожне літо — завжди неповторне. Дочекаймося літа зі знаком нашої омріяної перемоги. Як на мене, найкращий час у житті кожної людини — час, проведений із гарною книжкою і природою. Коли дитина вмітиме спілкуватися з книжкою і природою — їй легше буде відкривати довколишній світ і розрізняти в ньому добро і зло. Я завжди вірила, що поезія робить дітей чуйнішими й розвиває їхню уяву.
До речі, вірш «Таке не повторяється» став піснею, музику до якої написав відомий київський композитор Віктор Лузан.
Катерина Перконос, авторка книги «Абетка. Відкривай Україну!» (Видавництво «АРТБУКС»):
Моя книжка — про розмаїту Україну: автентичну й сучасну, цікаву й кумедну, звичну й незвідану. На сторінках цієї книжки безліч смішних і сентиментальних дрібничок, у яких кожна дитина (та й дорослий) зможе впізнати щось своє. З одного боку, це абетка — вона призначена для вивчення літер: тут є і добре знайомі, і нові слова на кожну літеру. А ще дотепні репліки, у яких усі слова на одну й ту саму літеру — це заклик до гри, яку можна продовжити з батьками. З іншого боку, це книжка-подорож: вона має шість розгортів із деталізованими тематичними локаціями та віконцями. І так склалося, що більшість розгортів літні. Адже літо — пора найактивнішого дослідження світу.
Більшою мірою мене надихали спогади про дитинство дочки та її літні пригоди, наші спільні мандри Україною. Коли ти мама, то завжди відстежуєш, що цікаво дитині, а що ні. У дітей зазвичай геть інші пріоритети: вони звертають увагу на те, що дорослі оминають. Свій дитячий досвід я теж трохи використала в цій книжці, а саме — теплі спогади про скелясті кримські пляжі. Більшість моїх яскравих літніх спогадів із дитинства про Крим. Вони пов’язані не з певними подіями, а радше з відчуттями: запахами, смаками, дотиками. Тому мені хотілося зробити морський розгорт, який міг би на рівні відчуттів передати безтурботну атмосферу пляжного відпочинку, який можливий лише в дитинстві.
Моя порада: фіксувати й запам’ятовувати щасливі літні миті. Малювати їх, записувати, робити символічні рукотвори на згадку, складати в скриньку камінці та мушельки, колекціонувати літні сувеніри. Я на згадку про це літо набила тату, але це порада лише для батьків :) Хоча тимчасове дитяче тату — теж чудова ідея. Фіксувати літні спогади дуже цінно — потім можна буде грітися ними взимку або надихатися, коли станеш дорослою письменницею.
Щиро переконана, що найкраще літній час із дітьми проводити на природі. Але обов’язково брати із собою воду, сонцезахист і цікаву книжку! За можливості — ще й гамак для мами.
Ольга Пінчук, авторка книги «Дракони з калюж� (Видавництво «Читаріум»):
Моя книга про хлопчика Тео, який обожнював калюжі. А також про його бабусю, бо саме вона спрямувала це захоплення в наукове річище й навчила онука досліджувати світ. Крім того, тут ідеться про дружбу, яка виростає між дітьми з конфлікту. Мене надихнув на цю книжку син. Йому було 2 роки й він полюбляв лежати в калюжах долілиць. Також блог моєї знайомої, яка викладала свої дослідження різних проб води під мікроскопом. А якщо говорити про спогади, то ця книга присвячена моїй університетській професорці, яка відкривала для мене світ біології.
Порада: влітку варто вигадувати цікаві прогулянки. Помічати зміни та красу навколо та фокусуватися на ній. Це розвиває спостережливість і заземляє. Влаштовувати пікніки, ходити в парки й нові місця. І, звісно, досліджувати калюжі разом із «Драконами з калюж.
Саша Войцехівська, авторка книги «Яблучна шарлотка, спечена в горах» («Видавництво Старого Лева»):
Я певна, хтось сприйме «Шарлотку», як книжку про війну. Хтось побачить у ній мандрівку й почує перешіптування ялин у Карпатах. Хтось казатиме, що це довідник із туристичного приладдя. Для мене це книжка про легкість і безтурботність, яка обовʼязково повернеться до українських родин після нашої перемоги. Про дивні мрії мирного життя, на кшталт спеченої в горах шарлотки.
