Індивідуально-авторські неологізми (оказіоналізми) – це авторські новотвори, які найчастіше виконують художньо-зображальні функції. Вони дуже рідко переходять до активної лексику. Зазвичай надовго зберігають забарвлення образної індивідуальності й доречні тільки в окремих творах, де виконують певну художню, стилістичну функцію.
Неологізми окремих сучасних українських письменників:
Андрія Малишка: огнепоклонники, злотоголово, яснота, ясінь, краплинь, дощовиця, тужіль, розсвітання, повесніння, весновій;
Дмитра Павличка: лебедіють, ластівочість;
Максима Рильського: небознавство, мільйонокрилий, пружисто-юний, громоносний, огнекрилий, міднодзвонний, стоцвітно, успадкоємити, заприязнитися, дипломатити, помога, вицвіт;
Павла Тичини: аеропланити, багряноводний, бистрозір, брунькоцвіт, вічнодумний, сонцеприхильник, яблуневоцвітно, ясно-соколово, арко-дужне, сонцебризний, бистроплин, вітровіння, сміхобризний, злотоцінний, трояндно, блискотінь, турбація, зашовковитися, акордитись;
Микола Бажан: пісенноносний, широкошумний, кровосмок, огнемовно;
Євгена Маланюка: пружно-яро;
Івана Драча: журбота, засмута, білогруддя, чорнобров’я;
Ліни Костенко: золотаве звечоріння, стрімголова малеча, одкам’янійте, статуї античні, пензлі боговгодні;
Василя Стуса: спогадування, сніння, серцеокий, самозамкнений, стотривожна душа, на цих всебідах, усевитончуваний зойк, молодощастя, розпелюстити, всевідради, паверх, паниз, нажиття, паскін;
Миколи Вінграновського: зненавидь (іменник);
Михайла Стельмаха: місяць-білогривець, підсмуток очей, нездужжя, зашовковитися, піднебесність;
Олеся Гончара: рожеве клубовиння, надвечірність, гороїжиться берег, двигіт ударів, протисезонно, бджолиність, розламища, очужілість, сніговерть, безмір, випроб, невситенний, начаєний, знедуховніти, знебутись, знещасливити.
Деякі зі створених письменниками неологізмів увійшли до групи активної лексики. Найбільше це стосується літераторів ХІХ та першої половнини ХХ століття:
Іван Верхратський: звіт;
Тарас Шевченко: високочолий;
Михайло Старицький: мрія, майбутнє, крок, нестяма, незагойний, байдужість, страдниця, чарівливий;
Леся Українка: громовиця, дочасний, провесна, промінь;
Іван Франко: поступ, чинник, поступовий, всміхнутий;
Іван Нечуй-Левицький: стосунок, світогляд, самосвідомість;
Павло Тичина: юнка;
Олександр Олесь: прагнути;
Володимир Винниченко: незграбний, бруд, окремий;
Максим Рильський: розкрилитися, розбрататися;
Михайло Стельмах: всніжити.
Діліться у коментарях словом, яке здивувало чи сподобалося найбільше:)
