Цикл оповідань про неперевершеного, геніального та загадкового Шерлока Голмса за авторством Артура Конан-Дойля є найвідомішим у детективному жанрі. По всьому світі є відомим цей істо англійський джентльмен. Але мало хто знає, що цей жанр у його класичному вигляді зародився завдяки Едґарові Алланові По.
Е. А. По відомий своїми готичними оповідями та віршами. Він, можна сказати, започаткував та вивів на новий рівень жанр горору, надавши йому того готичного та похмурого шарму, що його ми знаємо досі. Але не цим єдиним вичерпується його вклад у світову культуру. По написав трилогію, що започаткувала детективний жанр у літературі.
А. К. Дойл визнавав, що надихався образом детектива з оповідань По, а також казав, що “По вдихнув життя у детектив”. Й справді - у цих двох відомих детективів є чимало спільних рис, а з тим, що саме По заклав підвалини усього детективного жанру й його характерних рис, годі й сперечатися.
Подібності та відмінності
Шевальє К. Оґюст Дюпен, на відміну від Шерлока Голмса, не був заснований на реальній особистості та не поділяв національність автора. Дюпен є французом за походженням (тоді як По був американцем). І, на відміну від Шерлока Голмса, Дюпен не є приватним детективом, та й взагалі, формально, детективом теж не є. Він є знайомим префекта поліції, який звертається до нього по допомогу у своїх розслідуваннях.
Але будь-який читач одразу впізнає знайомі з дитинства риси Шерлокіани та зрозуміє, де ж були їхні витоки.
Знайомить читача з видатним розумом Дюпена його друг - неназваний, від чийого імені провадиться оповідь. Близький друг, що не називає себе сам, викладає на сторінках три цікаві випадки з їхньої дружби. Оскільки Дюпен, вочевидь, цінує компанію автора оповіді, то запрошує його у якості компаньона до своїх розслідувань та звіряється у тому, як розкрив злочин. Оповідач є лише допоміжною фігурою, чия функція полягає у тому, щоб переповісти читачеві хід думок Дюпена та описати їхні діалоги.
Початково Дюпен постає перед читачем взагалі не як детектив, а як збіднілий аристократ з давнього шляхетного роду, який припав до душі оповідачеві. Очарований незвичним та ідеально раціональним мисленням нового знайомого, оповідач пропонує Дюпенові винаймати житло разом, що цілком влаштовує Дюпена - його скрутне фінансове становище значно полегшується, коли оплату житла бере на себе новий друг.
Оповідача ж приваблює загадковість, але й відкрита щирість натури Дюпена - він з задоволенням ділиться своїми міркуваннями та вражає свого друга тим, як передбачує самі його думки. На відміну від дещо інтровертного Голмса, Дюпен є натурою відкритою, дещо романтичною та навіть хвалькуватою - справжній француз.
Також цікавою відмінністю є те, що у кожній справі Дюпен має особисту зацікавленість та власні мотиви, а не виконує оплачену роботу. У першому розслідуванні, яке викладене у оповіданні “Вбивства на вулиці Морґ”, він посилається на особисту зацікавленість у розслідувані та певну заборгованість перед людиною, яку помилково заарештували за звинуваченням у вбивстві. У “Загадці Марі Роже” Дюпен погоджується допомогти префектові в обмін на “щедру пропозицію, яку оповідач не має права розголошувати”. А у “Викраденому листі” Дюпен мав не тільки грошову зацікавленість у винагороді, обіцяній за розкриття справи, а й політичні мотиви.
Портрет К. Оґюстра Дюпена
Оповідач мало акцентується на зовнішності свого друга. Читачу відомо лише те, що Дюпен є молодим жвавим французом шляхетного походження, проте живе у скруті через сімейні борги. Він втратив родовий маєток, але в нього ще лишилося деяке майно, яке забезпечувало економний прожиток. А також Дюпен носить окуляри та любить палити трубку.
Його пристрастю є книги та розгадування ребусів. Дюпен є палкою натурою, злегка мрійливою, й вихваляється перед своїм новим другом, що “більшість людей для нього мають віконце у грудях”, куди він і заглядає з допомогою неперевершених аналітичних здібностей.
Життя Дюпене не присвячене детективній справі. Судячи з усього, його справжнім захопленням є книжки, філософські бесіди та нічні прогулянки, чим двоє друзів і займаються, доки не трапляється гучна трагедія на вулиці Морґ.
Дюпен має усі риси типового персонажа По - він любить похмурість ночі, навіть завішує фіранки в фудинку вдень, щоб запалити свічки та створити особливу сприятливо атмосферу. Його цікавлять таємниці та усе, що піждивлює жваву уяву. Не позбавлений Дюпен й хитрості - годі лише подивитись на його взаємодію з поліційним префектом. В цілому, Дюпена можна охарактеризувати як молодого епатажного француза з видатними аналітичними здібностями, непересічним розумом та вмінням вишукувати елементарне серед позірно заплутаного. Провідною ідеєю Дюпена є те, що зазвичай слідчі занадто спрощують складні злочини та надмірно ускладнюють прості, що й заважає їм побачити очевидну розв’язку.
Вплив на літературу
Хоча серія оповідань про Оґюста Дюпена складається зі всього трьох творів, її вплив на світову літературу можна оцінити лише з того, що саме вона дала поштовх до зародження самого жанру детективної літератури.
Образ шляхетного детектива, який наслідують Шерлок Голмс та Еркюль Пуаро, має свої витоки від Дюпена - так званий архетип “джентльмена-детектива”. Саме Дюпен задав моду на вишуканих та аристократичних детективів. Також саме у цих оповіданнях з’явився прийом розповіді від особи друга, помічника детектива, яким у Шерлокіані виступає Ватсон.
Ну і, звісно, усьому світові відомі прийоми аналітичного мислення, тієї самої дедукції, вперше виникли у детективній серії Е. А. По.
Тож раджу прочитати ці оповідання усім поціновувачам детективного жанру - щоб мати уявлення про те, яким був першопроходець дедукції, найперший літературний детектив, звідки безліч авторів черпали натхнення та ідеї. Адже частинка Оґюста Дюпена тепер живе в кожному літературному детективі.
