Якщо Вам цікаво дізнатися походження іншого топоніма (назву міста, села, річки тощо), то раджу звернутися до “Етимологічного словника топонімів України” (Лучик В. В. ). Матеріал статті взято переважно з цього словника.
Географічні назви, надані різними народами, є пам’ятками культури, духовного і матеріального життя та мови.
Існує багато теорій походження назви “Карпати“. Географи, історики та мовознавці будуть не раз займатись цим питанням. Існує ряд тлумачень цієї назви – від доіндоєвропейських до слов’янських. Назва "Карпати" (польська: Karpaty, угорська: Kárpátok, румунська: Carpați, сербська: Karpaty, чеська та словацька: Karpaty, німецька: Karpaten) дуже давня. Її коріння можна простежити ще в середземноморському доіндоєвропейському субстраті.
Вважається, що все ж назва “Карпати” походить від доіндоєвропейського терміна “кар” – камінь. Карпатські гори мали значну кількість назв (Бескид, Бескиди, Товтри та інші), але всі вони так чи інакше сходяться до сенсу “гори”. Якщо цікаво почитати про Карпати, то раджу статтю Байцара А. “Етимологія та використання назви «Карпати»”.
Для дослідження було обрано ороніми (тобто назви гір і масивів), що позначають найбільші масиви Карпат – Чорногора, Мармароський масив, Свидовець.
Чорногора – найвищий гірський масив Карпат, у межах Закарпатської та Івано-Франківської області. Оронім виник шляхом основоскладання компонентів словосполучення чорна гора за темним кольором гірських вершин від хмар, виходів вулканічних порід або густих лісів на їхніх схилах. Назва масиву Чорна Гора, Чорногора має прозору етимологію, пов’язану з відповідним кольором вершини та супровідним уявленням слов’ян про чорне як «нечисте, темне, зле», що має язичницькі витоки.
Мармарoський масив – гірський масив у Східних Карпатах, розташований переважно в Румунії, в Україні – його північно-західні відроги в Чернівецькій, Івано-Франківській та Закарпатській областях. “Мармароський” – відносний прикметник на -ський, що походить від рум. Maramures, угор. Märamaros, що називає історично-географічний край у басейні Тиси (укр. Мармарощина).
Свидовець – гірський масив у Карпатах, у південно-східній частині Закарпатської області. Оронім з’явився за допомогою суфікса -ець від відносного прикметника свидовий «стос. до свид», «напівдозрілий» за насиченістю місцевості свидом (свид – рід рослин родини кизилових – кущ або деревце з синьо-чорними плодами, деревина якого використовується для токарної обробки та столярних робіт, а з фруктів виготовляють технічну олію).
До найвищих вершин Карпат належать Говерла (2061 м), Бребенескул (2035 м), Петрос (2020,5 м), Гутин Томнатик (2016 м), Ребра (2001 м), Піп‑Іван Мармароський (1937 м), Туркул (1933,2 м), Брескул (1911 м), Смотрич (1898 м), Блѝзниці (1881 м), Шпиці (1863 м).
Говерла – найвища вершина Карпат на межі Івано-Франківської та Закарпатської області, туристичний об’єкт в межах охоронної зони Карпатського заповідника; Howerla (1882), Говерла (1899), Howerła (1933). Назва привертала увагу багатьох дослідників, але вона ще не має надійної етимології. Більшість ономастів XX ст. пов’язують її походження з румунським howiirla «важке для сходження підвищення; важкодоступна гора», яке не збереглося в літературній мові й не отримало надійного підтвердження в румунському та словацькому діалектах. Також цей оронім пояснюється як онімізований префіксальний дієприкметник *o(b)vьrtla «окутана, огорнена (хмарами, туманом)» з протетичним (тобто приставним) -h- і спрощенням -t-, що походить від праслов’янського гнізда *vert- «крутити, вертіти; зачиняти, ховати, засовувати». Сумніви щодо обох етимологій зумовлені, з одного боку, відсутністю підґрунтя для відносно недавніх фіксацій (кін. XIX ст.) ороніма, з іншого — архаїчними зв’язками основи, яка називає одну з найбільших карпатських гір, що мало б забезпечити безперервність уживання назви від пізньопраслов’янської доби донині.
