Vlady (Władek🏴) Ostroukhov для НГО “Просвіта“
Текст про Польщу і Словаччину, але що тут робить угорець Віктор Орбан? Усе просто — він обличчя неліберальності Східної Європи. Дедалі частіше ми бачимо ерозію демократії і розуміння таких глобальних процесів може стати ключовою.
Недемократичний світ уже багато років як перейшов в атаку. Найближчим часом ми напишемо й про це, а поки звертаємося до одного з фронтів цього протистояння: Східної Європи.
Словаччина
Погляд зсередини (бо там живуть аж двоє членів нашої команди)
Одна з наших найдивніших сусідок: країна з власною історією протистояння радянському союзу і при цьому неймовірно сильною симпатією до панслов'янства на чолі з росією.
Таке собі панслов'янство курильщика, про версію здорової людини можна почитати тут: перша і друга частини наших довгочитів про об'єднання слов'ян.
Почнемо одразу зі спойлерів, про які ви вже мабуть чули. Новим словацьким прем'єром став Роберт Фіцо (він же робертко на слензі і другий Віктор Орбан). Його партія, SMER-SD (Напрямок - соціальна демократія) отримала майже 23% голосів і відповідно зайняла більшість місць в новому парламенті країни.
Фіцо у словацькій політиці давно - майже одразу після розпаду Чехословаччини в 1989. Кар'єру він почав у партії, що була правонаступницею комуністичної, хоча згодом і покинув її щоб створити свою власну.
У 1990х і на початку 2000х Фіцо був одним із союзників Владиміра Мечіара. Для загального уявлення, це хтось посередині між нашими Кучмою і Януковичем. За часів свого президентства, Мечіар гальмував вступ до ЄС і НАТО. Він неодноразово небезпечно схилявся до авторитарних методів управління і саме його постать пов'язують з розквітом мафії в Словаччині. Фактично і ідейно в багатьох питаннях Фіцо можна назвати наступником Мечіара.
Загалом, однією з цікавих особливостей Словаччини є те, що популісти тут, на відміну від переважної більшості інших країн Європи, ліві, а не праві. Усі останні 20 років можна дуже спрощено описати як боротьбу між коаліційними правими урядами, що намагаюся розвивати економіку і лівими, велика частина з яких є популістами. Так от Фіцо з другої групи.
Що ж стосується останніх виборів, то окрім SMER, нашої уваги заслуговують й ще декілька партій.
Прогресивна Словаччина (PS) посіла друге місце на виборах. Це ліво-ліберальна сила, відносно нова на політичному ландшафті. Партія активно вводить до політики нових людей, підтримує проєвропейський курс і виступає за підтримку України. Важливим зокрема є те, що Прогресивна Словаччина ламає думку про те, що великі ліві партії цій країні можуть бути тільки популістичними.
Третє місце на виборах обійняла партія HLAS (Голос). На диво, до її створення не причетний жоден словацький поп-рок співак. Цю знов скоріше ліво-популистську партію очолює Пітер Пелегріні. Серед багатьох він є відомим в першу чергу своїм вмінням підлаштовуватися під обставини і ставати на сторону переможця. Так сталося і зараз, Голос став вирішальною силою, що дозволила Фіцо сформувати коаліційний уряд. Пітер Пелегріні одночасно підклав нам свиню у вигляді Робертка Фіцо, але ймовірно заподіяв більше лихо. Ось про що ми: Словацька економіка погано перенесла ковід і майже не відновилася. Нова світова криза, яка потроху на нас наступає не обіцяє простого і магічного зростання ВВП у будь-якій частині світу. Це в свою чергу означає, що який би уряд не було сформовано в Словаччині, йому прийдеться приймати непопулярні рішення.
Фіцо і представник третьої коаліційної партії SNS до виборів активно паразитували на антиєвропейських лозунгах. Існує ймовірність, що й внутрішні проблеми вони спробують скинути на ЄС чи Україну. І саме тут Пелегріні може нам допомогти: він хоче залишатися в політиці (на відміну від Фіцо, кар'єра керівника HLAS далека від закату), а отже не в його інтересах провалити співробітництво з ЄС. Сам Пелегріні після виборів заявив, що будь-яка антиєвропейська риторика Фіцо призведе до його виходу з коаліції. І це має свої наскільки вже зараз: спільна заява представників усіх трьох коаліційних партій стверджує повагу до європейського і північноатлантичного співробітництва. Зрештою, можна сподіватися, що саме Пелегріні буде тим, хто стримуватиме Фіцо від повного перетворення на нового Орбана. Чи йому це вдасться - поки залишається питанням. Минулого тижня було затверджено склад уряду. Люди Фіцо отримають посади в міністерстві оборони та МЗС. Загалом, як ви вже здогадалися, ситуація виглядає негативно: як у контексті можливого зменшення підтримки конкретної країни так і у глобальному сенсі, бо виграш популістів лягає на тренд реваншу недемократичних сил.
Надію дає тільки те, що переважна частина словацьких школярів (тих, хто зможе взяти участь у наступних виборах) 35,6 % голосували б за Прогресивну Словаччину і тільки 3,5 за SMER-SD.
Також слід пам'ятати, що Єврокомісія виробила відносно ефективний спосіб протистояння Угорщині, і Фіцо навряд ризикуватиме грошима з Євросоюзу заради збереження власного рейтинга, особливо враховуючи тиск зі сторони Пітера Пелегріні.
