Після утворення аномального саду, та неспроможністю швидко його “завоювати” влада вирішила охороняти цю зону, та не допускати будь-якого проникнення до неї, або з неї. Через напруженість на міжнародній арені, та страху перед новою, набагато масштабнішою війною, на охорону периметру виділяли необхідний мінімум і ні копійки більше, особливо після припинення нашестя мутантів. Багато людей виявило шалене бажання досліджувати сіру зону, їх не лякав ані паркан з колючим дротом, ані страшна смерть в аномалії чи пащі місцевої фауни. Різними шляхами нелегали почали проникати за периметр, одні за допомогою невеличкого хабаря, але знаходились і інші способи. Ті, хто серйозно почав ставитись до аномального саду, та хотів дослідити всі його таємниці, знаходили щілини між живоплотом, або потаємні підземні ходи, які являли собою ще більшу загадку, адже через розвинуту кореневу систему дерев підкоп ставав неможливим. Багато теоретиків припускають, що ці тунелі тут були ще до утворення саду, а корені просто оминули ці бетонні споруди, але для чого потрібні були вони ніхто не знав. Значну кількість людей ловили ще перед проникненням за колючий дріт, але ще більшу спіймали при спробах вибратись з сірої зони. Їх знаходили з повними кишенями набитими радіоактивними подорожниками, які при мутації виявляли набагато більші цілющі можливості. Військові жартома почали всіх нелегалів називати “подорожниками”, так і прикріпилась назва за цими любителями екстриму. Вони вели собі простий спосіб життя, заробляли різними аномальними товарами, зокрема рослинами, та інформацією про життя саду і правила за якими він існує. Однак, на кожну рибу знайдеться і свій рибак… Деякі подорожники(або подорожні, як вони самі себе кликали задля зручності) почали паразитувати на інших, влаштовували розбій, грабували інших та вбивати заради власної вигоди. Часто такі люди були колишніми в’язнями, або не зовсім колишніми. Вони хотіли встановити свій контроль над цією територією, перетворити одну зону на іншу. Так утворилась ще одна фракція зони. Зазвичай їх кликали просто бандитами, хтось їх називав тітушками, хтось зеками, а хтось просто бидлом.
А чому фракція, а не угруповання? Ну, тут треба брати до уваги, що вони не були об’єднані під одним лідером, та часто конфліктували одне з одним. Єдине, що об’єднувало їх, це жага до збагачення або задоволення своїм потреб будь-яким чином. Подорожники теж не відзначаються єдністю своєї фракцій, однак серед більшості з них прийняті певні моральні норми, які пов’язують їх між собою. Що бандити, що подорожні намагаються пересуватись невеличкими групами, так менше шансів бути поміченими та набагато легше ділити винагороду.
Поступово сад почав ділитись на зони впливу. Більш досвідчені люди почали пересуватись на схід, до більш небезпечних, але більш багатих на різного роду аномальні рослини локації. Хоча не одними ними багата сіра зона. Різного роду частини мутантів, якесь залізяччя, яке набуло незвичних властивостей, все ставало в нагоді і все можна було продати дуже дорого. Впливові особи почали створювати свої угрупування, задля більшого контролю ресурсів. Загалом в сірій зоні виявилось чотири типу людей: віруючі, спраглі до збагачення, захисники саду, та ті хто волів його знищити. Кожне угрупування приймало до себе як бандитів так і подорожніх, однак були свої вподобання. Бандитів охоче приймали “Новий Едем” та “Картель Арбор”. Перші вважали злочинців мучениками, які за життя скалічились і заслуговують на прощення Господнє, а другим імпонували принципи бандитів, бажання збагатитись за будь-яку ціну та готовність робити брудну роботу, ці якості високо цінувались в картелі. Ці два угрупування вкрай вороже налаштовані, оскільки віра “Нового Едема” засуджувала збагачення окремої особи та вважала “єдиною справжньою жагою - жагу до Бога та його мудрості, а не збагачення”.
В свою чергу подорожніх радо приймали “Рейнджери” та “Борці”. Рейнджери представляли собою “борців за незалежність саду”, вони прагнуть досліджувати аномальну зону та намагаються її зрозуміти. Вони вважають, що вивчення цього новоутворення є ключем до спасіння людства та основою для досі небаченого наукового прогресу. В свою чергу Борці вбачають в саду колосальну загрозу та прагнуть його знищити. Досить часто до їх лав приєднуються люди яких зона скалічила, хтось втратив своїх друзів, хтось членів родини, такі розмови не рідкість для чергового обговорення біля багаття.
Всі чотири угрупування живуть в своїх окремих парадигмах, часто воюють між собою, тут кожен сам за себе. Однак, інколи, навіть закляті вороги можуть об’єднатись, якщо це буде вигідно всім. Тому не слід дивуватись, що Борці можуть замовляти послуги у Картеля, або що Рейнджери обмінюватись знаннями з Едемом, така взаємодія трапляється рідко, але все ж таки наявна.
Досить часто угрупування відправляють “загони агітаторів” до західних локацій зони, аби ті завербували новобранців. Локації в саду це умовність, хоч деякі й мають чіткі межі за рахунок аномальних утворень, живоплоту або надзвичайно великого радіаційного фону. Також є розділення на зони впливу, є зони “новачків”, на яких мало унікальних ресурсів але і небезпека не така велика, далі йде зона угрупувань, загроза більша, проте не настільки значна як на “здичавілій” зоні. Остання представляє собою місцевість переповнену всім, що може вбити людину, аномалії та особливо небезпечні мутанти не рідкість на цих землях. В цих місцинах часто можна знайти покинуті військові склади, або спеціальні лабораторії для рослин. Подейкують, що їх збудували росіяни під час окупації, однак, хто-зна, якою виявиться правда, якщо вона коли-небуть буде відома. Суті це не міняє, ці об’єкти є надзвичайно важливими для угруповань, можливість поповнювати запаси за рахунок покинутих складів, або вирощувати та досліджувати аномальні рослини в лабораторіях - це ще та спокуса.
Простори аномального саду по-своєму прекрасні, кожна локація трошки(а деколи і сильно) відрізняється, має щось своє. Десь більше мутантів, десь більше рослин чи аномалій, десь проживають унікальні створіння, яких більше ніде немає, проте це вже тема для зовсім іншої розмови.
