Стаття підготовлена автором телеграм-каналу Resurgam
Що ж, почну з того, що це буде великий допис і читати прийдеться весь, щоб зрозуміти тонкий контекст подій. Або не читати взагалі :) Але якщо наважитесь прочитати "багато букв", то спробую пояснити те, що, на мою думку, відбувається на макроєвропейському рівні й що це за парад виборів (Макрон) та самовільних покидань посад (прем'єр Бельгії Де Крю).
Почнемо з базового. Я думаю Ви не вірите у те, що Макрон як побачив екзит-поли (результатів ще не було, навіть на той момент) на емоціях та в істериці прийняв рішення про розпуск парламенту за 2-3 години, не порадившись із партнерами та колегами? Повірте цей крок був спланований, а команда Макрона чудово володіла соціологією й до фактичних виборів. Правильна соціологія дає уявлення про "рейтинг". Тоді чому Макрон так зробив?
Є дві площини причин на мікро (національному) та макро (загальноєвропейському) рівнях.
Почнемо знизу — мікрорівень.
Всі дивляться на Макрона, а дивитись треба за його спину. На відомого французького, 39-річного політика Сежурне. Всі пов'язують партію Макрона "Ренесанс" з персоною самого Макрона, але партія створювалась (ребрендинг у 2022) не "для Макрона", а "під Макрона" і його неминучої заміни після кінця другого президентського терміну.
Ренесанс було створено (точніше переформатовано) 5 червня 2022 року після першого туру президентських виборів під час боротьби за другий президентський термін Макрона. На той момент вже математично було більш менш зрозуміло, що Макрон скоріш за все залишається на другий термін. У витоків створення партії "Ренесанс" стояв Сежурне, який збирав відколки від колишньої коаліції партій Макрона "Республіка Вперед!".
Для початку, хто такий Сежурне?
Від дати заснування/переформатування партії Макрона "Ренесанс" він є офіційним та незмінним генеральним секретарем (головою) цієї партії. З 2021 по 11 січня 2024 р. Сежурне паралельно обіймав посаду голови групи "Renew". Добре запам'ятайте цей момент з "Renew" для майбутнього макрорівня причин та наслідків. Але у січні Макрон відкликає Сежурне у Францію (точніше сам Сежурне відкликається) та призначає його на політично вагому посаду — голову МЗС.
Так ось, створювати фактично нову платформу "для Макрона", коли він й так має 2 терміни президентських повноважень у певному сенсі не логічно. Тоді для чого? А для того, що в самій партії Ренесанс не особливо й приховували мету всіх переформатувань.
Дана партія була створена для того, щоб підготувати правонаступника Макрону та забезпечити цього правонаступника більш-менш пристойною (головне стабільною) парламентською основою у 2027 році. Мати найбільше представництво — бажано, але не критично, головне бути в топі.
Автор такої ідеї власне голова групи "Renew" (на той момент) Сежурне, він же ініціатор, він же ймовірний правонаступник Макрона. Посада Сежурне як голови МЗС — це його медійна підготовка для "правонаступництва". У французьких ЗМІ назвали це "змовою голови Renew та Версаля".
Як дострокові вибори допоможуть Макрону та Сежурне?
Ще раз зазначу: такі рішення не спонтанні. Це НЕ як в мемі з котом та годинником. Команда Макрона чудово розуміла, бачила та мала соціологію про приблизний % розриву між "Ренесансом" та партією Ле Пен.
Тому рішення про дострокові вибори було прийнято до результатів виборів у Європарламент. І тут є кілька причин цього рішення:
• 1. Персональні мотиви. Макрон вже досяг вершин (2 президентські терміни), і на другому терміні хочеться, щоб історія запам'ятала Макрона який відновлював велич "Ла Франс", а не як лідера, який систематично пірнав у внутрішні кризи та втрачав Нігер, Буркіна-Фасо та інші важливі "іміджеві речі для Ла Франс".
Але всі потужні історичні рішення: як-то відправка інструкторів в Україну, збільшення допомоги Україні, ескалація з путіним та, ймовірно, з Китаєм є вкрай не популярними у Франції та є тим інструментом опозиції (комуністи, Ле Пен та інші), які атакують позиції "Ренесанс" через Макрона.
Версальський двір Макрона звісно не в захваті від таких наслідків, бо вони ж планують жити далі "за президентства Макрона".
Тому Макрон мав: або продовжити свій "історичний шлях" та змиритись з тим, що до 2027 року від партії Ренесанс (рейтингу) нічого не залишиться, або відмовитись від наміру "увійти в історію". Але тут знайшли третій варіант, щоб партія Ренесанс мала НОРМАЛЬНЕ представництво в парламенті й після 2027 р. Дострокові вибори зараз — це можливість виконати головну мету створення Ренесанс — забезпечити правонаступника Макрона парламентським представництвом.
