Огляди номерів першого півфіналу Євробачення 2023, частина 1

Створюючи акаунт у Друкарні я обіцяла, що трохи розповідатиму і про Євробачення. Що ж, почнімо.

І першим дописом на тему буде розповідь про живі виступи учасників та мій не професійний погляд на номер, пісню чи якісь нюанси стейджингу. Якщо ви готові трохи поринути у атмосферу цьогорічного конкурсу чи подискутувати у коментах щодо номерів — тоді поїхали!

Норвегія. Alessandra — Queen of Kings

Відкривала перший півфінал представниця Норвегії Алессандра. Коротко: дівчина фактично розпочала свою кар’єру з участі у конкурсі, трек Queen of Kings є дебютним для неї. Хоча до цього вона пробувала свої сили у місцевому Голосі країни, але великих успіхів там не досягла.

Розпочинається виступ з темної сцени підсвіченої льодяним синім та фіолетовим світлом, але і одночасно вступ пісні величний та холодний. Можна було б тут зробити відсилку, що представниця з Норвегії і там погода не дуже приємна, але все ж… чи можливо таки відсилка вірна? Адже якщо вслухатись у слова пісні, то один з сенсів, який уловлюється, це “Норвегія велична королева серед своїх сусідів”:

Але ви скажете мені, що текст, цитую:

Текст то про жінку та її силу серед чоловіків! Що посил тут не політичний, а більш феміністичний. Жінка бореться за свої права у чоловічому світі і стає королевою, яку ніщо не спинить І… можливо тут також буде правда. Та вернімось далі до виступу аби розібратись що до чого.

Номер до самої кульмінації пісні лишається темним, виконавиця в образі королеви і танцівники без певних ролей, скоріш існують в тут для заповнення сцени. Слід відмітити чудову підготовку організаторів в плані виставлення світла в номерах. Буду до цього вертатись, адже це є невід’ємною частиною виступів, через світло та сцену ми можемо відчути пісню, а не тільки її слухати.

Кульмінація: щоб відрізнити її від решти номеру було зроблено декілька акцентів. Перший: Алессандра стоїть сама на сцені і виконує вокальну партію на більш передньому плані, підлога під нею стає теплого помаранчевого кольору. Другий: її саму підсвічують червоним, відділяючи в головний момент від фону, який все ще темний і холодний. ІМХО — такий прийом звісно дає динаміки і контрасту, але дещо в ньому проглядається простота номеру чи навіть застарілість. Мені, як простому глядачу, ці акценти не дуже сподобались. На останньому приспіві співачка так і лишається на виступі сцени, танцівників вже не показують, хоча вони є на задньому плані, а світлова композиція це такий чисто концерт в Палаці Україна: коли в обличчя глядачів світить все світло зі сцени.

Після номеру я собі так і не змогла вияснити: він пов’язаний з піснею, яка несе сенс чи то сильної жінки чи то сильної країни (але друге менш імовірне, хочаааааа). Гаразд, хай це буде просто красива королева, номер з пафосних нульових. На 7 з 10.

Щодо виконання пісні питань майже немає, через хвилювання деякі моменти Алессандра стратила і проспівала не дуже ок, але, пробачимо це їй? Все ж відкривала концерт як не як. Про прописані плейбеки мовчу, най будуть собі вони, в деяких артистів і взагалі жирний ревер на вокалі і нічого.

Висновок: для відкриття ідеальний номер з присмаком старих виступів, не погано, але і не дуже цікаво, для мене це 7 з 10.

Мальта. The Busker — Dance

Після феєричного початку номеру ми переносимось у Х-фактор чи Голос країни чи Шоу Джиммі Феллона… називайте як хочете, але далі нас чекає вечірка від представників Мальти цього року гурту The Busker. Певно номер з відсилкою до вечірки це ще й тролінг до назви гурту — Гугл мені спершу видає алкогольний напій, а вже потім десь там є і інфо про сам гурт. Це була хвилинка гумору від мене, не зважайте.

Гурт заснований ще в 2012 році та виконує пісні переважно у жанрі інді-поп, хоча конкурсну пісню слід більше віднести до фанкового звучання, яке притаманне, наприклад, Бруно Марсу.

