Своєї ганебності боялись вони
Дивились далеко у зорі,
І щоб досягти тієї краси
купалися радісні в крові.
Далеко-далеко небесна краса,
чужими руками не візьмеш.
І марно дивитись в чужії уста,
ганьбою величність не приймеш.
Своєї ганебності боялись вони
Дивились далеко у зорі,
І щоб досягти тієї краси
купалися радісні в крові.
Далеко-далеко небесна краса,
чужими руками не візьмеш.
І марно дивитись в чужії уста,
ганьбою величність не приймеш.
Вірш сповнений емоціями, притаманними подіями, що цільно закріплені за якимось місцем. Тим місцем, з яким ми асоціюємо подію, чи то зірки, чи сповнена любові, людина.
«Погодьтесь: останнє, за що ми почуваємось вдячними, — це наше народження. Розумієте, вам ні до чого було народжуватися. Ви не повинні були народжуватись. Але все-таки ви народилися…»
Боюсь я не достатньо розбираюсь в поезії щоб дати конструктивний відгук,та ви створили щось по-справжньому зачіпаюче.
Вірш сповнений емоціями, притаманними подіями, що цільно закріплені за якимось місцем. Тим місцем, з яким ми асоціюємо подію, чи то зірки, чи сповнена любові, людина.
«Погодьтесь: останнє, за що ми почуваємось вдячними, — це наше народження. Розумієте, вам ні до чого було народжуватися. Ви не повинні були народжуватись. Але все-таки ви народилися…»