Деякий час тому в рамках рубрики «Три питання — три відповіді» я запропонувала вам, моїм дорогим підписникам, запитати в мене те, що вас цікавить. Величезне дякую вам усім за інтерес до мене та моїх творів і за надіслані питання! ❤ За традицією рубрики, відповідатиму на них по три за раз.
Сьогодні говоритимемо про старт письменницького шляху, вплив інших авторів та трішечки про «Прихисток».
Як ви почали писати?
Бабуся каже, що ще маленькою я розповідала казки та історії лялькам. Писати ж почала в одинадцять років — мабуть, все це нагромадження думок та ідей вимагало виходу на папір. Десь тоді ж почала писати свій перший роман. Він був про дівчинку, яку забирають до школи магії… вгадайте, хто тоді чекав свого листа з Гоґвортсу? 🙃
На творах яких письменників ви росли? Ким з письменників надихаєтесь?
Змалечку я читала все, до чого могла дотягнутися — вдома була велика бібліотека дуже різноманітних творів. В дитинстві найбільше подобалися історії на кшталт «Білого Ікла» Джека Лондона та «Золотого Жука» Едгара По. Підліткою зачитувалася сагою «Dragonlance», серією про відьмака Ґеральта, моїми улюбленими «Dragonriders of Pern» Енн МакКеффрі та, звісно, «Гаррі Поттером» ❤️. Пізніше були (і залишили, мабуть, найбільший відбиток) «Володар мух» Ґолдінґа, «Маленьке життя» Янаґігари, «Гіперіон» Дена Сіммонса, «Вокзал на вулиці Відчаю» М’євілля, «Сліпобачення» Воттса… Мене надихають автори, що сміливо переступають межі та дають волю своїй фантазії, а також такі, що не бояться зачепити емоції читача та дозволяють сповна насолодитися неймовірними історіями.
Опиши свій роман у трьох словах?
«Прихисток» це, в першу чергу, Таємниця — іноді страшна, проте завжди хвилююча. Ще це Дім, бо ця історія ним і є. І, безумовно, це Зв’язок, але чому так — читачу доведеться відшукати самотужки ❤
Щиро дякую вам усім за цікавість до моєї творчості! Підписуйтеся на мій телеграм, інстаграм та ТікТок, донатьте нашим захисникам, і — побачимося в наступних дописах! ✨
Щиро ваша,
Олександра Буревій