“О боже це ж ретро!” — якись такий вигук був в моїй голові під час першого перегляду. Номер починається з графіки під стиль восьмибіток. У виступі є декілька локацій і відповідно частин номеру: вечірка вдома, подорож у авто. Починається все з вечірки, де вокаліст сам стоїть серед фотокарток в повний ріст з учасниками від Мальти попередніх років.

Важливо відмітити, що цей номер абсолютна протилежність Алессандрі: він кольоровий, задні екрани сцени вже з зображенням, є декорації, учасники у різнобарвному одязі. Словом: всього потрошки. Але що занадто, то не здраво, що власне і показало результат — хлопці не потрапили до фіналу.

Продовжимо з виступом. Після вечірки на самоті з фото, вокаліст приходить до двох інших учасників гурту, тут локація вже вулична: вказівник, де одне з місць це Sweaterland (так, тут мова про светр) та лава, на якій і сидять виконавці. Sweaterland до речі це не просто пасхалка виступу та слова з пісні, це ще елемент промо гурту. Вокаліст виступає у дуже екстравагантному светрі, саме він є героєм пісні та реклами гурту: в ньому були багато учасників від інших країн та і сам він здійснив подорож до Ліверпуля… Словом, всім светр, почувайтесь в ньому якнайкраще! :)

Далі вокаліст відходить від декорацій та виступає вже безпоередньо на сцені, а учасники гурту розбридаються до своїх музичних інструментів. З цікавинок номеру ще це напис слів з пісні на руці вокаліста.

Йдемо далі. Після приспіву нас чекає ще один акт виступу, знову восьмибітка, декорації. На цей раз ретро автівка з назвою гурта. І ЗНОВУ ТУТ Є ПАСХАЛКА. А і так: бекграунд на екранах схематично показує, що герої таки їдуть на авто, а не стоять на місці, цікаво обіграна сцена, з ефектом занурення всередину номера. Далі ще одна сцена… Так багато їх на один номер, уххх.

Перейду трохи вже до зйомок і планів. Чому на початку в мене виникла асоціація, що цей номер це номер скоріш з якогось шоу? Та бо багато ширококутної зйомки, яка часто використовуєтьс в лейт найт шоу і вже з собою несе таку асоціацію. Міні сценки з виступу зняти саме ширіком, що додає штучності кадру, менше в ньому кіношності. Та це було б нічого, якби решта елементів не перенасичувала виступ.

Кульмінація номеру супроводжується візуальним ефектом на камері — світло прожекторів стає з гострими кінцями, ніби чотирипроменеві зірки. Підлога сцени ритмічно підтримує кадр світлими бліками, а візуально ми бачимо сцену очима артиста: на фоні вже глядачі, а не локації та екрани. І знову нас розважають ширококутним планом. Згодом ближче до кінця пісні весь номер перетворюється на звичний виступ, глядач може видихнути, адже все завершилось.

Тож, привіт, в нас знову виступ з присмаком ретро, тільки на цей раз це 70-80-ті і стара зйомка. Але цій пісні саме такого плану зйомка і була потрібна. Легкий фанк, смачний звук саксофона та низькотемповий танцювальний ритм з присмаком атмосфери літньої ночі.

Виконання пісні: куплети прописані з даблом на фоні, а от приспів артист виконує самостійно. Багато електронного звуку, такий собі трек для неонової підсвітки та нічного релаксу. Вокально виконано чисто, що рідко чутно в цьому півфіналі.

Висновок: номер перенасичений елементами, пісня складна для сприйняття, хоча сама по собі і цікава. За виступ даю 5 з 10 саме через забиту елементами картинку.

Сербія. Luke Black — Samo Mi Se Spava

Наступним парад виступів продовжив артист із Сербії, загадкова особистість конкурсу з не менш дивним бдсмно-кібер номером. Втім, він вже доволі успішний на своїй Батьківщині: підписаний на Universal Music Group, випустив 4 мініальбоми.

Вриваємось у вечір з кібернастроєм, що поєднується з ігровими елементами чи навіть відправляє нас в фантастичний світ майбутнього. Тільки сенс пісні дещо не однозначний… Втім, це не єдиний учасник до кого можна йти з претензією щодо сенсів.

