Китай є одним з місць де виникла цивілізація. У долинах рік Хуанхе та Янцзи утворилася цивілізація, яка подарувала світу доволі багато важливих винаходів. Китайська імперія дуже довгий час була законодавцем моди в регіоні Далекого Сходу. Навіть зараз Китай є орієнтиром для деяких азійських націй. Багато з Вас могли провести паралель з Римською імперією, яка неймовірно сильно вплинула на Європу загалом. І закономірно виникає питання, а чи знав Рим про Китай, а імператори китайські про своїх колег у місті Ромула. Спробуємо відповісти на це питання.
Перші зв’язки європейського світу з китайським можна віднести до 130 року до Різдва Христового. Тоді китайські посольства спілкувалися з Даюань - Великими Іонійцями. Ця назва в китайську потрапила від персів, які називали греків іонійцями. Китайці вперше побачили цивілізацію, яка багато в чому їм нагадувала їхню. Жителі держави жили в містах, які були оточені стінами. Мабуть, вони були й в столиці держави - Александрії Есхаті. Про їхні культурні зв’язки нам відомо з гобелену Сампул, в якому дуже чітко простежуються елліністичні мотиви.
Звісно, є гіпотеза, що римські легіонери Красса брали участь у битві проти китайців у долині Талас. Швидше за все, це є історичним міфом, тому першу зустріч римлян та китайців слід віднести до часів Октавіана Августа. Римляни називали Китай словом Серес, що означає шовк. Шовкові тканини дуже цінувалися в Римі. Тай сам шовк є неймовірним матеріалом. Римський історик Луцій Флор описав візит численних посланців, у тому числі «серів » (китайців) до двору першого римського імператора Августа:
“Решта народів світу, які не підлягали імперській владі, усвідомлювали його велич і з благоговінням дивилися на римський народ, великого завойовника. Таким чином, навіть скіфи та сармати посилали послів шукати дружби з Римом. Так само прийшли сери та індійці , які жили під вертикальним сонцем, приносячи римському імператору дорогоцінне каміння, перли та слонів. Але в цей момент думається передусім про величну подорож, яку вони здійснили (адже за їхніми словами, вона зайняла чотири роки). По правді кажучи, варто було лише поглянути на їхній колір обличчя, щоб побачити, що вони були людьми іншого світу, ніж наш.”
Римляни у період принципату дуже активно розвивали морський торговий шлях аби не залежати від парфійців, які мали монополію на сухопутну торгівлю. Через втрати античних джерел та карт, нам важко судити, на скільки римляни точно знали маршрути на Схід від Єгипту. Але факт торгових зв’язків є доконаним. На території Індійського субконтиненту досі знаходять унікальні римські знахідки, серед яких є як монети імператорів, так і матеріали виготовлені в Римській імперії. У дельті Меконгу був знайдений скарб з римськими денаріями. На території Римської імперії знайшли рештки азіата-раба, а залишки товарів з Індії та Китаю були відкопані в Помпеях. Багатства від торгівлі сприяли розвитку римських портових міст на Червоному морі.
У 97 році воєначальник імперії Хань, Бан Чао, послав емісара, на ім'я Ган Ін у пошуках зв’язків з невідомою країною на заході. Ган пройшов шлях з Таримської улоговини до Парфії. Парфійці були хитрими й запитали його куди той йшов. Ган Ін відповідь, що шукає на заході імперію. Перси злякалися, що прямий дипломатичний контакт між Римом та Китаєм знищить їх “шовкову” монополію. Вони сказали послу, що шлях до Риму буде дуже небезпечним та займе 2 роки. Китаєць злякався та вирішив повернутися назад. Хоча його місія не досягла мети, він зібрав багато інформації від моряків. Звісно, його свідчення мають багато перебільшень. Хто ж перевірить, що це не правда. Ган Ін так пише про Рим: “Його (римська) територія простягається на кілька тисяч лі [лі за часів династії Хань дорівнював 415,8 метра]. Вони встановили поштові пости з інтервалами. Всі потиньковані та побілені. Є сосни та кипариси, а також дерева та рослини всіх видів. Він (Рим) має понад чотириста міст, оточених стінами. Існує кілька десятків менших залежних королівств. Стіни міст складені з каменю. …Їхні імператори не є постійними правителями, але вони призначають на посаду гідних людей. Коли країна потерпає від серйозного лихо або природного катаклізму, імператора скидають і замінюють іншим. Той, хто звільнений від своїх обов'язків, без нарікань піддається своїй деградації. Мешканці цієї країни високі та мають гарні пропорції тіла, чимось схожі на хань…” Китайці назвали Рим, або ту частину, яка їм була відома (Сирія, Левант) Дацинь (Велика Цинь). Це була своєрідна повага від Китаю, бо прирівнювала Рим до першої китайської династії. Китайці навіть дізналися курс римських монет: 1 золота монета = 10 срібним.
