Мабуть, вчора бачили новину, що Орбан пропонує «трюк»:
«Ми зараз пробуємо трюк... що, якби газ, коли він потрапляє на територію України, вже не був би московським, а був би у власності покупців. Таким чином, газ, який потрапляє в Україну, більше не буде московським, а буде угорським».
Ця заява має декілька особливостей, хоч в нашому медіаполі вона подана як новина «Reuters», але ще за 1.5 години ця новина циркулювала централізовано та оперативно в московських джерелах, що вказує на контрольованість поширення. Поширення, яке лише маленький елемент у великій пасці, яку московія руками Орбана намагається викопати не тільки для України, але й для європейських партнерів. І щоб це зрозуміти треба повернутись на декілька тижнів тому.
Ця заява є елементом «великого плану Орбана», який організовується за підтримки московського «Газпрому» і може завдати Україні удару, який виходить далеко за тему грошей та газу.
21 листопада США вводять санкції проти «Газпромбанку», який використовує московія для взаєморозрахунків з клієнтами за постачання газу через «турецьку» та «українську» трубу. Причина вторинних санкцій, що «виключення» для розрахунків московія все одно використовувала для обходу санкцій для закупівлі військового обладнання.
З листопада введенні санкції поставили під загрозу постачання будь-якого московського газу в Угорщину, Словаччину, Сербію.
Якщо ж 1 січня 2025 року Україна має припинити транзит самостійно, то залишалась «турецька/ південна труба».
Через накладені санкції на «Газпромбанк» московія не могла розраховуватись за «транзит», тому у грудні виникла ситуація, коли в.о. міністра енергетики Болгарії В. Малинов заявив, що його країна припинить транзит московського газу «турецьким потоком» в Угорщину, Сербію та Північну Македонію якщо «Газпром експорт» не заплатить платежі, які зависли через санкції на «Газпромбанк».
Погрози Болгарії посилились до 20 грудня – це крайня дата, коли країна мала б отримати кошти за транзит. Також, Болгарія хотіла б уникати ситуації, коли США чи ЄС мали б привід звинувачувати її в порушенні санкцій.
На початку грудня Держдепартамент США роз’яснив, що санкції проти «Газпромбанку» направлені не проти енергетичної безпеки країн ЄС, а щоб унеможливити зловживання з боку московії наявними «виключеннями» і тому США відкриті до діалогу з європейськими партнерами, які постраждали від рішення США. Діалог на тему як забезпечити «платежі за газ» без порушення санаційного режиму.
Цим запрошенням до діалогу швидко скористались Туреччина, Угорщина та Словаччина, які запросили у США «виключення» для оплати газу через «Газпромбанк».
З 9 на 10 грудня Орбан відвідує США, де зустрічається з Трампом, Маском та Волцом, але це було лише потужне медійне прикриття, бо паралельно делегація угорців проводила перемовини з представниками Держдепу та Мін'юсту США, про що пізніше проговориться у соціальній мережі міністр МЗС Угорщини.
19-20 грудня стає відомо, що Туреччина та Угорщина отримають «виключення» від США для оплати природного газу через «Газпромбанк». Цікаво, що таке виключення не отримує Словаччина, яка так само зверталась до США, але єдина відмінність ситуації в тому, що вона отримує газ не через «турецьку», а «українську» трубу.
ЗМІ сприйняли цю новину як «абсолютне виключення», але події далі продемонструють, що це «виключення» скоріше за все діяло б до березня 2025 року. До цієї дати США давали час Туреччині та Угорщині вирішити «як оплачувати за московський газ і при цьому гарантувати, що московія ці виключення не буде використовувати для обходу санкцій».
Важливо зазначити два моменти:
— По-перше, Держдеп не прокоментував жодне звернення ЗМІ «які умови виключення».
— По-друге, радісна заява міністра МЗС Сіярто трохи дає зрозуміти ситуацію:
«Сьогодні вони зробили виняток для газових платежів, пов'язаних з Газпромбанком, що є гарною новиною, але тим часом ми маємо розробити рішення з нашими регіональними союзниками, альтернативний спосіб оплати, який не порушує санкції, але дозволяє здійснювати платежі (за газ)», — сказав Сійярто в інтерв'ю журналісту в Нью-Йорку.
Ключовий в цьому фрагмент: «ми маємо розробити рішення з нашими регіональними союзниками, альтернативний спосіб оплати, який не порушує санкції, але дозволяє здійснювати платежі (за газ)», бо саме цим Орбан буде займатись наступні тижні, щоб гарантувати собі та «Газпрому» доступ до європейського ринку через «турецьку» трубу та спробувати заманити у паску публічного тиску Україну, щоб додатково зберегти й «українську» трубу для московії.