Мої літні канікули завжди мали морські пригоди, а от у дитинстві моїх дітей уже відбулося чимало карпатських історій. Тому я надихалася нашими спільними поїздками та захватом дівчат від гір. Іноді мені здається, що дитинство доньок здатне наповнювати мене чи не сильніше, ніж спогади про своє власне. Бо дорослішаючи, встигаєш відвикнути від енергії раптового «Ого-о-о-о!» або «Ма-а-а-а-ам, дивися…». А тоді діти нагадують тобі про це й ти заряджаєшся разом із ними так, що вилітають усі запобіжники.
У мене одна порада на всі сезони: спостерігайте з дітьми за змінами в природі. Коли Марусі було півтора, ми могли годинами обіймати дерева, гладити траву і збирати каштани. Я розповідала їй про жучків, які ховаються під колодами. Вигадувала історії про танці листочків чи навколосвітню подорож насінинки кульбаби.
І ця звичка помічати зміни в природі стала нашою традицією. Ми рідко беремо іграшки на вулицю. Частіше просто гуляємо, пікнікуємо на килимку, рахуємо круглі хмари. Парки й ліси — це наш прихисток. Наш потаємний чарівний світ. Магія, яка завжди поруч».
Інна Данилюк, авторка повістей «Чарівні Дракони острова Ґозо» («Чорні Вівці») та «Пірнути в Київське море» («Видавництво Старого Лева»):
«Чарівні Дракони острова Ґозо» — це книжка про Середземне море та його мешканців: красивих рибок, чудернацьких медуз, черепах, скатів, морських червʼяків… Головні герої — українка Юля та мальтієць Джуліан — починають дружити завдяки спільній любові до природи та прагненню її захищати. Тому вони без вагань занурюються у вир пригод на маленькому острові, де панує вічне літо. А за помічників друзі мають Чарівних Драконів і традиційний мальтійський човен луццу.
Коли я вперше зійшла з порома на Ґозо й роззирнулася — була вражена красою ландшафтів, архітектури та підводного світу острова. Мені здалося, що я перебуваю на зніманнях фільму, у якихось декораціях, а не в реальному житті. І що більше я досліджувала острів, то чіткіше в моїй голові почала вибудовуватися історія для дітей.
Події повісті «Пірнути в Київське море» розгортаються у яхт-клубі біля Вишгорода та ще в кількох локаціях Київщини. У цій книжці багато моря, купання, вітрильного спорту, трохи магії та чарів. Важливий, проте не навʼязливий й не бентежний складник історії — проговорення екологічних та соціальних катастроф, із якими довелося мати справу українцям СРСР у XX ст. Поштовхом до написання стала зустріч із хлопчиком, що відвідував заняття з вітрильництва. Цей хлопчик розказав мені свою особисту щемку історію, що лягла в основу книжки.
Найкраще літо для мене — це літо в с. Пугачівка Житомирської області — там, де обійстя моєї покійної бабусі, де мої садок і квітник, де за городом річка, за 10 хвилин пішки ліс, а вранці тумани, як молоко. Я проводила там усі літа свого життя і саме там була найщасливішою дитиною на планеті. Коли народився мій син — ми з ним теж бували в селі щоліта по кілька місяців. Тому, на мою думку, літо з дітьми найкраще провести на природі, бігати босоніж, ходити в ліс по ягоди та гриби, лазити по деревах, пасти худобу, кататися на велосипедах, брати книжки в місцевій бібліотеці й читати їх годинами поспіль… Оце моє ідеальне літо і я щиро бажаю кожній родині мати в скарбничці спогадів такі літа.
Олена Скуловатова, авторка книги «Як заробити на канікулах» (Видавництво «Чорні вівці»):
«Як заробити на канікулах» — це розповідь про Катрусю та її друзів, які вирішили заробити гроші та зрозуміли, що це може бути захопливою пригодою. Поміж рядків книга вчить фінансової грамотності, формує уявлення про інвестування, біржі, торгівлю та маркетинг. А на передньому плані літні пригоди, дружба й перша закоханість. Моєю ідеєю було розповісти дітям через веселі прості історії про економічні поняття. А пригоди вигадувалися зі спостереження за моїми дітьми, які за віком такі ж, як і герої книги.
Що б я могла порадити читачам? Мабуть, радіти літу. І, звісно, читати цікаві книги.
Авторка: Анна Дьоміна
Коректорки: Ангеліна Іванченко та Анна Ковбасенко
Дизайнерка: Лідія Порхун
Маєш цікавий матеріал про сучасну українську літературу та хочеш, аби його опублікували? Надсилай на пошту [email protected].
Популяризуймо сучукрліт разом!
