Сьогодні 28 липня 2025 року,пройшло рівно 111 років із моменту оголошення Австро - Угорщиною війни Сербії,що через кілька днів обернулось у найбільший за всю історію людства - глобальний світовий вплив,причому це було очевидно не лише у військових технологіях,а й у реалізації ідей,що вирували в різноманітних суспільствах ще до того,а також в нищенні " старого" порядку назавжди. Не оминуло це і Україну. Оскільки наш народ та нація у тій війні перебували на вістрі змін.
Почнімо з того,що було до 1 світової в українському суспільстві,якщо це можна так назвати. І в цьому питанні простежується деяка схожість. Що з того,що з іншого боку - поняття народу,національної,а особливо культурної ідентичності - вже було глибоко вкорінено що там,що там. Однак треба зауважити,шо при Австрії - українці мали набагато більшу можливість проявляти і реалізовувати україноцентричні ідеї,ніж в російській імперії. Щоб було зрозуміло,як це відображалось по обидва боки - в Астро-Угорщині по суті не було деспотичних заборон української культури,мови, і прав українського населення,була можливість майже вільно проявляти свою ініціативу. Звісно,були і моменти, коли виникали різні конфлікти,наприклад з поляками або мадярами - але це принаймні вирішувалось більш менш цивілізованим способом,через громадськість і соціальні тиски. На російській імперії - ситуація була іншою. Там десятиліттями україноцентричні,особливо культурні ідеї - офіційно гнобились,але в народі - вони процвітали,бо передавались з покоління в покоління. В українських селян Наддніпрянщини не було можливості висловлювати свою думку через звернення до влади чи щось інше,а протест міг бути легко придушений. Тому,тут працювала логіка довгострокового гніву на владу,на порядки,що вже у 1917-1920 відобразиться на психології українців.
В українських же міщан Наддніпрянщини взагалі така можливість була аналогічна публічної смерті,бо зразу був би шквал критики, і нехороший погляд з боку влади.
Що ми бачимо - 2 різні світи,де в одному є можливість висловлювати власну точку зору,а в іншій - ти нічого не можеш вдіяти,розлючений на владу, і просто хочеш власного спокою.
У 1914,коли розпочалась Перша Світова війна - українці по обидва боки виявились розділеними,однак водночас по обидві сторони - почались однакові тенденції - більша сміливість висловлювати свою думку,більший інтерес політикою,тощо.
Поступово поширювались популістичні лозунги лівих,які дуже тішили людей.
Сотні тисяч українців воювали за ідеї,котрі не мали на меті створення прийнятного для них українського простору,себто Української держави. І враховуючи ще той факт,що були великі втрати - посилювалась антивоєнщина, егоїзм,пацифізм та ідеї анархії (влади хаосу).
Дуже сильно це відобразилось на жителях Галичини, Карпат, Закерзоння та Волині,де безпосередньо проходили бойові дії. Російська армія на окупованих землях чинила геноцид, впринципі робила те,що й зараз.
З кожним роком усі ці тенденції посилювались,а у 1917 настала епоха змін,як і політичних,так і ментальних. На території російської імперії в березні 1917 відбулась революція,що повалила владу царя і монархії,в Україні почали утворюватись власні органи самоврядування,а ідеї української національної ідентичності стали вивільнятись в суспільний простір миттєво. Створення Української Центральної Ради стало закріпленням цих ідей, і, власне, початком їхньої реалізації. Тобто той гнів,що панував в українцях десятиліттями - почав вивільнятись у створенні власної, поки що автономії,але дуже скоро і держави.
Так, ще існував страх переслідувань і покарань, однак він поступово замінювався відчуттям власної гордості і безкінечної можливості творити те,що хочеться. Але була і зворотна сторона медалі. Ось якраз ця тенденція " творити що хочеться" швидко почала набирати обертів разом з ідеями національної ідентичності,а враховуючи і розвал російської армії в той період і повернення десятків тисяч солдат додому ( з усіма витікаючими наслідками) - вона почала підкріплюватись і фізично.
Усім цим скористалися й ліві сили,які довго очікували на можливість реалізації власних ідей,які базувались далеко не на ідеях нації,народу чи банально підтримки культури,проте тоді вони з цим загравали,і набирали неабияку популярність
Вони почали проникати в усі закутки суспільства,незалежно від соціальної категорії. Від УЦР до селян і військових,що повернулись з фронту. На цей час в українському народові точилась запекла боротьба за те,а які ж цінності та ідеї правильні? Хто за людей?