А прогнозований провал на виборах в Європарламент — це гарна медійна основа та привід розпустити парламент. Це ще й в результаті базується на закликах тієї ж Ле Пен, що вдвічі додає балів Макрону, а, отже, і його силі.
• 2. Партійні мотиви. Це тісно пов'язано з персональними. Макрон буде вільний від свого "версальського двору" робити "що хоче та як хоче" (у тому числі щодо підтримки України), попри партійний рейтинг. Він діями не буде шкодити своєму колу, бо вже буде "подовжено партійне представництво Ренесансу за часові терміни перебування у владі Макрона".
Багато, хто сприйняв ці вибори "як ай-ай-ай" Макрон втратить більшість у парламенті. Ле Пен в'їде на білому коні. Але трохи забувають кілька важливих деталей: так Макрон і не мав більшості в парламенті.
У Франції двопалатний парламент. У верхній палаті партія Макрона мала 17 місць з 348. У нижній палаті Національних зборах (більш важливій) партія Макрона мала 170 місць з 577. Коаліція Макрона 250 місць. Опозиція 278 місць. Загалом для більшості в парламенті треба 289 місць, яких в Макрона й не було.
Тобто, Макрон й не мав більшості в парламенті Франції, але це йому не заважало плюс-мінус керувати країною і робити, що треба.
Чому? Бо Франція президентсько-парламентська республіка, де президент має широкі повноваження і хоч не є прямим головою виконавчої влади, але має вирішальне значення у формуванні та функціонуванні цієї гілки влади.
Тож Макрон достроковими виборами не втрачає "більшість" в парламенті, але гарантує представництво своїм правонаступникам, а собі свободу дій зараз. Тому фактично Макрон хоче собі забезпечити "ефект Столтенберга", коли посада та обов'язки перед союзниками не стримують його у підтримці України та інших діях, які не пов'язані з нами.
• 3. Електоральна доцільність. Доцільність рішення Макрона базується на особливостях виборчої системи Франції. Парламентарів Франції обирають у два тури: спочатку з-поміж всіх, хто набрав найбільше обирають двох. Потім з-поміж цих двох на других виборах обирають, хто займе місце в парламенті. В один тур вибори, якщо хтось із переліку всіх кандидатів в депутати одразу набере 50%+1 голос (але це рідко у Франції).
Тобто, кандидатам від президентської партії "Ренесанс" потрібно потрапити у "двійку" після першого кола, а далі вже буде голосування "антирейтингів". І "антирейтинг у партійців Ле Пен солідний. Тому кумулятивний ефект (проти Ле Пен) може додатково забезпечувати "Ренесанс" депутатами шляхом самої специфіки двотуровості виборів. Головне, щоб кандидати від Ренесанс виходили у цей "другий тур", а для цього треба, щоб основний рейтинг партії не спустився на 3-ті, 4-ті місця, а був таким, який дозволяє потрапляння його членів у "двійку".
15-17% рейтингу це саме та критична межа, де ці особливості виборчої системи Франції все ще можуть зіграти на руку Макрону, але падіння рейтингу ще нижче — не дозволить скористатись цими особливостями. Тому зараз...
Це НЕ означає, що партія Макрона переможе Ле Пен у червні, але це означає, що різниця саме у кількості депутатів буде менша ніж фактична різниця у % підтримки населення.
І це буде кращий результат ніж "Ренесанс" міг би собі забезпечити у 2027 році та після. Плюс (вибори зараз) це фактично гарантоване солідне парламентське представництво для правонаступника Макрона.
Тому з політичної логіки дії Макрона вкрай продумані та не опираються на емоції. Але це тільки мікрорівень, а ще є макрорівень причин.
Макрорівень.
Що спільного у рішенні Макрона, діяльність Сежурне та відставки прем'єра Бельгії Де Крю?
Вони всі провідні члени європейської групи Renew. Плюс представники саме франко-бельгійського крила даної групи.
Зараз відбуваються важкі перемовини про те, яку комбінацію буде мати Європарламент та відповідно якою буде виконавча гілка влади.
Хоч Урсула ф-д Ляєн обрала для початку перемовин традиційних союзників S&D та Renew, вона (Урсула) все ж таки дивиться трохи далі вправо через те, що керівництво "старих союзників Урсули" не можуть на 100% гарантувати їй переобрання. Проблема — опозиційність на рівні 10-20% у цих трьох групах саме до Урсули. Тому ризик провалу таємного голосування для Урсули — є.
