ПОМІЖ ДВОХ СТИХІЙ
Небо ділить рух годин на два,
Сонце впало в пил гарячих днів.
На подвір'ї вицвіла трава,
Сад молився до небес без слів.
З неба краплі не впадуть чужі,
Тиша дихає важким вогнем.
Все життя зависло на межі
Між сухим життям і між дощем.
Краплі ллються ніби не хоча,
Та зникають у повітрі ще.
І земля, мов зболене дівча,
Жде води, якщо її пече.
Врешті дощ стікає по лицю,
Обіймає крони та поля.
Ніби хтось почув молитву цю
І спинив крихке згоряння дня.
Та за мить вже злива не тече,
Знову сонце промінь суне свій.
Літо плаче, літо і пече
Поміж двох ворожих цих стихій.
Мирослав Манюк
22.07.2025
@_owl_hub #літотаowl