Піп-Іван – найвища вершина Мармароського масиву на кордоні між Україною (Закарпатська область) і Румунією; Мармароський Піп-Іван; Піп Іван (1899), Pop Iwan (1932), Popivan (1950), Піп-Іван (1998), Попіван (2003), Чорна Гора, Чорногора. Ороніми у формі Піп-Іван не мають переконливого етимологічного пояснення. Ці назви деяких найвищих гір в Україні фіксуються досить пізно і не мають варіантів, які могли б дати формальні підстави вбачати їхнє походження поза зв’язком з апелятивом піп у діалектному значенні «триніжка, стовп; кладка з 5-7 снопів жита чи пшениці» або слово «священик» та чоловіче ім’я Іван. Поєднання цих слів було обумовлено або зовнішньою подібністю об’єктів до копиці снопів у формі кладки-попа, або за сакральними мотивами християнського антропоніма (порівняйте поширені в Криму топоніми грецького походження Ай‑Андрі, буквально «святий Андрій», Ай‑Ван, Ай‑Ян, буквально «святий Іван», Ай‑Тодор, буквально «святий Теодор», які виникали у зв’язку із спорудженням на відповідних об’єктах церков чи монастирів на честь християнських святих). Водночас найвищі гори Карпат на межі з Румунією не могли не мати давніших дослов’янських власних назв, серед яких, можливо, була та, яку українці трансформували в сучасну Піп‑Івáн. До ймовірно втрачених твірних оронімів волоського походження належить поширений у Румунії топонім Popina з основою апелятива popină «вершина, вища від інших підвищень в одній місцевості; ґорган нерівний». Ця етимологія підтверджується також тим фактом, що названі оронімом Піп‑Івáн гори є найвищими з-поміж суміжних, на що вказує твірний географічний термін.
Бребенескул – одна з найвищих вершин Карпат на межі Івано‑Франківської і Закарпатської областей; Бербенеська, Бербенеска, Brebenieskul (1932). Оронім румунського походження, що виник за допомогою суфікса -esk-ul від слова brebenoc «барвінок».
Петрос – одна з карпатських вершин у північно-західній частині масиву Чорногора, в межах Закарпатської області; Pitros (1422), Pietros (1932), Pietrosz (2000). Оронім виник способом субстантивації (переходу прикметника в розряд іменника) румунського Pietros «кам’янистий, скелястий», що походить із давньогрецької мови, де πετροç «камінь, скеля».
Гутин Томнатик – одна з найвищих гірських вершин (2016 м) Карпат, у південних передгір’ях головного хребта Чорногори в Закарпатті. Оронім виник синтаксичним способом, приєднавши прикметник Гутин до ороніма Томнатик, який називає суміжну гору в масиві Боржава. Томнатик – вершина гірського масиву Боржава в Закарпатській області, на північний захід від гори Стій. Оронім виник від молдовського, румунського томнатик «осінній» (про пасовище).
Ребра – одна з найвищих вершин Карпат, у центральній частині хребта Чорногора, на межі Івано-Франківської і Закарпатської областей; Ребра (1899), Rebra (1950). Оронім виник унаслідок онімізації (переходу загальних назв у власні назви) географічного терміна ребро «бік гори, обриву, скелі», «схил гори, кручі, скелі», «гірський хребет» у множині, яка вказує на кілька подібних до ребра гострих скель.
Туркул – вершина гірського масиву Чорногора, на межі Івано‑Франківської і Закарпатської областей; Turkuł (1882), Туркул (1899). Назва має відповідник Turcul у румунській топонімії, що пояснюється як утворення з артиклем -ул від етноніма турок. На ймовірність відношення румунського ороніма до турків указує назва урочища Кізли на вершині гори Туркул, що походить від турецького кызыл «червоний; червоне листя восени» за ознакою «урочище з деревами та кущами, покритими червоним осіннім листям».
Брескул – гора Івано-Франківської области; Breskul (1932), Breskuł (1935). Оронім не має переконливої етимології, хоча румунський вплив на його формування очевидний. Можливо, це пов’язано з топонімами Бреща (назви мають затемнену етимологію; припускають, що вони належать до іллірійських рефлексів на території України: *bręšča <*brent-isk-ia «оленяча»), що мають ознаки іллірійського або праслов’янського походження.
Смотрич – гори в Івано-Франківській області. Оронім пояснюють як похідне від утраченого діалектного смотрич «спостережний пункт» з основою дієслова смотрити, смотріти «дивитися, доглядати, пильнувати» на тій підставі, що на берегах водних об’єктів, горбах, скелях, горах тощо облаштовували охоронні пункти, звідки спостерігали за наближенням ворогів і повідомляли про це співгромадянам. Імовірно, спорідненим є назви річок Смотрюха, Смотруха в басейні Росі, Мотир на Сумщині та стр. Мотря на Полтавщині, основа яких могла вказувати на помітну течію води.
Шпиці – гора в Івано-Франківській області; Szpyci (1880), Спиці, Шпиці (1899). Оронім виник як метафорична назва від форми множини апелятива шпиця, спиця «довгий стрижень для плетення з трохи загостреним кінцем».
Блѝзниці – дві найвищі гірські вершини у східній частині масиву Свидовець, у межах Рахівського району Закарпатської області. Оронім виник шляхом онімізації діалектного близниця в множині «близнючка; дуже схожа на іншу або з’єднана з нею якась річ, об’єкт»; у географічному значенні «об’єднані й подібні між собою дві вершини гори».
