Ти ж пишеш книжки. По любому ти мусиш щось вживати…
Як ти, друже, зрозумів, про омегу 3, пуер чи фолієву кислоту не йшлось. Колись я працював тренером в залі: татуювання, борода, непогана фізична форма, типовий такий фізкультурник місцевого розливу.
Уявіть тепер обличчя клієнтів, коли через якийсь час вони дізнаються, що я пишу книжки чи оповідання.
Добре, хоч не: ти тупий фізкультурник, ти не знаєш абетки. І на тому дякую. Ім‘я генератора ідеї для допису називати не буду. Нехай буде: Онуфрій.
Сама тривалість життя стереотипу цікава. Тобто, в людських головах: ти пишеш? Ти хирляк, алкоголік і наркоман. Бо писати на ясну голову ніяк. Вийде якась йухня.
За всіх розписуватись не буду, але можу завірити, що багато авторів точно тримають себе в руках під час роботи над книгою.
Дивись, Онуфрію і решта любителів шаблонних стереотипів. Сідаєш ти, значить писати книгу. Ти маєш з чогось почати. Ідея, герої, нарис сюжету. В гіршому випадку ти вигадуєш це все на ходу. В кращому випадку ти складаєш приблизний план, що, як і де має бути. І якщо зараз в автора ще є простір для алкоголізму, то далі його не буде.
Уяви собі, що ти хочеш писати детектив. Або морські пригоди. Чи задумав фанфік на Тигроловів. Або, борони Господь, історичний роман.
Я скажу, що далі. Ти в сраці, бо не відстрілюєш, що і як буде.
Детектив банально змусить тебе гуглити конспекти з судмедекспертизи та хоча б поверхневі ознаки як, де і від чого мала настати смерть. Пишучи про піратів ти хоча б мусиш розуміти будову та тип корабля, на котрих вони ходили (бо плаває гівно, підтвердить будь-який моряк). За історичний роман взагалі мовчу. Географія місця подій, устрій, імена. Ти ж не хочеш бути поганим автором, га? Значить будеш шукати будь-які джерела інформації, щоб історія виглядала правдиво.
Для своїх історій мені доводиться гуглити мало не по через розділ.
Розтин тіла з підозрою на харчове отруєння. Перша допомога при зупинці серця. Побут козаків, будова січі, будова чайки. Праці вчених стосовно дослідження смерті. Полтергейсти. Пантеон слов‘янських богів. Статистика жертв сексуального насилля за рік. Трактат по середньовічному фехтуванню. Пряме переливання крові. Про такі дурниці, як звіряння з картою та знання анатомії я мовчу. Якщо в тебе наукова фантастика – потрібні базові знання фізики. І це заради кількох рядків. Про що б ти не писав ти мусиш розбиратись у тому. Інакше читач почує, що ти халтуриш і читатиме когось сумліннішого.
І це все займає час. Багато часу. Від кількох місяців до кількох років. А тепер зроби це все п‘яним або обдовбаним.
Написав ти, значить свою книгу і думаєш: тепер хильну! Можеш, але не багато, бо в тебе є бета-рідери й тобі завтра прилетять правки від них. Ах немає? Тоді сам. А перед тим ще значить відкоректуй. Мало які письменники з першої спроби пишуть грамотно. Там нема ком, там помилки в словах, а це взагалі кацапське слово! Чи не кацапське? Лізь в словник тепер. Якщо в тебе не контракт з видавництвом, за тебе це без грошей робити ніхто не буде. А якщо таки візьметься редактор? Ти перевірятимеш після редактора, якщо не хочеш потім зустріти якихось дурниць. Твої то редактор виправить, а свої залишить. Все, завершив. А тепер сідай за нову книгу.
Я веду до того, Онуфрію, що письменництво це не: напився в пошуках натхнення і накатав шедевр. Це ремесло, робота, яку хтось має робити. І від жодної іншої розумової діяльності вона не відрізняється.
Багато ти знаєш хороших працівників, котрі бухають на робочому місці?
А з якими стереотипами зустрічались ви?