20 грудня Орбан прибуває до Болгарії, де проводить зустріч з промосковським президентом Руменом Радевом та лідером ГЕРБ Борисовим. Ці зустрічі для Орбана є критичною необхідністю, бо він має переконатись, що Болгарія продовжить транзит московського газу турецьким потоком.
Під час зустрічі стало відомо, що Угорщина домовилася про відстрочку на три місяці (до 20 березня 2025 року) і зможе продовжувати платити через Газпромбанк за московський природний газ, який вона отримує з «Балканського потоку», заявив прем'єр-міністр Угорщини Віктор Орбан після зустрічі з лідером GERB Бойко Борисовим.
Ось саме це третій момент, який дає зрозуміти на який час США дали Орбану можливість вирішити питання «як без порушень санкцій робити оплату за газ», бо як стане зрозуміло пізніше «відстрочка до 20 березня 2025» це не відстрочка в платежах за транзит (умовно відсунути дати до якої б Болгарія чекала б власні кошти), а саме в контексті політичного дозволу на здійснення таких платежів.
Це стане зрозуміло наступного дня з заяви міністра енергетики Болгарії, коли той повідомить, що країна отримала кошти за транзит і заборгованостей більше немає, але відмовиться уточнити в якій спосіб отримала кошти за транзит (очевидно, бо цей спосіб — тимчасові виключення для «Газпромбанку», які виторгував Орбан).
Голова МЗС Угорщини Петер Сіярто оголосить, що «було знайдено рішення» для збереження процесу транзиту. Проте угорська сторона поки що теж відмовляється розголошувати подробиці цього, що дає підстави для припущень щодо того, на якому фоні була укладена угода.
21 грудня Орбан їде в Румунію, де під егідою привітати Бухарест із доєднанням до Шенгену намагається вирішити 2 критичні «газові питання»:
— 1. Переконати Румунію, що транзит та сплата за московський газ не буде порушувати санкції й тому планувати будівництво чи розширення «балкансько-турецьких» потоків як Наббуко-Захід – це буде нормально, бо це забезпечить дешевим московським газом промисловість.
Для цього Орбан пропонує «нову схему» (про що далі).
— 2. Пришвидшити процес придбання угорською державною групою MVM (напряму контролює Орбан, а сама компанія тісно пов’язана з «Газпромом») контрольного пакета акцій румунського енергетичного гіганта E. ON Romania, який є найбільшим оператором з розподілу газу та електроенергії в Румунії.
Перед цим 17 грудня в румунських ЗМІ стали відомі деталі угоди:
«Контрольний пакет акцій E.ON Romania буде придбаний угорською державною групою MVM. Згідно з повідомленням MVM, на основі угоди про купівлю-продаж бізнесу компанія придбає 68% акцій E.ON Romania та 98% акцій E.ON Assist Complet. Угода може бути завершена в першій половині 2025 року після схвалення влади».
Два важливих моменти:
—1. Угода має рекордні 200-250 млн євро, що за словами румунських ЗМІ є значно «завищеною сумою», через що від угоди відмовлялись британські та чеські компанії. Натомість угорці готові переплатити. Готовність «переплатити» румунські медіа пояснюють політичними мотивами, які може переслідувати Орбан.
«Завдяки новому придбанню MVM зробить значний крок для зміцнення своїх регіональних позицій.
Згідно з аналізом Economedia, завдяки цьому угорська держава (та «Газпром») зможуть посилити свій економічний і політичний вплив у регіоні Центральної та Східної Європи.
Румунський підрозділ E. ON, який планує придбати Угорщина обслуговує 3,4 мільйона румунських споживачів, що має довгострокове стратегічне політичне значення та ставить в залежність румунський енергетичний ринок від політики угорської MVM, а отже й від постачання московського газу».
— 2. Другий момент — зверніть увагу на «угода може бути завершена в першій половині 2025 року після схвалення влади».
І тут варто звернути увагу знову на «перша половина 2025 року» саме до цього терміну очевидно Орбан випросив «пом’якшення платежів» у США (20 березня 2025) та «угоду має утвердити румунський уряд» — саме це збігається з безпрецедентною спробою москви втрутитись в румунські вибори для отримання лояльного президента та уряду, які б мали б можливість «пропустити угоду MVM».
У чому загальний план Орбана/Газпрома?
Орбан розуміючи, що адміністрація Трампа не буде зацікавлена в тому, щоб постачання московського газу в Європу залишалось чи збільшувалось, намагається встигнути реалізувати схему за рахунок контрактних зобов’язань наперед, це б гарантувало кілька років спокійного постачання московського газу в Європу.
Підтвердженням потенційного майбутнього конфлікту інтересів між США та Угорщиною є один важливий момент: наміри Трампа вдвічі збільшити експорт газу в Європу, а для цього цей об’єм має звільнитись в попиті європейських покупців. Але якщо до цього будуть «нові контракти», то все угорці зможуть списати «на нові контракти», уникнувши потенційного конфлікту з адміністрацією Трампа.
