Друкарня від WE.UA

Пам'ятники у Криму, знищені окупантами

Зміст

З початку війни та окупації Криму росія знищує українські, кримськотатарські, і інші пам'ятки на півострові. Про руйнівну "реставрацію" Бахчисарайського палацу і Херсонеса всі вже чули, з останнього — переформатування музею Лесі Українки в Ялті в абстрактний "музей культури XIX століття", звісно з упором на російських культурних діячів.
Тому виникла ідея зафіксувати деякі з них у малюнках, і авторка, якій я їх замовив, з цим чудово впоралася.

Ак'яр (Севастополь). Пам'ятний знак 10-річчя ВМС України

Пам'ятний знак 10-річчя ВМС України, Ак'яр (Севастополь)

Відкритий 1 вересня 2002 року на честь десятої річниці створення військово-морських сил України. Планувалося, що його замінить повномасштабний пам’ятник, однак, за всі роки до окупації цього так і не сталося. У квітні 2014 році зруйнований окупантами.

Акмєсджит (Сімферополь). Пам'ятник Петру Григоренку

Пам'ятник Петру Григоренку, Акмєсджит (Сімферополь)

Відкритий у 1999 році за ініціативи Меджлісу кримськотатарського народу та за сприяння Народного Руху України. Демонтований окупантами у травні 2024 року.

Петро Григоренко — український дисидент та захисник прав кримських татар, через що він є важливою персоною для Криму. В багатьох районах, де селилися кримські татари після депортації, на його честь названі вулиці, і в моїй концепції деколонізації міських топонімів Акмєсджита є пропозиція назвати на його честь площу Радянську, на якій і стояв пам'ятник.

Ак'яр (Севастополь). Пам'ятна дошка на честь 90-річчя підняття українського прапора на кораблях Чорноморського флоту

Пам'ятна дошка на честь 90-річчя підняття українського прапора на кораблях Чорноморського флоту, Ак'яр (Севастополь)


Ця подія відбулася ще до окупації, але навіть росіяни не намагаються удавати, що це були внутрішньоукраїнські події, а не від початку російська спецоперація.

5 липня 2008 року Військово-морські сили України мали встановити на Графській пристані меморіальну дошку на честь 90-річчя підняття українських прапорів на кораблях Чорноморського флоту в 1918 році. Тоді, 29 квітня 1918 року, в умовах звільнення Криму від більшовиків спільними силами Кримської групи УНР, німецьких військ та кримськотатарських повстанців, командувач Чорноморського флоту Михайло Саблін наказав підняти на кораблях українські прапори.
Проте, на заваді встали російські агенти, представники проросійських сил та майбутні колаборанти, зокрема так звані "казаки" з "русской казачьєй общіни" та місцеві депутати партії "російський блок". Військовослужбовці ВМС ЗСУ, яким Статут забороняє вступати в силове протистояння з цивільними особами, не чинили спротиву, міліція не втручалася у події, і російським агентами вдалося розбити меморіальну дошку і втопити її в бухті. 
За організацію заворушень було заарештовано семеро осіб, однак їх випустили під заставу. Суд над учасниками подій тривав до самої окупації, у 2014 році окупанти закрили справу, а злочинців нагородили золотими та срібними пам'ятними медалями.

Якщо хочете пришвидшити створення нових малюнків, можете підтримати загальний проєкт репрезентації Криму копійчиною.

Статті про вітчизняний бізнес та цікавих людей:

Поділись своїми ідеями в новій публікації.
Ми чекаємо саме на твій довгочит!
wolfigelkott
wolfigelkott@wolfigelkott

Крим, історія, деколонізація.

50Довгочити
5.5KПерегляди
79Підписники
Підтримати
На Друкарні з 28 липня 2024

Більше від автора

  • Кримська автономія корінних народів як запорука унітарної України

    Протягом десятиліть слово “автономія” в Україні викликало тривогу, асоціюючись із ризиком розколу держави. Проте досвід 2014 року показав: справжня загроза прийшла не від прагнення корінних народів до самовизначення, а від агресивного сусіда.

    Теми цього довгочиту:

    Крим
  • Як місто Кілія "позичає" біографію у сусідів

    Поки пишу текст про Кєрич як найстарше місто України (або ні), дуже кумедно бачити поряд з ним в цьому списку не тільки Аккерман, а ще й Кілію. З нею міт "найстаршості" виникає через існування двох однойменних поселень на різних берегах Дунаю та нашарування локальних легенд.

    Теми цього довгочиту:

    Буджак
  • Буджацький епілог Кримського ханства (1787–1792)

    Історіографія зазвичай ставить крапку в історії Кримського ханства 1783 роком — моментом анексії півострова росією. Проте де-юре та в політичній реальності того часу Кримське ханство не зникло миттєво, протягом наступного десятиліття воно продовжувало існувати у Буджаку.

    Теми цього довгочиту:

    Буджак

Це також може зацікавити:

Коментарі (0)

Підтримайте автора першим.
Напишіть коментар!

Це також може зацікавити: