(1) Творчість. Всеохопний аспект людського буття, те, що в людині має найбільшу вагу, що визначає вид Homo sapiens людиною на рівні духовності, як про це говорив Віктор Франкл. Ми багаті тим, що спроможні до творчих актів, які несуть своє вираження, по-перше, у індивідуальному духовному вимірі. Гадаю, що творимо ми, в першу чергу, для себе, як я щойно сказав про духовність, що суть усвідомлених творчих актів важлива особисто людині, особисто своєму "Я". Знаходимо якусь розраду у цьому, інструмент, сенс, мрії тощо...
(2) Нам не потрібно щось, аби творити, принаймні усвідомленими актами. Створити сенс, закласти його у тексті, безглуздій ілюстрації, химерному артефакті чи символічно у випадковому обʼєкті. Зробити горня кави, усвідомлено проходячи найдрібнішими кроками, сказати "люблю" комусь, хто тебе відпускає у сіру міську буденність, принести якусь дрібничку до дому, залишаючи у всьому символічний сенс, створюючи його, принаймні, для себе...
(3) Творити, як на мене, означає витати у просторах філософських течій, поєднувати маленькі пилинки у тьмі непізнанного, складати з них особливі деталі, тетралогії чи літописи. Попри те, що ми себе, природно, обмежуємо рамками, ми досі спроможні за них виходити й знову щось створювати. Мистецтвом творчості буде виходити за них, вийти за культурні обмеження, які стають на заваді, витати у невідомості й страху за безпечним вузьким полем спотвореного світогляду... Боляче й страшно виходити зі своєї ділянки землі у невідомість, де потрібно від початку складати шляхи та обʼєкти, створювати нові обрамлення, закладати підвалини, вираження цього ми знаходимо у найменших дрібницях життя, які подеколи визначаються символічністю.
(4) Спокійніше танцюватиметься на дискотеці, коли тобі запропонують повторювати рухи за кимось, це можна перенести у будь-яку іншу діяльність, нам важливо мати шаблони від яких можна відштовхнутись. Це нас переслідує та переслідуватиме завжди, ми не зможемо цілковито від них відмовитись. Зрештою, саме у подоланні певних шаблонів, цебто їхній заміні, я вбачаю "думати інакше" чи "дивитись під іншим кутом".
Отже, я хочу сказати, що деякі такі обмеження ми виставляємо навмисне й свідомо. Власне, я переживав період життя, коли усвідомлено шукав й створював собі принципи, за які зачеплювався символічними дрібницями та заповнював ними простір для гіперфіксації. Наприклад, подеколи ми шукаємо у собі інтроверта чи екстраверта, людину із низьким чи високим самоконтролем, особу, яка контролює все або нічого, якщо не до кінця розуміємо самих себе або досі не можемо знайти спокою. Свідомо практикуємо стилі малювання, письма, орігамі, які вже існують, перебираючи їх, а не йдучи шляхом випадковості та неконтрольованого руху.
(5) Я хочу сказати, що творчий потенціал знаходиться у страшній, неспокійній невідомості, у філософській пітьмі, яка не піддається раціональному контролю чи владуванні. Ми мусимо прийняти мінливість, залишити певні частини себе невизначеними, навмисне та свідомо, як би обирали метод їхньої систематизації. Ми існуємо у просторі вічного руху, але чомусь намагаємось стабілізувати певні його частини, створити чіткі обрамлені острови, існуючи на них замкнутим буттям, забуваючи про рух. Цебто, ми рухаємось буквально, умовно, контекстуально, але чомусь завмираємо духовно, культурно та особистісно, це стає на заваді того, що ми іменуємо, принаймні, вдосконаленням, це відрізає від нас багато простору для вираження творчого потенціалу, забирає багато ресурсів для творчих актів.
Я читав книгу Насіма Талеба "Антикрихкість", він розбирав перебування у мінливому потоці з точки зору надмірно прагматичної, що знаходить вираження у сферах бізнесу, маркетингу, саморозвитку. Ми стаємо крихкі, коли завмираємо на островах, ми втрачаємо більшу частину простору для створення нового, в широкому контексті. Ті, хто зробили великі відкриття, широкі кроки, буми, вони витали у цьому космосі непізнанного, вийшли за це крихке обрамлення.
(6) Творчі акти потребують волі, по-перше, такої. Дозвольмо бути на 50% будь-ким. Я хочу, аби ви дозволили бути своєму стабільному ядру оточити себе випадковими супутниками, а не ділити саме його. Хочу, аби ви не накладали на ядро мантію та щити, а тісно оточили його випадковими фрагментами... Хочу, аби ви грамотно приймали мінливість у своє життя, маленькими підшкірними дозами.