Скориставшись черговими півмірами поточного Білого Дому, Орбан виграв собі час, щоб спільно з Газпромом закінчити схему, згідно з якою, угорська державна енергетична компанія MVM за великі кошти викупить румунське відділення E.ON, що поставить Румунію в некомфортне напівзалежне положення від власних контрактів угорської MVM, а отже створить умови необхідності румунам розмовляти з Газпромом та зважати на думку Газпрому (вважайте кремля).
Щоб уникнути в майбутньому будь-яких проблем з розрахунками за московський газ Орбан пропагує схему, про яку ви вчора почули «якби газ, коли він потрапляє на територію України/Туреччини/Румунії, вже не був би московським, а був би у власності покупців», така схема очевидно була запропонована Болгарії та Румунії, щоб заспокоїти їхні занепокоєння щодо можливості отримати «вторинні санкції».
В Румунії, у разі якщо MVM таки до березня дотисне купівлю румунської E.ON, схема взагалі замикається на угорському операторі (вважай підставному підрозділі Газпрому, з якого фінансується діяльність Орбана). При цьому все це відбувається без порушення жодного законодавства чи санаційного режиму. До речі, знали, що завдяки підконтрольним фірмам та сумнівним коштам Орбан фактично один з медіамагнатів в Європі та, як не дивно, ці видання часто мають «м’яку позицію до москви».
Пояснювати наскільки «Газпром» збільшить корупціогенні можливості у разі «румунської угоди», завдяки такому явищу, яке коротко можна окреслити «хвороба газонюха» пояснювати не треба.
Туреччині та Болгарії вигідно транспортувати московський газ, бо це великі кошти. Головне для них мати схему, яка захищає від вторинних санкцій. А Румунія до всього цього може енергетично стати залежною від політичної волі Будапешта. Далі румунська енергетична залежність від постачань московського газу політично спростить москві можливість відновити вплив над Молдовою та «захистити інтереси в Придністров’ї».
Щоб уникнути будь-якого звинувачення «Газпром» та відповідно московія діє через Орбана та MVM, які можуть як «європейці» укладати «європейські угоди». Так само як це було в медіасекторі.
У разі успіху Орбана Угорщина стане справжнім «смотрящим» над енергетичним ринком південно-східної Європи через якого москва буде досягати власних політичних цілей, уникаючи зайвої уваги чи критики. Серед цих цілей в тому числі спровокувати охолодження відносин України з Румунією та Болгарією.
Станом на зараз Орбан та Фіцо намагаються переконати європейців (в першу чергу Болгарію та Румунію), що схема «московський газ», який документально стає «угорським чи словацьким», — це нормальний варіант. А оскільки це ніби «нормальний варіант», то можна тиснути колективно (Угорщина, Словаччина, Болгарія, Румунія) на Україну, бо у разі, якщо й Україна погоджується це стає взагалі “нормальністю”, яка захистить від вторинних санкцій любителів московського газу в Європі. Звісно, що Орбан виводить за дужки обговорення незручний момент, що москва з цього всього так само продовжить заробляти, більш того розширить власний вплив.
Зрештою, попри всі ризики, які несе повна відмова від транспортування московського газу територією Україною це є набагато меншим ризиком за фактичну легалізацію «угорської схеми», а отже й перетворення Угорщини на «московського енергетичного барона».
Тому Україна має попри все зберегти попередню власну позицію — повна відмова від транспортування московського газу від 1 січня 2025 року. Щобільше, стратегічно це створить надалі можливості, які:
— дозволять створити конфлікт інтересів між Угорщиною (як представником інтересів «Газпрому») та США, які мають намір розширити постачання газу на ринок Європи;
— дозволять створити передумови, що Орбан не легітимізує взагалі нову схему розрахунків до 20 березня 2025 і тому москва може отримати проблеми з транспортуванням газу навіть «південними потоками», на які Україна за звичайних умов не здатна була б вплинути, але тепер може вплинути завдяки попереднім санкціям США в сукупності зовнішніх обставин та факторів. Головна умова зберегти власну твердість позиції.
— спровокують енергетичну кризу в Угорщині та Словаччині, що підірве позиції недобросусідських урядів до України й при цьому захистить в кінцевому розрахунку поточні добросусідські відносини з Болгарією та Румунією.
Але для цього ми маємо продемонструвати власним прикладом конкретних дій та відповідною дипломатичною риторикою, що самі здатні приймати вольові рішення, навіть ризиковані в певних аспектах, але ці рішення стратегічно витісняють «вірус газпромівського корупційного газонюхства» з Європи.
