Рейо стояв перед старостою поселення. Йому вконче потрібні були гроші, тому він і погодився на це замовлення. Хоча щось його дуже бентежило. Не подобався йому маслянистий погляд цього повнуватого, невеликого зросту чоловіка. Його маленькі очі бігали, коли він розповідав, що кіцуне обікрала його і стягнула давню реліквію.
Щось тут явно було не чисто.
Рейо кивнув. Так він був готовий спіймати злодюжку і привести її на суд до старости. Його вмінь і навичок для цього вистачало. Хоча спіймати кіцуне, те ще завдання. Зазвичай йому доводилося мати справу зі злісними Оні. То ж з дівчиною лисицею він впорається. Хоча кіцуне ще ті хитрунки.
Особливо небезпечні - Ногіцуне, але й Рейо не простий мисливець. Він вже мав справу зі злими Йокаями. Та й мав вроджений дар відрізняти добрих духів від почвар.
Розмірковуючи і готуючись до серйозного бою, все ж не варто недооцінювати кіцуне, мисливець увійшов у ліс.
Тут було прохолодно і затишно. Легкий вітерець колихав листя на деревах. І не було жодної ознаки присутності злого духа. Він йшов стежкою, не крадучись, просто прислухаючись. Там пожовклим листям шарудили мишки. В чагарниках об’їдалися ягодами танукі.
Своїм тренованим зором, він помітив сліди лисички. Вона була десь поруч. Він зачаївся, затамував подих. Повз нього пробігла руденька, сама звичайна лисиця, яка не була лісовим духом.
Вітер доніс до нього п’янкий аромат ягід і квітів. Цей запах збуджував його і манив. Кіцуне була десь поруч. Він тихенько, обережно, щоб його не помітили передчасно, направився у той бік, звідки вітер приніс аромат.
Чим ближче він підходив, тим сильніше цей запах його манив. Він відчував бажання, нестерпне, дике. Рейо був мисливцем на Йокаї. Від народження всі його відчуття були загострені. І зараз його природа грала з ним злий жарт. Зводила з розуму від бажання не просто спіймати кіцуне, а міцно і пристрасно володіти нею.
Він зупинився. Треба було привести свої думки до ладу. Відволіктися. Перед очима встав образ старости. Той явно щось приховав. Не все розповів мисливцю. Бо зазвичай крадуть і обманюють Ногіцуне, але тут їх не було. Надто тепла і чиста аура у цього лісу.
Неподалік почулося дзюркотіння струмочка. Звідти ж лунала тихенько пісня. Ніжний, трохи хриплуватий жіночий голос. Ця мелодія затьмарювала його розум. Його серце нестримно почало калатати в грудях. Здавалося його стукіт розноситься по всьому лісу.
Нарешті Рейо вийшов на невеличку галявину. Там на березі струмочка сиділа кіцуне в жіночому образі. І на диво вона навіть не звернула уваги, що за нею спостерігають.
Вона тихенько співала, і вплітала у своє розкішне руде волосся квіточки.
«Це Секіко» визначився Рейо. Навіть амулет, якій відчував магію ілюзії Ногіцуне не світився. Щось тут явно не так, але треба було виконувати завдання.
Мисливець мотнув головою наче відганяючи наврочення. Кіцуне все ще не звертала уваги, на порушника її простору. Вона поворхнула плечем, і кімоно зісковзнуло по її руці.
В голові у Рейо запаморочилося, і він швидко, доки остаточно не втратив над собою контроль накинув на дівчину ловчу мотузку. Підскочив до неї, і почав зв’язувати.
Аромат її тіла неймовірно збуджував Рейо. Він доторкнувся рукою до ніжної оксамитової шкіри кіцуне. Не втримався, і припав своїми губами до її оголеного плеча. Дівчина застогнала і сама підсунулася якомога тісніше до чоловіка. Він занурив обличчя в її волосся.
Потім різко розвернув до себе. І припав своїми губами до її вуст. Вони сплелися в одному пристрасному поцілунку.
Швидким рухом Рейо розкинув свій плащ на землі, і обережно поклав на нього дівчину. Він тримав її міцно і водночас ніжно і бережно, як крихку вазу.
Вони пестили один одного, пристрасно цілувалися і немовби розчинялися один в одному. Лише коли місяць освітив галявину, вони перестали насолоджуватися один одним.
Кіцуне на ньому звернулась калачиком. Її голова лежала на його плечі. Пальцями вона водила по оголеному торсу.
— Ти мені сподобався. З тобою цікаво і твоя душа,... вона чиста, світла.
Дівчина провела рукою по його щоці і легенько доторкнулася своїми вустами його губ.
— Спи. Тут ти в безпеці. Ми з тобою ще обов’язково зустрінемося.
Рейо занурився в спокійний безтурботний сон. Коли мисливець прокинувся був вже день.
Він підвівся. Всі його речі були розкидані по галявині. Кіцуне ніде не було. Лише на тому місці, де вона плела собі коси, сиділа лисичка, яка глузливо поглядала на Рейо.
Далі буде...
