Нещодавно в медіапросторі з’явилася стаття «як українські університети заробляють на війні», яка доволі швидко стала темою №1 для обговорення. Журналісти видання фіксують, що порівнюючи з минулим роком кількість нових студентів платної форми навчання зросла майже на 40%, серед них чоловіків – на 82%. У зв’язку із чим на всіх інформаційних майданчиках почали обговорювати можливість введення заборони чоловікам вступати до закладів вищої освіти.
Тож давайте розбиратися з усім по черзі.
Чи можна стверджувати, що нинішні студенти-чоловіки здобули такий статус виключно для уникнення мобілізації? Звісно, це неправда. Чимала кількість студентів, не дивлячись на можливість відстрочки пішли захищати Батьківщину. Не всі навіть встигли оформити академічну відпустку, бо з перших днів вторгнення вступили до лав сил оборони та не мали часу й можливості виконати усі належні дії з оформлення документів.
Однак є й ті, хто вступили заради відстрочки. І цей факт треба визнати. На жаль, не всі виявились настільки мотивованими та патріотичними, щоб захищати країну, волонтерити та допомагати постраждалим, або просто працювати та донатити на ЗСУ, як переважна більшість українців. Деякі стали студентами лише заради можливості уникнення мобілізації.
Чи можливо обмежити їм право на освіту? Теоретично, звісно, можна. Законодавчо, у зв'язку із запровадженням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини та громадянина. Зокрема це стосується і тих, які передбачені статтею 53 Конституції України, тобто і права на освіту. Втім, такі обмеження мають бути передбачені спеціальними законами. І на сьогодні ніяких обмежень щодо можливості здобуття освіти не прийнято.
Чи слід вважати збільшення кількості студентів-чоловіків проблемою?
Впевнена, що ні. Якби військове керівництво України потребувало розширення мобілізаційного резерву за рахунок студентів, то вже були б запропоновані відповідні зміни до законодавства. І законопроект щодо внесення змін до переліку людей, що мають право на відстрочку, вже був би зареєстрований. Враховуючи безумовну підтримку наших військових та керівництва, проблем з його прийняттям серед народних депутатів навряд чи виникло б.
Насправді вища освіта, як і українська освіта в цілому переживає зараз тектонічні зміни. Багато підприємств сходу України були вимушені релокуватися в більш безпечні західні області. За підприємствами поїхали цілі трудові колективи разом із сім’ями. Із-за війни ми вже втратили мільйони фахівців, які поїхали за кордон. І наші підприємства вимушені швидко перенавчати та підвищувати кваліфікацію наявного персоналу. Тому частково збільшення кількості студентів – контрактників, студентів – чоловіків та студентів старшого віку викликано саме соціально-економічною ситуацією.
Я переконана, що здобуття вищої освіти це поганий спосіб уникнення мобілізації. Але це прекрасна можливість в нинішніх умовах отримати нову спеціальність, почати нове життя, здобути якісну освіту та бути корисним Україні, особливо після нашої неодмінної Перемоги, відновленні промисловості та інфраструктури, побудові нового життя.
Замість того, щоб давати хабарі для незаконного перетину кордону або зняття з військового обліку, вони підтримують систему української вищої освіти, яка опинилися в скрутному становищі із-за відтоку молоді за кордон.