Перша група людей, які називали себе посольською місією римлян у Китаї, прибула в 166 році нашої ери. Швидше за все це були купці, які виконували роль послів. Прибули вони до імператора Лю Чжи (Хуань-Ді). Китайські хроніки записали, що вони прийшли від імператора Аньдуня (Антоніна): “Імператор цієї держави завжди хотів вступити в дипломатичні відносини з Хань. Але Парфія ("Аньсі") хотіла торгувати з ними ханьським шовком і таким чином поставила їм перешкоди, щоб вони ніколи не могли мати прямих стосунків [з Хань]. Це тривало до дев'ятого року періоду правління Яньсі . імператора Хуань-Ді , коли Андунь (安敦), Імператор Дацинь, послав посланця до кордону Рінань (так називали китайці свою державу), який запропонував бивень слона, ріг носорога та панцир черепахи. тоді вперше було встановлено зв’язок [між двома державами]”. Мабуть, йде мова або про Антоніна Пія або про Марка Аврелія, а подарунки, які згадують китайці були куплені по дорозі в Індокитай. Припускається, що римські дари були загублені або втрачені. Також нам відомо про Римські посольства в ІІІ столітті н.е.
У Вас могло виникнути інше питання, а що римляни запропонували китайцям в обмін на їх неймовірний шовк. Римське скло стало символом західного багатства на сході. Найбільшими виробниками скла на експорт були ремісники Сирії та Єгипту. Перший римський скляний посуд, виявлений у Китаї, — чаша з блакитного натрієвого скла, яка датується початком 1 століття до РХ й була знайдена в гробниці Західної Хань у південному портовому місті Гуанчжоу. Швидше за все цей предмет потрапив через морський шлях. Інші римські скляні вироби включають мозаїчну скляну чашу, знайдену в гробниці князя поблизу Нанкіна , датовану 67 роком нашої ери, і скляну пляшку з непрозорими білими смугами, знайдену в гробниці в місті Лоян. Римські намистини були виявлені навіть у Японії. Швидше за все, це був дар китайців японському імператору. З китайських джерел відомо, що інші римські предмети розкоші були в пошані у китайців. До них відносяться вишиті золотом килими та тканина золотого кольору, бурштин, азбестова тканина та морський шовк, який був тканиною, виготовленою з схожих на шовк волосків середземноморських молюсків Pinna nobilis. Срібні та бронзові вироби були дуже популярними серед китайців. Серед знахідок було знайдено навіть зображення бога Діонісія.
Римляни дуже були зацікавлені в шовку, але царство Куш (індійська держава) та Парфійці хотіли втримати свою монополію на шовк, тому старалися завадити зв’язкам цих двох імперій. Найдорожчий одяг, який можна було уявити в Римі це одяг пофарбований в пурпурний колір та прошитий золотими нитками. Таку розкіш могли дозволити лише імператори. Протягом I століття до РХ шовк все ще був рідкісним товаром у римському світі, але з I століття нашої ери цей цінний предмет торгівлі став набагато більш доступним. У своїй «Природничій історії» (77–79 рр. н. е.) Пліній Старший скаржився на фінансовий витік монет з римської економіки для придбання цієї розкоші. Він зауважив, що жінки Риму витрачали близько приблизно 100 мільйонів сестерціїв на рік. Сенат Риму видавав едикти, аби заборонити носіння шовку, але все було марно. Сенека Старший критикував римлян за це падіння перед сходом.
Хоча Західний Рим впав у 476 році, але торгівля з Китаєм процвітала й надалі. Колись ми Вам розповімо, як візантійські монахи викрали шовкопрядів, аби Візантія стала виробником шовку в Європі.