Зараз лідером Renew є француженка Валері Айе, яка є й депутатом від партії Макрона "Ренесанс". До Валері головою був вже відомий нам француз Сежурне, до нього експрем'єр Бельгії Гі Верхофстадт. А колега по уряду Гі Верхофстадта бельгієць Шарль Мішель був максимальні два терміни головою Європейської Ради. Ш. Мішель потребує правонаступника на посаді через неможливість обіймати посаду втретє. І ще багато франко-бельгійських прізвищ є на ключових позиціях Renew.
Але якщо коротко, то франко-бельгійську спадковість Ви побачили. Але на цих виборах Renew від катастрофи (втрати 3 місця) врятували країни центрально-східного крила Renew (Чехія, Болгарія, Данія, навіть "Вільні демократи" (члени Renew) з Німеччини набрали вдвічі більше ніж прогнозували їм).
Тому всередині Renew вони теж будуть претендувати на розширення впливу та ті посади за які власне й бореться загалом Renew в Європі. Центрально-східне крило Renew хотіло бачити Ціммерман на заміну Мішеля, а франко-бельгійське просувало експрем'єра Італії Драгі. Загалом на 20 втрачених місць групою Renew — 12 приходиться на "провину Макрона".
Аргумент самовідставки Де Крю, що його партія набрала менше на 2.7% ніж на минулих виборах, такий собі. Так навіщо тоді відставка?
Макрон та Де Крю хочуть досягти цими "скоординованими діями" 2 моменти:
• 1. Втримати франко-бельгійську владу в Renew. Скоріш за все Де Крю зараз буде йти "в європейську політику" по стопах колег та співгромадян Ш. Мішеля та Гі Верхофстадта. Франко-бельгійська група "вивільнила" потужного політика для європейської політики, який за вагою куди потужніший за Ціммерман та загалом потужний для тих же перемовин з Урсулою ф-д Ляєн від імені Renew.
Урсула хоче кооперацію з Renew, але вона не впевнена, що їй вистачить голосів для переобрання на президента Єврокомісії. Тому дивиться далі, хоч першочергово веде перемовини з Renew. Але коли перемовником й лідером процесу з боку Renew буде "вільний політик", експрем'єр Бельгії Де Крю, то це потужний тиск на Урсулу "триматись Центру".
Де Крю це політик у якого Урсула просила підтримки у багатьох своїх проєктах в ЄС, Де Крю це політик, який головував у ЄС (головувала Бельгія і відповідно Де Крю) останні 6 місяців саме перед виборами до Європарламенту. Тому Урсулі буде вкрай не зручно й обмежено, якщо з боку Renew перемовини про підтримку та розподіл посад буде концентруватись та вести Де Крю.
Renew претендує на посаду голови Європейської Ради (не плутайте з президентом Європейської Комісії на яку претендує Урсула), яку обіймав два терміни бельгієць Ш.Мішель.
• 2. Реабілітація Макрона та Ренесанс. Як я описав в першій частині. Дострокові вибори не зафіксують такий розгром сил Макрона як зафіксували на виборах до Європарламенту (через особливість місцевої системи виборів). Макрон проводить дострокові вибори 30 червня, а другий тур 7 липня.
Голосування за голову Єврокомісії 18 липня. Тобто, Макрон буде мати шанс зменшити медійність (розгром) перемоги Ле Пен на виборах саме за 2 тижні до саміту ЄС та голосувань за нові виконавчі посади. І тим самим Макрон спробує, продемонструвати, що перевага Ле Пен не настільки абсолютна, що буде змушувати Урсулу фон дер Ляєн теж зважати на цей факт та у фінальні два тижні перемовин схилятись до пропозиції Renew. Плюс Де Крю буде пригадувати "рахунки" Урсулі за колишні послуги.
Тому на макрорівні скоординовані дії лідерів Renew: Макрона та Де Крю — це спроба забезпечити збереження впливовості їх крила впливу власне в Renew, мінімізувати наслідки поганих результатів саме через провал їх "зони відповідальності" та створити необхідний тиск на Урсулу, що б вона:
• а) Заради більшої кількості голосів НЕ пішла "на право" до Ле Пен.
• б) Виторгувати посаду для Renew у вигляді голови Європейської Ради, яку вже не зможе обіймати ще один член Renew — Ш. Мішель.
Тож, є такий вираз: "якщо тобі не подобається розклад на дошці, а ходи обмежені — перекинь дошку та розстав фігури заново й почни нову партію". Дії Макрона люди без контексту сприйняли як дії "лузера після поразки", але насправді — це нова партія, яку опоненти одразу й не побачать, а будуть сприймати все як наслідок "власної перемоги". Не факт, що в результаті нова партія Макрона буде успішна, але як мінімум ця партія відновить шанс на успіх порівняно з тим розкладом, що був на "старій дошці".
Стаття підготовлена автором телеграм-каналу Resurgam