Номер має певну сюжетну основу: вокаліст встає з кокона, весь білий та світлий, його ніби як невинність підкріплюють прожектори направлені прямо в камеру. Він прокидається і намагається зрозуміти де він і що довкола. Але в певний момент стає очевидно, що він згадує для чого існує та зосереджується на знищенні свого ворога. В даному випадку це якась віртуальна комаха. На певних акцентах пісні змінюється і бекграунд: то ми бачимо щось на кшталт польоту істоти поряд, її гнів, то бачимо чисте зоряне небо, то ми знову бачимо цю комаху, яка готова ввійти в бій, адже відчуває щось неладне.

Окремо варто звернути увагу на танцівників, які дуже вправно відтворюють роботичні рухи і оживають водночас з нашим героєм, який на фразі “Гру закінчено” і починає основну кульмінацію номеру та вбиває свого ворога. Але робить це з особливою ефектністю!

Наприкінці виступу ми бачимо агонію чудовиська, якого поступово вбиває Люк Блек. Як падають його посіпаки, як сміється виконацець показуючи таким чином, що він зміг перемогти.

В цілому номер після попереднього виглядає максимально ефектно: сама пісня дуже харш-ідіемна, з великою кількістю похмурого звучання, а номер це щось середнє між бдсмом та фантастикою.

Виконання пісні: а чи є тут пісня як така? Адже частина вокалу це шепіт, частина це напівтихе промовляння слів, сміх. в студійці всі ці нюнси зачищені і доведені до ідеалу, трек звучить приємним для вуха. Але вживу Люку явно слід попрацювати над тим, аби не кидатись в нас своїм нестабільним вигукуванням фраз.

Висновок: не об’єктивний, адже мені ця пісня і номер дуже сподобались, втім на рекапі всіх виступів Люк виглядав досить не впевнено та сиро. Оцінюю номер на 6 з 10.

Латвія. Sudden Lights — Aijā

Мої персональні фаворити за піснею та номером цього року однозначно стали латвійці. І тому досі болить їх непрохід у фінал, при тому що туди потрапили абсолютно ніякі номери Португалії та Чехії. Втім, про це далі.

Sudden Lights це латвійський інді-рок-гурт, заснований у 2012 році в Ризі. Знову бачимо доволі досвідченого артиста, що прийшов на конкурс. До речі, потрапили вони на Євробачення з другого разу. Вперше на нацвідборі Латвії вони були ще в 2018 році. Конкурсну пісню 2023 року за словами самих латвіців вони присвятили Україні.

Вся зйомка номеру — це камерний виступ гурту посеред прожекторів з теплим світлом. Початок показує нам кожного з музикантів біля ламп, які чи то статично світяться чи блимають під ритм пісні. Кольорова гама всього номеру відправляє уяву в романтичну прогулянку під штучний захід сонця. Атмосфера дуже приємна і під стиль самої пісні.

З цікавих акцентів — графіка на підлозі сцени під ногами вокаліста чи біля прожекторів нагадує дуже ті самі іскри з переможного номеру Джамали. Хм, можливо це ще один натяк на підтримку нас?

Кульмінація номеру підтримується безліччю жовтих ламп (вибачте, я дійсно не в курсі різновидів різного освітлення сценічного) позаду сцени. На екрані виглядає дуже ефектно і сильно.

Номер дуже мінімалістичний і теплий, дуже підкреслює саму пісню. Та чогось забракло глядачам, аби дати можливість учасникам пройти далі.

Виконання пісні: все чисто, питань немає. З приємного — тут хоча б дійсно є мелодія і розвивається голос. Але сама пісня досить нішового напрямку і цілком зрозуміло, чому вона лишилась в півфіналі.

Висновок: це мої персональні фаворити, номер об’єктивно один з кращих. Номер оцінюю на 9 з 10.

Текст описів вище створювала за день після проведення першого півфіналу, перечитуючи зараз аж в самої пробрала нотка ностальгії. Це були тільки 4 виступи, в наступних частинах розповім про хайпову Лорін, дуже незрозумілого представника Фінляндії і про свого фаворита півфіналу — Пашу Парфені з Молдови.

Тож, якщо нам з вами по дорозі — велком!