Попри загальну тенденцію "розгортання" національної свідомості, найбільший успіх в цьому питанні здобули звісно ж ліві. Саме їхня пропаганда "заводи робочім, зємлі крєстьянам!" здобували абсолютну прихильність більшості,оскільки це були саме ті лозунги,які хотіли почути люди.
Не оминуло це і сторону Австро - Угорщини,де ситуація була схожою,були робітничі страйки і заворушення,але там це все ще контролювалось владою.
До листопада 1917 ситуація все більше радикалізовувалась. І усім вже було очевидно,що гряде щось страшне.
І ось 7 листопада 1917 у Петрограді більшовики,найрадикальніші представники лівих - захопили владу і розпочали революцію та громадську війну. В Україні почали утворюватись робітничі ради - осередки пропаганди большевизму.
У цій ситуації УЦР потрібно було якось діяти,і вже 20 листопада 1917 була проголошена Українська Народна Республіка,формально у складі росії,проте на той момент уже ніякої цілісної росії не існувало. Це була перша реальна Українська держава з часів Гетьманщини.
З кінця листопада і до 20х чисел грудня в Україні по суті точилась громадянська ідейна війна. Хтось був за УНР,хтось за більшовиків, хтось ще тримався за царизм,а хтось почав втілювати в життя ідеї анархії. Проте невизначеність не могла бути вічною.
21 грудня 1917 московитські більшовицькі загони під командуванням українця Антонова - Овсієнка захопили Харків,протягом кількох днів підряд більшовицькі загони захопили Харків, почали захоплювати Харківщину й Донбас.
Коли 25 грудня в Харкові була проголошена тодішня "новоросія" - Українська Народна Республіка Рад, то всім стало зрозуміло - це нова війна,між Україною і лівою загрозою.
Однак в той же момент, тенденції анархії, безвладдя й егоїзму досягли свого апогею,а тому українські солдати масово дизертирували з позицій до себе додому, і до того ж дуже часто піддавались лівій пропаганді.
Протягом січня - першої половини лютого 1918 війна з "За Вітчизну" перетворилась у апокаліпсис. Усі були проти всіх,всюди були зрадники і шпіони. Симон Петлюра намагався нормально організувати армію,однак йому завадили це зробити Винниченко,Порш та інші,які хотіли "миру з браттями".
Українська влада ще намагалась вистояти проти більшовицько - московитської небезпеки. Бій за Крути та оборона Києва - стали прикладами відчайдушної боротьби за свободу та існування.
У пошуках порятунку - українська влада прийшла і до співпраці з Центральними Державами - Німеччиною,Австро - Угорщиною,Туреччиною та Болгарію,хоча до того мала намір встановити відносини з їхніми ворогами - Францією,Британією.
8 лютого,в той день - коли останні українські загони відступили з під Києва - був підписаний Брест-Литовський мирний договір,що визнавав незалежність України,а також також зобов'язував Центральні Держави надати військову підтримку.
З 18 лютого і по травень 1918 відбувалось звільнення України від большевиків,наступом української,німецької та австрійської армій.
Але поки відбувався наступ - УЦР перетворилась в усім ненависний орган влади,що хотіли змінити. В цьому було зацікавлені і німці.
І ось 29 квітня 1918 німецькими військами були захоплені ключові держструктури, а в будівлі Національного Цирку - проголошення Гетьманом українського генерала Павла Скоропадського.
Того ж дня по Україні розійшовся і його 1 офіційний документ - "Грамота до всього українського народу",яка проголошувала Гетьманат.
Гетьманат Павла Скоропадського ( період з травня по листопад 1918) можна назвати сумішшю українських національних цінностей з "ренесансом" старих царських кадрів та ідей. До цього всьо шарму додав вогонь і сам Скоропадський,який хоч і мав проукраїнські погляди - все таки балансував між українскістю та російськими ідеями. До того всього,ні Британія,ні Франція ( які переможуть в 1 світовій) не бажали визнавати Україну і український народ,як щось окреме від росії,особливо це загострилось в вересні 1918 після візиту Скоропадського до Німеччини.
Як наслідок, 11 листопада 1918,коли в західній Європі запанував мир - Україна лежала в руїнах...
В результаті Першої Світової війни змінилось усе - від суспільства до порядків, внаслідок неї загинуло більше мільйона українців,але в нас про Першу Світову знають дуже небагато,і це - історична біда...