Польща
На жаль, ніхто з нашої редакції там не живе, тож раптом будете незгодні з нашими висновками, пишіть у коментарі. Влаштуємо дискусію.
У випадку Польщі теж звернемося до історії: останні 8 років країною керувала PiS (Право і Справедливість), партія президента Дуди і прем'єра Моравецького. Це партія консервативно правого спрямування. Вони роблять акцент на захисті традиційних цінностей Польщі і протистоянні Брюсселю. Тут ми знову згадаємо Угорщину, бо поляків з угорцями історично доволі багато спільного. Настільки, що з'явився навіть вислів:
Polak, Węgier, dwa bratanki, i do szabli, i do szklanki
(Поляк, угорець - два братки: і до шаблі, і до чарки)
Протистояння з ЄС об'єднувало PiS з Орбаном. Під час голосувань в інституціях ЄС Польща і Угорщина доволі часто блокували невигідні комусь з них проекти. Це було одним зі способів Орбана боротися з Єврокомісією.
PiS активно протистояла захисту прав ЛГБТК+ і виступала за заборону абортів. У жовтні 2020 варшавські площі збирали багаточисельні протести. Тим не менш, закон про заборону абортів усе одно набрав сили. Зараз процедуру дозволено проводити тільки за умови зґвалтування чи небезпеки життю жінки.
Одночасно з цим Право і Справедливість наступали на свободу преси. Уряд часто напряму контролював частину ЗМІ, і розширював свій контроль за мовленням. Зокрема, у 2020 польська державна нафтова компанія "Orlen" купила медіахолдинг "PolskaPress". Після цього в короткі терміни журналістський склад газет і тижневиків було оновлено на більш прихильний до PiS.
Не так давно Суд ЄС задовільнив скаргу Єврокомісію щодо судів у Польщі. Судова реформа PiS поставила під загрозу незалежність судової гілки влади, підпорядковуючи її уряду.
Отакі вони "Право і Справедливість". Що ж до їхньої передвиборчої кампанії, вони роблять ставку на популізм. У 2015, коли PiS уперше отримали владу, вони обіцяли виборцям виплати у 500 злотих на дитину, підвищення виплат і пенсій тощо. Тоді це спрацювало, цього року стратегія була подібна: обіцяли вже 800 злотих та додаткові соціальні виплати. Також, ви точно пам'ятаєте зернові скандали, що розгорілися між Україною і рядом наших сусідів, це також було частиною передвиборчої гонки PiS. Це все не спрацювало. PiS отримали 35,4 % голосів, найбільше серед інших партій. Одначе, вибори вони програли. І за це ми маємо дякувати польському суспільству, медіа і широкій лівій коаліції.
Тут доцільним буде процитувати Розу Бальфур з Carnegie Europe:
Я вважаю ключовим фактором гуртування людей, громадськості, не лише довкола політиків, але й навколо проблем, які з’являлися. Громадяни переоцінювали ту демократію, яка у них є, яка є в Європейському Союзі; розуміли, що в принципі навіть у центрі Європи можна втратити певні права, можуть відбуватися не надто логічні та незрозумілі речі. Стало зрозуміло, що політики можуть багато чого приховувати, не пояснювати людям свої рішення, можуть негативно висловлюватися, наприклад, про жінок, представників ЛГБТ. Можна пригадати, як Анджей Дуда якось сказав, що ЛГБТ — це не люди, це ідеологія. Люди у Польщі цю фразу пам’ятають
Підтвердженням гуртування суспільства є марш мільйону сердець, що пройшов за два тижні до виборів. Це була найбільша маніфестація часів сучасної Польщі. Одночасно з цим проходили демонстрації й в інших містах Польщі.
Важливу роль відіграли й медіа. Поки в урядових ЗМІ часто можна було побачити маніпулятивні риторичні прийоми, опозиційні ресурси працювали за іншою логікою. За переважну кількість з них треба платити, таким чином редакції утримуються не з ресурсів політичних сил і мають змогу проводити незалежну політику і об'єктивніше висвітлювати новини.
Три партії, що формуватимуть коаліцію це: Громадянська коаліція Дональда Туска, 30,7%; Третій шлях Шімона Головня, 14,4%; Нові Ліві Володимира Чажастого.
Громадська коаліція і Туск у політиці давно, вони будують свою політику на протистоянні PiS і припиненню антиліберального повороту Польщі, що відбувається останні 8 років.
Нові Ліві робили найбільший акцент на молодь і жінок. Найльшу підтримку вони отримали серед тих, для кого це були перші вибори.
Третя дорога найменш ліва і найбільш поміркована партія з цих трьох. Шимон Головня, він же польський Зеленський, поклав до основи своєї кампанії конкретні рішення конкретних проблем. І конструктивні суть мала свій результат.
Загалом, на майбутню коаліцію очікують тяжкі часи. Треба розплутати клубок проблем, що нарости за час правління PiS. Попереду в команди Туска складні економічні виклики. Крім того, росія та глобальна ерозія демократії нікуди не ділися, а значить ліберальному коаліційному уряду Польщі прийдеться діяти в доволі складних умовах.
За минулий місяць у Східній Європі владу отримав ще один Орбан, але інший її втратив. Хоча це і може виглядати як розмін один на один, політична вага Польщі набагато більша в порівнянні зі Словаччиною. Злам антиліберальної політики PiS є дуже важливим, бо дарує надію на більш сталий розвиток і поміркований підхід до глобальних проблем. У випадку Словаччини все далеко не так райдужно, але ми маємо надію, що на наступних виборах молодь зіграє ключову роль.
